18.Види вправ із лексики

І. За дидактичною метою. Вправи, які використовує вчитель під час роботи над лексичним матеріалом, спрямовані на усвідомлення школярами функції слова в мовленні.

1. Вправи, розраховані на пояснення значення слів:

— пояснити значення слова клас у певному тексті:

— виписати сполучення слів із дієсловом спати, спочатку вжитим у прямому значенні, а потім — у переносному:

— прочитати вірш, пояснити значення виділених слів:

— відгадати загадку, пояснити, які предмети названі словами-відгадками:

— скласти речення з різними значеннями багатозначного слова, з словосполученнями

— описати два предмети, використовуючи антоніми

— скласти текст за малюнком, уживаючи певні лексеми (синоніми,антоніми тощо).

ІІ. За характером розумових операцій, які здійснюють учні під час роботи зі

словом, слід розрізняти:

1. Аналітичні вправи (аналіз текстів чи їх уривків, уточнення відтінків у значенні слова, з’ясування мети вживання слова з тим чи іншим значенням тощо). Наприклад:

Прочитати уривок з вірша Г. Громового. Знайти в ньому близькі за значенням дієслова. Поміркувати, чому автор не скористався тільки словом ходити.

Місячної ночі

В тихім гаї, над ярком, перепел в степу ночує.

походжає кіт Мурко. Стиглим просом навпрошки

Повний місяць степ оглянув. Ходять ситі кулики.

Вибіг зайчик на галяву. Спритний коник в житі цвірка.

Через межі і покіс А із мишачої нірки,

чимчикує хитрий лис, озираючись довкруж,

чимчикує, носом чує: тихо виповзає вуж.

2. Синтетичні вправи (складання речень із поданим чи дібраним словом, ужитим у певному значенні, дописування (закінчення) речень, виконання різних творчих вправ тощо):

— дібрати синоніми до слова нероба, виправити речення, використовуючи дібрані синоніми

— до виділених слів дібрати антоніми і поставити їх у тексті замість крапок

3. Вправи на порівняння текстів чи речень, у яких відбувалася заміна одних

слів іншими (усунення недоречних повторювань, уживання емоційно забарвленої

й образної лексики тощо).

III. За ступенем самостійності у виконанні слід розрізняти:

1. Репродуктивні вправи, розраховані на спостереження за вживанням і значенням слів у готових реченнях чи текстах:

— з казки «Рукавичка» виписати синоніми до слова прийти;

— пояснити значення прислів’їв або відгадати загадку і виписати антоніми парами:

2. Конструктивні вправи (складання словосполучень із поданих слів, уведення в речення антонімів, заміна одних слів іншими тощо). Наприклад:

— прочитати текст, замінити підкреслені слова антонімами.

— скласти можливі словосполучення зі словами багряний, багровий (мак, рубець);

— доповнити речення порівняннями: Усе було вкрите білим снігом, мов... .

3. Творчі вправи (самостійне складання словосполучень, речень із потрібним

словом, текстів за опорними словами тощо). Наприклад:

— скласти словосполучення з багатозначними словами (за вибором учнів);

— скласти текст — розповідь, опис чи міркування за малюнком, на основі

власних спостережень тощо.

19. Поняття про слово. Способи пояснення значення слів. Методика лексичного розбору слова.

Поняття «слово» та його значення є основними в лексикології. Учні мають усвідомити, що кожне слово є звукокомплексом, за яким закріплене певне смислове(лексичне) значення..

Для свідомого оволодіння поняттям «слово» слід організувати спостереження

учнів за такими істотними ознаками цієї мовної одиниці:

— слово виділяється в усному і писемному мовленні;

— більшість слів мають самостійне значення;

— більшість слів можуть змінювати свою початкову форму, при цьому їх значення залишається незмінним;

— кожне слово відіграє певну роль у реченні і в тексті, які складаються зі слів;

— кожне слово має звукове, а на письмі — буквене оформлення.

У результаті такого підходу в молодших школярів розвивається лексико-

семантичний погляд на слово, який передбачає вміння виділяти в ньому лексичне

значення і встановлювати семантичні (смислові) зв’язки певного слова з іншими

лексичними одиницями.

Ще в добукварний період учитель має ознайомити першокласників із номінативною функцією слова, навчити протиставляти предмет і його назву (слово). З цією метою вчитель дає кожній дитині аркуш і пропонує зробити з ним що завгодно. Головне, щоб діти зрозуміли, що з аркушем можна виконати безліч дій. А тепер учителька пропонує виконати ці дії зі словами аркуш або папір. Учні переконуються, що зі словами ті самі дії, що і з предметом, виконати не можна. Далі вчителька запитує: «А що можна зробити зі словами? (Вимовити, прочитати, написати, почути). Для чого ж нам потрібні слова? (Щоб називати все, що нас оточує, спілкуватися)».

Наступне завдання вчителя — показати, що все, що нас оточує, має свою назву, позначене словом, що спілкуватися ми можемо тільки за допомогою слів. Вивчення цього матеріалу можна розпочати з гри-мовчанки. На полиці чи столі виставляється кілька іграшок: лялька, м’ячик, або вивішуються їх малюнки. Після цього вчителька викликає двох учнів. Їм дозволяють узяти той предмет, на який вона здалека показує. Який би предмет учень не брав, учитель заперечливо хитає головою: «Ні!» Після трьох-чотирьох таких спроб гру припиняють. Чому не змогли виконати умов гри? Як виправити ситуацію? Вихід лише один: скористатися словом, назвою предмета. Учитель називає іграшки. Діти беруть їх.

Слова з предметним значенням можна пояснити, скажімо, прийомом демонстрації малюнка чи макета, а слова з абстрактним значенням вимагають інших прийомів: розгорнутого опису, добору синонімів тощо.

Для пояснення семантики нових слів учителі найчастіше вдаються до таких способів:

— показ предмета чи його зображення (малюнок, слайд, макет);

— використання контексту;

— найпростіший словотвірний аналіз;

— тлумачення слів (коротке пояснення, використання тлумачного словника тощо).

План лексичного розбору слова.

1. Яке значення слова в поданому реченні? Указати, є слово однозначним чи багатозначним.

2. У прямому чи переносному значенні вжито слово?

3. Які синоніми й антоніми має це слово?