14. Процедура розірвання трудового договору з ініціативи працівника

Припинення трудового договору за ініціативою працівника. Ст. 38 КЗпП передбачає два варіанти розірвання трудового договору, укладеного на невизначений термін: з поважних і без вагомих причин. Працівник має право розірвати будь-який трудовий договір, укладений на невизначений термін, попередивши про це працедавця письмово за два тижні.

Якщо працівник після закінчення терміну попередження про звільнення не залишив місця праці та не вимагає розірвання трудового договору, працедавець не має права звільняти його згідно з поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому, відповідно до законодавства, не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.

Якщо працівник не може продовжувати роботу, то працедавець повинен розірвати трудовий договір у термін, про який просить працівник (ст. 38 КЗпП).

Закон окремо називає одну з вагомих причин, що унеможливлює продовження трудового договору, — невиконання працедавцем законодавства про працю, умов колективного договору. Тоді працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, а власник зобов'язаний виплатити йому вихідну допомогу в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку (ст. 44 КЗпП).

На відміну від вільного розірвання трудового договору на невизначений термін, строковий трудовий договір (ст. 39 КЗпП) може бути розірвано на вимогу працівника лише у випадку хвороби працівника або інвалідності, що перешкоджають виконанню роботи за договором, порушення власником законодавства про працю, колективного або трудового договору та інших вагомих причин, передбачених ст. 38 КЗпП, про які вже згадувалося. Залишення працівником роботи за строковим трудовим договором без вагомих причин вважається порушенням трудових обов'язків і може спричинити звільнення, але вже з ініціативи працедавця (ст. 40 КЗпП), що, безперечно, є небажаним для працівника.

15. Основні підстави розірвання трудового договору за ініціативою роботодавця

Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення терміну можна розірвати з ініціативи роботодавця лише за підстав, визначених законом, і з дотриманням визначеного в законі порядку. Тобто, лише якщо є передбачене законом право на звільнення працівника, роботодавець реалізує це право на свій розсуд: він управі звільнити працівника або не звільняти його.

Загальні підстави розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця передбачено у частині першій статті 40 КЗпП:

— зміни в організації виробництва та праці, серед них ліквідація, реорганізація, банкрутство або перепрофілювання підприємства, скорочення чисельності або штату працівників (п. 1);

— виявлена невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню цієї роботи, а також у разі скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов’язків потребує доступу до державної таємниці (п. 2);

— систематичне невиконання працівником без поважних причин обов’язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення (п. 3);

— прогул (зокрема, відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п. 4);

— відсутність на роботі протягом більш як чотирьох місяців поспіль внаслідок тимчасової непрацездатності, не рахуючи відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами, якщо законодавством не встановлено тривалішого терміну збереження місця роботи (посади) при певному захворюванні (як-от, на туберкульоз). За працівниками, які утратили працездатність у зв’язку з трудовим каліцтвом або професійним захворюванням, місце роботи (посада) зберігається до відновлення працездатності або встановлення інвалідності (п. 5);

— поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу (п. 6);

— поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння (п. 7);

— вчинення за місцем роботи розкрадання (у т. ч. дрібного) майна власника (п. 8).