- •Предмет та метод конституційного права України як галузі права
- •Юридичні властивості конституції України. Основні етапи конституційної реформи в Україні.
- •Центральне місце в правовій системі країни.
- •Установчий характер.
- •Вища юридична сила.
- •Пряма дія норм Конституції.
- •Підвищена стабільність.
- •Особливий правовий захист.
- •Поняття конституції, види конституцій, їх структура та особливості, основні способи розробки, прийняття та внесення змін.
- •Конституційне право як галузь права, наука та навчальна дисципліна
- •Гарантії місцевого самоврядування в Україні
- •Організаційно-правова та матеріально-фінансова основи місцевого самоврядування в Україні.
- •Система та принципимісцевогосамоврядування в Україні
- •Місцевесамоврядування в Україні: поняття, юридична природа та роль
- •Конституційно-правовий статус Автономної Республіки Крим
- •Джерела конституційного права України як галузі національного права.
- •Поняття, система та принципи адміністративно-територіального устрою України.
- •Поняття територіального устрою України.
- •Система, структура, функції і повноваження прокуратури України.
- •14. Система, функції і повноваження судів загальної юрисдикції України.
- •15. Конституційний суд – єдиний орган конституційної юрисдикції України.
- •7. Управлінська
- •8. Представницька
- •16. Правовий статус місцевих державних адміністрацій.
- •17. Правовий статус міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.
- •18. Правовий статус Кабінету Міністрів України.
- •19. Поняття виконавчої влади та система її органів.
- •20. Підстави дострокового припинення повноважень Президента України.
- •21. Конституційно-правова відповідальність: поняття, ознаки, особливості.
- •22. Функції і повноваження Президента України.
- •23. Порядок обрання Президента України.
- •24. Становлення інституту Президента в Україні.
- •25. Загальна характеристика інституту Президента.
- •26. Правовий статус об’єднань народних депутатів України.
- •Основні гарантії діяльності народного депутата України.
- •1. Юридичні гарантії:
- •2. Організаційні гарантії:
- •3. Інформаційні гарантії:
- •4. Соціально-економічні гарантії:
- •5. Трудові гарантії:
- •Формидіяльності і повноважень народного депутата України.
- •Юридична природа, підставинабуття та втратидепутатського мандату в Україні.
- •Законодавчий процес та інші парламентські процедури.
- •Основні організаційно-правові форми діяльностіВерховної Ради України.
- •Конституційно-правовівідносини: поняття, види та склад.
- •1) Більшість з них мають політичний характер
- •2)Є базовими у системі правовідносин у цілому.
- •II. За змістом:
- •III. За формою:
- •IV. За часом дії:
- •Компетенція (функції і повноваження) Верховної Ради України.
- •Конституційний склад і структура Верховної Ради України.
- •Конституційно-правовий статус парламенту України – Верховної Ради України.
- •Загальнатеорія і стан парламентаризму. Місце парламентів в системі вищих органів державної влади.
- •Поняття, система і видиорганівдержавноївлади в Україні.
- •1) За характером:
- •2) За порядком утворення:
- •3) За порядком прийняття рішень:
- •4) За особливістю повноважень серед органів державної влади виділяють:
- •Конституційні загальні засади організації і здійснення державної влади в Україні.
- •Державна влада як інститут конституційного права.
- •40. Принципи і порядок проведення референдумів. Відповідальність за порушення порядку проведення референдуму.
- •41. Поняття та види референдумів.
- •42. Оскарження дій чи бездіяльності, що стосуються процесу виборів депутатів. Відповідальність за порушення виборчого законодавства України.
- •43. Норми конституційного права України, їх особливості та класифікація.
- •44. Виборчий процес та його стани.
- •45. Поняття та види виборчих систем.
- •46. Принципи виборчого права України.
- •47. Поняття, соціальні функції та види виборів. Поняття відзиву. Поняття виборчого права.
- •48. Поняття та суть безпосередньої демократії. Її форми.
- •49. Конституційні обов’язки людини і громадянина в Україні.
- •50. Економічні, соціальні, культурні (духовні) права і свободи людини та громадянина в Україні.
- •51. Політичні права і свободи громадян України: поняття та види.
- •52. Громадянські ( особисті) права і свободи людини в Україні: поняття та види.
- •53. Правовий статус іноземців, осіб без громадянства та біженців в Україні.
- •54. Система конституційного права України як галузі права.
- •55. Принципи громадянства України
- •56. Набуття громадянства України
- •57. Поняття громадянства і належність до громадянства України. Принципи громадянства України.
- •58. Правовий статус людини і громадянина як інститут конституційного права: поняття та структура
- •59. Поняття, принципи та система суспільного ладу України.
- •60. Поняття та принципи державного ладу України
- •61. Конституційний лад України: поняття, ознаки, гарантії.
- •62. Правова охорона конституції України
- •1) За часом здійснення:
- •63. Реалізація конституції
- •64. Функції конституції
- •65. Поняття правового статусу людини і громадянина (див пит. 58)
- •66. Засади конституційного ладу України (пит. 61)
62. Правова охорона конституції України
Правова охорона конституції є неодмінною умовою забезпечення її верховенства і стабільності. Вона здійснюється у двох основних формах - конституційний контроль та конституційний нагляд. Існують два погляди на співвідношення цих понять:
1) контроль - це така система відносин між органами публічної влади, за якої контролюючий орган має право скасовувати акти підконтрольного органу, а нагляд - така система відносин, за якої наглядовий орган має право лише звернути увагу піднаглядного органу на його помилку та найбільше - зупинити дію його акта, але скасовувати або змінювати акт повинен сам піднаглядний орган;
2) контроль - це перевірка діяльності підконтрольного органу, що проводиться контролюючим органом або вибірково, за власною ініціативою, або за якимось сигналом, а нагляд - постійне спостереження за діяльністю піднаглядного органу.
Такі відмінності розуміння зазначених понять зумовлені неоднаковим їх застосуванням у законодавстві зарубіжних країнах або ж однієї країни.
Необхідність конституційного контролю обумовлена тим, що конституція в державі має вищу юридичну силу, а отже, всі правові акти повинні їй відповідати або не суперечити (відмінність між цими поняттями було з'ясовано вище).Найчастіше конституційний контроль здійснюється судовими або квазісудовими органами (також главою держави, парламентом, урядом, судами загальної юрисдикції у процесі здійснення ними інших своїх функцій).
Судовий конституційний контроль має дві моделі:
1) американська (децентралізована) модель, за якою конституційність законів та інших актів перевіряють суди загальної юрисдикції при розгляді конкретних справ (конкретний наступний контроль). За цієї моделі в деяких країнах конституційність законів мають право перевіряти всі загальні суди, але рішення про неконституційність закону ухвалює верховний суд (Аргентина, США, Японія). В інших країнах (Австралія, Індія, Мальта) конституційність закону вправі перевіряти тільки верховний сул після того, як справа доходить до нього після розгляду нижчими судами, які не мають права перевіряти конституційність законів;
2) європейська (централізована) модель передбачає утворення спеціальних судових або квазісудових органів конституційного контролю. Головна відмінність судових та квазісудових органів тут полягає у тому, що у квазісудових органах зазвичай використовується закрита, заснована на письмовому провадженні, процедура, тому вони не розглядають індивідуальних конституційних скарг1
Конституційний контроль (як судовий, так і позасудовий) поділяється на види за такими критеріями:
1) За часом здійснення:
o попередній контроль, за якого акт перевіряється до набрання ним чинності. Можливість здійснення попереднього конституційного контролю передбачена ст. 159 Конституції України;
o наступний контроль, який поширюється на чинні, принаймні офіційно опубліковані, акти. Можливість здійснення наступного конституційного контролю передбачена ст. 150 Конституції України;
2) за місцем здійснення:
o внутрішній контроль - проводиться самим органом, який видає акт;
o зовнішній контроль - проводиться іншим органом (наприклад, главою держави, якому на підпис або для промульгації надійшов закон);
3) за правовими наслідками:
o консультативний контроль, що не має обов'язкової юридичної сили;
o постановляючий контроль, за якого, якщо акт визнаний неконституційним, він втрачає юридичну силу або повертається на розгляд органу, який його видав. Конституційний судовий контроль в Україні є постановляючим, оскільки відповідно до ст. 69 Закону України "Про Конституційний Суд України" рішення і висновки Конституційного Суду України рівною мірою є обов'язковими до виконання;
4) за обов'язковістю проведення:
o обов'язковий контроль, коли акт обов'язково підлягає конституційному контролю, зазвичай попередньому. Таким є контроль, передбачений ч. 2 ст.151, ст. 159 Конституції України;
o факультативний контроль, коли конституційний контроль проводиться за ініціативою уповноваженого суб'єкта. Найчастіше конституційний контроль є саме факультативним;
5) за формою:
o абстрактний контроль, що означає перевірку конституційності акта або норми без зв'язку із конкретною справою. Попередній контроль може бути тільки абстрактним. Причому в окремих державах питання про конституційність може бути порушене з ініціативи органу конституційного контролю (Австрія, Франція);
o конкретний (інцидентний) контроль, що здійснюється у зв'язку із конкретною, найчастіше судовою, справою, при вирішенні якої підлягає застосуванню певна норма або акт, що оспорюється з точки зору конституційності. Він - завжди наступний;
o індивідуальний контроль, за якого індивід, об'єднання громадян, юридичні особи наділені правом подавати до конституційного суду скарги про порушення своїх конституційних прав і свобод законами, іншими нормативно-правовими актами, судовими рішеннями (сьогодні не застосовується в Україні);
