19. Основні закономірності відчуттів

До закономірностей відчуттів належать:

• пороги відчуттів;

• адаптація;

• сенсибілізація;

• взаємодія відчуттів: компенсація; синестезія

20. Поняття про сприймання та його властивості

Класифікація та види сприймання. Ілюзії сприймання

21.(20) 22. Поняття про процес уявлення види уяви

Уявлення — це психічний процес відображення предметів чи явищ, які у цей час не сприймаються, але відтворюються з урахуванням нашого попереднього досвіду.

У основі подання лежить сприйняття об'єктів, яке має місце у минулому. Можна виділити декілька типів уявлень. По-перше, це уявлення пам'яті, т. е. уявлення, що виникли з урахуванням нашу безпосередню сприйняття у минулому якогось елемента чи явища. По-друге, це уявлення уяви. На погляд, цей тип уявлень відповідає визначенню поняття «уявлення», оскільки у уяві ми відображаємо то, чого будь-коли бачили, але це першийвзгляд[2,с.234]. Уявлення уяви формуються з урахуванням отриманого минулих сприйняттях інформації та її більш-менш творчої переробки. Що багатший минулий досвід, то яскравіші повніший то, можливо відповідні подання.

Уявлення виникають не власними силами, а результаті нашого практичного діяльності. У цьому уявлення величезне значення як для процесів пам'яті чи уяви, — вони надважливими всім психічних процесів, які забезпечують пізнавальну діяльність людини. Процеси сприйняття, мислення, письмовій промови завжди пов'язані з уявленнями, як і і пам'ять, що зберігає інформації і завдяки якому формуються представления

Рис. 2.6.3. Види уяви

Мимовільною є така уява, коли створення нових образів не спрямовується спеціальною метою уявити певні предмети чи події

Так, під впливом розповіді викладача створюються нові образи, відбувається їх роз'єднання або поєднання. При читанні художнього твору в уяві без спеціального наміру виникають образи героїв твору, час та місцевість, в якій відбуваються події.

Мимовільна уява зумовлюється потребами і почуттями. Голодна людина уявляє смачні страви, в спеку уява приносить людині прохолоду.

Довільна уява скеровується спеціальною метою створити образ певного об'єкта, можливої ситуації

Митець, який створює новий музичний твір, зображує образ літературного героя або картину, використовує довільну уяву. Вчитель на уроці, пропонуючи учням уявити якусь історичну подію, певну місцевість, подорожуючи по карті, також викликає в школярів довільну уяву.

Активна уява завжди спрямована на виконання творчого або логічного завдання

Процес збереження інформації в головному мозку має динамічний характер, тобто відбувається поступова зміна змісту матеріалу і взаємопереміщення його елементів. Цей процес відображає активну уяву. Звідси - інтуїція, прозріння. Активна уява спрямована переважно назовні, визначається і контролюється волею і може бути відтворюючою (репродуктивною) або творчою.

Пасивна уява протікає без постановки мети, виявляється в хворобливих фантазіях, маренні, інколи - в ілюзії життя, де людина говорить, діє уявно

Пасивна уява може викликатися людиною довільно. Це-марення, тобто образи, які не спрямовані на втілення їх в життя. Якщо марення переважають в уяві людини, то це свідчить про її пасивність, бездіяльність, а можливо, і дефективність розвитку особистості.

Для виникнення пасивної уяви велике значення має емоційний стан людини. Пасивна мимовільна уява виникає в стані афекту, під час сну.

Залежно від характеру (або результатів) діяльності людини уява буває відтворююча (репродуктивна) і творча.

Відтворююча (репродуктивна) уява базується на створенні образів предметів, явищ, які наявні в дійсності, або відтворенні наочної картини чи картини подумки на основі опису (з визначеним ступенем точності)

Так, у конструктора-винахідника, який створює нову машину, уява творча, а в інженера, який за словесним описом або кресленням створює образ цієї машини, - репродуктивна. Читаючи навчальну й художню літературу, людина відтворює за допомогою уяви те, що в ній відображено.

Творча уява базується на самостійному створенні образів об'єктів, які не існують в наш час, або відтворенні оригінальної модифікації вже наявного об'єкта, явища; це нестандартний образ раніше описаного, прочитаного, сприйнятого