8. Місцевесамоврядування в Україні: поняття, юридична природа та роль

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Конституції України носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Стаття 7 Конституції України встановлює, що в Україні визнається і гарантується місцеве самоврядування. У розділі XI "Місцеве самоврядування" Конституції України визначено засади організації і діяльності місцевого самоврядування як конституційно-правового інституту.

Україна 15 липня 1997 р. ратифікувала Європейську хартію місцевого самоврядування, яка становить невід'ємну частину законодавства України про місцеве самоврядування. У Преамбулі до Хартії, зокрема, зазначається, що органи місцевого самоврядування утворюють одну з основ будь-якого демократичного ладу.

У цілому сила і вплив органів місцевого самоврядування в різних країнах відображають ступінь демократизму існуючого політичного режиму. Ці органи виникли і розвивалися як пряма противагаабсолютній владі центру. Внаслідок цього вони часто опинялися в опозиції до центрального уряду, і їх відносини часто характеризувалися відвертим протистоянням з питань розподілу компетенції, з фінансово-економічних питань тощо.

У п. 15 ч. 1 ст. 92 Конституції України встановлено, що засади місцевого самоврядування визначаються виключно законами України. На сьогодні базовими законами, які встановлюють засади місцевого самоврядування в Україні, є:

• Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні"

• Закон України "Про службу в органах місцевого самоврядування"

• Закон України "Про органи самоорганізації населення"

• Закон України "Про статус депутатів місцевих рад"

• Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів"

• Особливості здійснення місцевого самоврядування у місті Києві відповідно до Конституції України та законів України визначає Закон України "Про столицю України місто-герой Київ"

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

У ч. 1 ст. З Європейської хартії місцевого самоврядування місцеве самоврядування визначається як право і реальна здатність органів місцевого самоврядування регламентувати значну частину державних справ і управляти нею, діючи в межах закону, під свою відповідальність і в інтересах місцевого населення.

У ст. 140 Конституції України визначено, що місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні Інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради. Питання організації управління районами в містах належить до компетенції міських рад.

Характеризуючи поняття місцевого самоврядування, важливо наголосити на тому, що предметом його діяльності є саме питання місцевого значення.