- •13. Методика вироблення початкових уявлень про речення. Вивчення типів речення за метою висловлювання та інтонацією
- •14. Етапи засвоєння понять «основа речення», «головні члени речення». Методичний підхід ознайомлення учнів з порядком встановлення зв’язків між членами речення.
- •15. Формування уявлення про ускладнене речення (однорідні члени речення, ознайомлення зі складеним реченням.
- •16. Види вправ із синтаксису і пунктуації
- •18.Види вправ із лексики
- •3. Вправи на порівняння текстів чи речень, у яких відбувалася заміна одних
- •III. За ступенем самостійності у виконанні слід розрізняти:
- •19. Поняття про слово. Способи пояснення значення слів. Методика лексичного розбору слова.
- •20. Робота з багатозначними словами та словами з переносним значенням слів.
- •II. Вправи на добір синонімів, які можуть слугувати заміною поданому, і з’ясування відповідних відтінків значень, виявлення різниці в їхньому вживанні.
- •22. Методичні особливості словникової роботи в початковій школі.
- •23. Завдання та етапи вивчення морфемної будови слова.
- •24. Пропедевтика словотворчої роботи в 1—2 класах
20. Робота з багатозначними словами та словами з переносним значенням слів.
Робота над переносним значенням слів
Переносне значення слів з’являється на основі асоціативних зв’язків між поняттями (предметами, ознаками, діями). Наявність схожості між ними є передумовою того, що одна назва використовується для найменнування іншого поняття. Тому важливо показати учням, що перенесення найменування відбувається за схожістю різних ознак: за подібністю форми (дзвіночок — квітка і дзвіночок — металевий сигнальний інструмент), за подібністю кольору (каштанове волосся — волосся кольору плоду каштана), за місцем розташування (хвіст коня і хвіст поїзда), за призначенням (двірник — працівник, який підтримує порядок і чистоту на подвір’ї, і двірник — пристрій для механічного витирання скла автомобіля) тощо.
Завданням класовода є навчити школярів:
— розрізняти пряме і переносне значення слів;
— уживати слова з переносним значенням у мовленні.
Ознайомлення школярів із прямим і переносним значенням слова розпочинаємо зі спостереження над спеціально дібраними реченнями чи текстом, яке організовує вчитель. З метою створення мовленнєвої ситуації (участь дітей в обговоренні питання) можна використати проблемно-пізнавальне завдання:
У ході евристичної бесіди вчитель з’ясовує також значення слова ніс у таких, наприклад, словосполученнях: ніс людини і ніс пароплава, крило птаха і крило літака, дитина плаче і хмарка плаче. робиться висновок про те, що переносне значення у слові з’являється тоді, коли назва предмета, його ознаки чи дії переносяться з одного предмета, його ознаки
чи дії на інші. Слід підкреслити, що слова з переносним значенням роблять нашу
мову точнішою, красивішою, поетичнішою. Вони допомагають людині чітко висловлювати свої думки, передавати почуття. Щоб школярі переконалися в тому, наскільки виразнішим стає мовлення внаслідок використання того чи іншого слова, вжитого в переносному значенні, вчитель вдається до порівняння двох речень із нейтральними в одному і образними
в другому прикметниками: У моєї мами працьовиті руки. У моєї мами золоті руки.
На закріплення учні виконують різні вправи, зокрема на визначення прямого і переносного значення слів.
Робота з багатозначними словами
Розширенню й активізації словника учнів, розвитку їхнього мислення і мовлення сприяють і спостереження за багатозначністю слів. Робота над ознайомленням учнів із багатозначністю слів передбачає:
— усвідомлення учнями того, що слово має два або більше лексичних значень;
— точність уживання багатозначних слів у мовленні. Розпочинаючи опрацювання матеріалу про багатозначність слова, учитель пропонує дітям для аналізу речення з багатозначним словом. Вишня вишнями обліплена
Іншим варіантом такої роботи може бути демонстрація малюнків, на яких зображені, наприклад, груша — дерево, плід і спортивний (боксерський) інвентар. Працюючи з малюнком, учитель запитує, чи можна до них дібрати спільну назву (груша). Таким чином виявляється, що в основі багатозначності лежить певний зовнішній або внутрішній зв’язок.
Доцільно ознайомити школярів із тлумачним словником. У ньому всі можливі значення багатозначного слова визначаються в одній статті і позначаються цифрами 1, 2, 3 та ін. — у залежності від того, скільки значень має слово.
Наступна робота над багатозначністю передбачає самостійне з’ясування учнями значення слів, ужитих в окремих словосполученнях, реченнях чи текстах. Із цією метою вчитель пропонує виконати різні вправи
Усвідомлення природи багатозначних слів готує учнів до засвоєння явища
омонімії. Зі словами-омонімами учні практично ознайомлюються (без уживання тер-
міна) ще в період навчання грамоти (ключ і ключ, лист і лист, лисички і лисички).
21. Робота над синонімами
У процесі роботи над синонімами вчитель має сформувати в дітей уміння:
— розрізняти в мовленні близькі за значенням слова;
— самостійно добирати синоніми;
— замінювати в тексті те чи інше слово відповідним синонімом;
— самостійно вживати в готовому тексті дібране синонімічне слово;
— самостійно вибирати зі свого лексичного запасу найвлучніші і найдоречніші для висловлення власної думки синоніми і використовувати їх під час
продукування власного мовлення.
У процесі цієї роботи вчитель добирає різні типи вправ:
І. Вправи на виявлення близьких за значенням слів у пропонованих учителем (чи підручником) текстах, пояснення значень і відтінків у значеннях цих слів.
а) на вибір і групування слів, близьких за значенням:
б) на виявлення стилістичної доцільності використання синонімів у тексті:
в) на розташування синонімів за ступенем зростання чи зменшення вияву ознаки (складання синонімічних рядів):
