91. Авторитарний режим т.Живкова в Болгарії.

- 1953-56: лібералізація режиму, поліпшення в соц..сфері; введена посада І секретаря БКП, її посів малопомітний Живков; після ХХ зїзду – абстрактна критика культу особи, докорінних змін ніхто не хоче (Ж. найбільш помітний критик); Ж. протистоїть Червенков (лояльний Москві, зять Димитрова) - віце-п-м та мін. освіти і культури, старі кадри до нього більш прихильні, а Живков ще не може їм протистояти

- Червенков і Югов (очільник уряду, кол.мін.внутр.справ, причетний до репресій): Живков – вискочка; але – уміло усунув своїх противників з старої гвардії (подібно до процесу антипарт. групи в Москві), доводив свою відданість Хрущову + нетерпимий до критики; 1962 р. – інтриги Ж., Ч. і Ю. усунуті з посад, Живков конц. в своїх руках усю владу

- УІІ з’їзд БКП, 06.1958 – Б. соціалістична, ідемо до комунізму – при цьому в СРСР «збудували соціалізм» лише 1959 р., хоча почали раніше – Живков вислужується

- ХХІІ з’їзд КПРС, 10.1961 – СРСР приймає 20-річну програму розвитку, до 1980 випередити США і побудувати комунізм, в Б. – УІІІ з’їзд (11.1962) те саме, назва – «Генеральна перспектива», вже за рік стало зрозуміло, що це Б. не під силу

- 05.1962 – візит Хрущова до Софії, Ж. просить наук-тех і фін допомоги, Москва частково вдовольнила прохання; цього мало – 04.12.1963 пленум ЦК БКП, таємно – зближення Б. і СРСР і можливе об*єдн. в майбутньому в одну державу, обґрунтування – самі побудувати комунізм не здатні; 02.1964 довготерміновий кредит на 300 мільйонів від Москви

- Екстенсивні можливості розвитку економіки вичерпались: побудовані індустріальні гіганти, але існує дефіцит продуктів харчування; 1963-68 – спроби адм.реф. в економіці, подібно до СРСР – але після Празької весни згорнута, далі лише розмови

- 70-ті: ставка на виробництво ЕОМ не виправдалась (витрачені значні кошти, а купують їх мало – бо відстають від зх.зразків), витрати пробують покривати туризмом і спекуляціями з нафтою (на зх. Її вартість висока, а в СРСР її купують задешево)

- візит Брежнєва 1973 р. – вдруге поставлено питання про 16-у республіку + збільш. поставок енергоносіїв, підв. закупівельних цін на сг продукцію → з 16-ю респ-кою не склалось, але ек. доп. була

Живковізм

- 1971 р. – зміна держ. органів влади, згідно з якими вище партійне і держ. керівництво – в руках Живкова, а урядом керує особисто відданий С. Тодоров (якщо що, відповідальний за всі проблеми); всевладдя Живкова має ознаки неосталінізму, 35 років протримався при владі: опора на Кремль, задобрювання номенклатури, балансування між різними групами, вміння завдавати випередж. удару

- Живковізм – національний різновид тоталітарного режиму; постать Ж. захищена, значна частина сусп. лояльна (і репресій вже не треба), створ. культ особи – про нього пишуть книги, знімають фільми, видане зібрання «його» творів (40 томів, з 1975 р.) → жарт: «Ж. написав більше книжок, ніж прочитав»

- авторитет Ж. у сусп. невисокий: він простакуватий, люди незадоволені своєю безправністю, низьким рівнем життя, особливо його не люблять старі сталіністи (+ військові, які готували проти нього змову (викрита 04.1965, арешти); спроби усунути Ж. були і далі, але змовники невпливові і нечисельні – це здеб. старі партійці, це ніяк не посприяло зародженню дисидентства в Болгарії

- Ж. оточив себе відданим людьми, серед них – донька Людмила (мала дві вищі освіти – історичну і мистецтвознавчу), що стала членом ЦК БКП (1975) Політбюро (1979) і була в ранзі міністра культури, ЛЖ приділяла велику увагу естетичному вихованню: розв. концепції про багатство і глибоку давнину болг. культури, популяризація її в світі, аби зробити Б. відкритішою → сприяло політичному прозрінню сусп., особливо молоді

- діял. ЛЖ не подобалась Кремлю + до неї критично ставляться через імідж батька, але протистояв відкрито їй лише А. Лілов (ІІ секретар БКП і фаворит Москви); 1981 р. – раптова смерть ЛЖ, офіційно – через стан здоров’я, політичне підґрунтя - 1983 р. Лілов, як імовірний наступник Ж. за версією Кремля, був усунутий з усіх посад – зрозуміло, що ініціатива належала самому Живкову; могла бути наступницею батька

- Спроби змін в економіці: у сг визнання того, що індивідуальне господарювання більш ефективне; спроби приватизації підприємств – їх скупили «червоні директори», відтік капіталу закордон; зміни непослідовні, бо немає змін політичних

- 1980-і: політика болгаризації щодо нац.меншин, особливо турецької, болгаризація прізвищ (850 тис.), утиски за релігійною ознакою; влітку 1989 - «Велика екскурсія» - добровільно-примусове переселення (офіційні домовленості з Тур., окрім власного бажання – вплив націоналістичних настроїв у сусп.) до Туреччини представників тур.меншини, з 360 тис. до кін 1990 р. 150 тис. повернуться

- Живков засудив Перебудову, активізує відносини з іншими соц.країнами, але - лібералізація в економіці (указ №56), БКП вже не єдина централізована структура, подібно до СРСР – популярні екологічні рухи, масштабні демонстрації (особливо тур.меншини)

- 1988 р. – встановлені дип.відносини з Європейською економічною спільнотою

- 10.11.1989 р., Листопадовий пленум, безкровний державний переворот: Ж. замінює П. Младенов, п-м – А. Луканов, зміни: зняття монополії БКП на владу, деполітизація промисловості та силового блоку, дозвіл на поверн. старих прізвищ, судові процеси над Ж. та деякими парт.функціонерами