9. Зміст (умови) трудового договору

Зміст трудового договору становить сукупність умов, що визначають взаємні права і обов'язки працівника та роботодавця.

Залежно від їх важливості для виникнення трудових правовідносин умови трудового договору поділяються на необхідні (основні) та факультативні (додаткові). Необхідні умови мають міститися в будь-якому трудовому договорі, і без них договір не може вважатися укладеним. Факультативні умови включаються до трудового договору за угодою сторін, і їх наявність не є обов'язковою. Якщо ж вони включені в трудовий договір, то набувають такої самої юридичної сили, як і необхідні умови.

Необхідними є умови трудового договору про: а) місце роботи (робоче місце); б) трудову функцію; в) оплату праці; г) час початку дії трудового договору та його строк.

Важливою умовою трудового договору є умова про час початку дії трудового договору та його строк. Договір діє з дня, про який домовилися працівник і роботодавець та який відображено у наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

Трудова функція є угодою сторін трудового договору щодо роду роботи, яку зобов'язується виконувати працівник.

У межах умови про оплату праці сторони трудового договору домовляються про розміри посадового окладу, тарифної ставки та відрядних розцінок, наявність і величину доплат, надбавок, премій та заохочувальних виплат, порядок виплати заробітної плати тощо.

До факультативних умов належать усі інші умови трудового договору, зокрема ті, що стосуються умов праці, випробування та його строку, застережень щодо нерозголошення державної, комерційної та іншої захищеної законом таємниці, підвищення кваліфікації працівника та ін.

Випробування при прийнятті на роботу є додатковою умовою трудового договору та встановлюється тільки за угодою сторін.

Додатковими умовами можуть встановлюватися обов'язки роботодавця щодо поліпшення умов праці, обслуговування працівника, надання йому соціально-культурних та соціально-побутових благ.

10. Випробування при прийнятті на роботу

При укладанні трудового договору угодою сторін може бути обумовлено випробування з метою перевірки відповід­ності працівника роботі, яка йому доручається. Ініціатива про встановлення випробування звичайно вихо­дить від власника або уповноваженого ним органу. Однак остаточне рішення про включення цієї умови до трудового до­говору залежить від погодження сторін, тому що законодавс­твом обумовлено встановлення випробування тільки за погодженням сторін.

У період випробування на працівників поширюється зако­нодавство про працю. Випробування не встановлюється при прийнятті на роботу осіб, які не досягли 18 років, молодих робітників після закінчення професійно-технічних і техніч­них училищ, молодих спеціалістів після закінчення вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, звільнених у за­пас із військової або альтернативної служби, інвалідів, на­правлених на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертизи.

Випробування не встановлюється також при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших ви­падках, якщо це передбачено законодавством (ст. 26 КЗпП України).

У ст. 27 КЗпП України встановлено терміни випробування при прийнятті на роботу в межах:

— 1 місяця — для робітників;

— З місяців, а в окремих випадках за погодженням із профспілковим органом — 6 місяців для інших категорій пра­цівників.

Якщо термін випробування закінчився, а працівник пра­цює і далі, то він вважається таким, що витримав випробу­вання, і розірвання трудового договору допускається тільки на загальних підставах.