6. Вимоги щодо подання документів при укладенні трудового договору.

Згідно з ч. 2 ст. 24 КЗпП громадянин, що влаштовується на роботу, зобов’язаний подати такі документи: — паспорт або інший документ, що посвідчує особу; — свідоцтво про народження та згоду одного з батьків або особи, що його замінює (для осіб віком до 16 років); — трудову книжку (якщо це не перше робоче місце і працівника вона вже є); — довідку про присвоєння ідентифікаційного номера платника податків; — свідоцтво про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (п. 17 Порядку видачі свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р. № 1306); — документ про освіту (якщо робота вимагає спеціальних знань); — довідку про стан здоров’я (за необхідності); — військовий квиток (для військовозобов’язаних);

При укладенні трудового договору заборонено вимагати від громадян відомості про їх партійну і національну приналежність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документи, подання яких не передбачено законодавством (ст. 25 КЗпП).

Водночас, прийняття на роботу особи без паспорта відповідно до ст. 200 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі — КУпАП) тягне за собою відповідальність у формі штрафу в розмірі від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника та згідно зі ст. 48 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) ведеться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, установі, організації або у фізичної особи більше п’яти днів (у тому числі іноземців, осіб без громадянства та сезонних і тимчасових працівників).

7. Обмеження при працевлаштуванні

Відповідно до Конституції України та ст. 22 Кодексу законів про працю України (далі — КЗпП) забороняється необґрунтована відмова в прийнятті на роботу, а також будь-яке пряме або непряме обмеження прав. Безпідставна відмова у прийнятті на роботу може бути оскаржена до суду.

Як правило на етапі ознайомлення з документами та проведення співбесіди з’ясовують, чи не має особа, яка працевлаштовується, обмежень на виконання майбутньої роботи, обов’язків за певною посадою.

Обмеження, що застосовуються при працевлаштуванні. Не мають права працювати за сумісництвом керівники державних підприємств, їх заступники, керівники структурних підрозділів (цехів, відділів, лабораторій тощо) та їх заступники (за винятком наукової, викладацької, медичної і творчої діяльності) (п. 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» від 3 квітня 1993 року № 245).

Забороняється спільна робота на одному й тому самому підприємстві осіб, які є близькими родичами або свояками (батьки, подружжя, брати, сестри, діти, а також брати, сестри, батьки і дити подружжя) якщо їх служба пов’язана з безпосередньою підпорядкованістю або підконтрольністю одне одному (п. 16 постанови Раднаркому УРСР «Про суміщення посад і про службу родичів в установах, підприємствах та організаціях усуспільненого сектора» від 4 червня 1933 року).

Не можу укладатися трудовий договір про призначення на окремі посади особи, яка не має права обіймати ці посади або займатися певною діяльністю у зв’язку з набуттям законнної сили вироком суду (ст. 55 Кримінального кодексу України)

Забороняється застосування осіб, яким не виповнилося 18 років, на важких і підземних роботах, на роботах зі шкідливими або небезпечними умовами праці, а також залучати їх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми (ст. 190 КЗпП).

Забороняється застосування праці жінок на важких роботах і на роботах із шкідливими або небезпечними умовами праці, а також на підземних роботах, крім деяких підземних робіт (нефізичних робіт і робіт із санітарного й побутового обслуговування), а також залучення їх до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні умови (ст. 174 КЗпП)