63. Реалізація конституції

Реалізація Конституції — це втілення на практиці закладених у ній демократичних цінностей для забезпечення прав і свобод особи.Демократичний державно-правовий розвиток українського народу не може реалізовуватися за межами конституційних приписів.Саме Кон­ституція юридично оформляє основні параметри державності, розпо­діляє повноваження між владними структурами, наділяє громадян, їх об’єднання правами і покладає обов’язки, створює правові передумо­ви забезпечення в країні демократичного політичного режиму.

Реалізація конституційних норм — це втілення приписів Консти­туції в правомірних діях громадян, юридичних осіб, державних органів, їх посадових осіб. Їхнє виконання відбувається в чотирьох формах: дотримання, використання, виконання і правозастосування. Реалізація цих норм пов’язана з правомірною поведінкою суб’єктів конституційно- правових відносин, поведінкою, яка відповідає конституційним при­писам.

Механізм реалізації конституційних норм — це сукупність пра­вових і інституційних елементів, з допомогою яких забезпечується на практиці втілення конституційних приписів.Механізм їх реалізації не обмежується суто юридичним блоком, оскільки на цей процес суттєво впливають соціально-економічна і політична ситуації, рівень правової і загальної культури, моралі, соціально-психологічна ситуація в країні, історичний етап розвитку держави і суспільства, геополітичний чин­ник.Важливим елементом механізму реалізації Конституції є держав­ні інституції, органи місцевого самоврядування, які забезпечують за­стосування конституційних норм у процесі нормотворчості, право- застосовної і правоохоронної діяльності (інституційний блок).

Дотримання конституційних норм — це така форма їх реалізації, за якої суб’єкти державно-правових відносин утримуються від дій, що суперечать нормам Конституції України. Це модель пасивної поведінки суб’єктів право­відносин.У цій формі реалізуються заборонні конституційні норми.У їх основу покладені заборонні диспозиції.Заборонна диспозиція — це вимога до суб’єктів права утримуватися від певного варіанта не­гативної поведінки.Вимога дотримання конституційних приписів адресована всім без винятку суб’єктам права.Кількість норм-заборон у Конституції України є незначною.

Виконання конституційних норм — це активна поведінка суб’єктів правовідносин, яка випливає із конституційних приписів.Їх виконання, на відміну від дотримання, зумовлює не пасивну, а активну поведінку суб’єктів права.У Конституції встановлені такі способи виконання норм: а) усі суб’єкти права повинні виконувати Конституцію і закони; б) Українська держава зобов’язана виконувати міжнародні договори, якщо вони ратифіковані Верховною Радою України; в) гро­мадяни повинні виконувати свої обов’язки.

Використання конституційних норм — це форма їх реалізації правомочними суб’єктами права шляхом реалізації поданих їм суб’єктивних прав у вигляді дозволу або правомочності.Причому цей дозвіл суб’єкт реалізує на свій розсуд і своїми діями.Наприклад, гро­мадянин може брати участь у виборах і референдумах, а може це право не реалізовувати.Так, згідно з Конституцією України (ст. 71), вибори до органів державної влади та місцевого самоврядування є вільними, тож ніхто не може примушувати громадянина брати участь у виборах і визначати, за кого він має голосувати.Використовуючи конституційні норми, громадяни реалізують надані їм Основним За­коном права на працю, на освіту, на житло та ін. Прикладом цієї норми є така: «Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяль­ності» (ч. 1 ст. 41 Конституції України).

Застосування конституційних норм — це владна організуюча діяльність державних та інших органів, осіб, мета якої полягає в забез­печенні адресатам цих норм реалізації їх прав і обов’язків.Застосу­вання цих норм як форма реалізації Конституції України має місце в правозастосовній діяльності органів державної влади та інших суб’єктів і відбувається у встановленому законом порядку.