Навчання атакуючим ударам

У різних джерелах методичної літератури немає відмінностей у тлумаченні назв атакуючий або нападаючий удар. Тим часом це не одне і те ж. До нападаючим відносяться всі дії, пов'язані з перебиванием м'яча на бік суперника. До атакуючим - дії, здійснювані тільки вище верхнього краю сітки. Звідси.наприклад, подача м'яча є одночасно і засобом нападу, але вона не може бути засобом атаки. Ця малоістотними на перший погляд різниця важлива тим, що необхідно з перших кроків навчання волейболу формувати у котрі займаються осмисленість кожного дії. Зокрема, будь-який завершує дію має носити заряд загрози, т. Е. Нападу. Що ж стосується дій, які виконуються над сіткою, то вони повинні бути остроугрожающімі, що висуває підвищені вимоги до фізичної і психологічної мобілізації зусиль займаються,

У методиці навчання способам атакуючих ударів немає особливих відмінностей, вивчаються вони в такій послідовності: прямий атакуючий удар по ходу розбігу, з перекладом, бічний.

Виконання прямого атакуючого удару пред'являє високі вимоги до спеціальної фізичної підготовки учнів і особливо до рівня розвитку їх координаційних здібностей. У зв'язку з цим навчання будується за двома основними напрямками: розвиток швидкісно-силових якостей (стрибучості і динамічної сили) і координаційних здібностей (просторово-часової і м'язової координації).

Безпосереднє розучування техніки атакуючого удару здійснюється розчленованим методом і починається з заключного руху (фінального зусилля) - замаху і удару по м'ячу в опорному положенні і стрибка вгору поштовхом двома ногами з місця і розбігу. Потім умови виконання удару поступово ускладнюються: в безопорному положенні (в стрибку) з місця і після пересування в один, два або три кроки, з різних по висоті і відстані передач, при опорі блокуючих. загально-розвиваючі вправи

Виконання атакуючих ударів вимагає атлетичної підготовки, гарного розвитку сили, швидкісних якостей, спритності, гнучкості. Це завдання багато в чому вирішують в процесі уроків фізичної культури. У спортивній секції загально-розвиваючі вправи дають в більшому обсязі і з більшим навантаженням.

Основна спрямованість в цій категорії вправ: зміцнення опорно-рухового апарату, перш за все гомілковостопних, плечових, колінних суглобів, кистей рук, розвиток сили рук, ніг, тулуба, швидкості скорочення м'язів, розвиток гнучкості.

Загально-розвиваючі вправи виконуються без предметів, з набивними м'ячами, гумовими амортизаторами, на гімнастичній стінці, снарядах масового типу та ін.

підготовчі вправи

Підготовка учнів до оволодіння атакуючим ударом передбачає вирішення двох завдань: по-перше, зміцнення опорно-рухового апарату і розвиток динамічної сили рук і ніг, по-друге, виховання координаційної структури рухів в безопорному положенні з урахуванням реакції (своєчасного «виходу») на рухомий 'об'єкт (м'яч). На цьому етапі визначається індивідуальний спосіб відштовхування. При виконанні стрибкових вправ слід акцентувати увагу учнів на злитий (без зупинки) перехід від розбігу до стрибка поштовхом двома ногами. 1. Діставання підвішених предметів однією рукою в стрибку поштовхом двома ногами з розбігу в один-два кроки.

2. Стрибки через гімнастичну лаву змійкою (з просуванням вперед). Звертається увага на активний рух руками назад-вперед-вгору.

3. Серійні вистрибування на прижковую тумбу (складені мати). Висота тумби 40-50 см.

4. Вправи для розвитку стрибучості: вистрибування вгору з присідаючи; серійні стрибки в довжину поштовхом двома ногами з місця; вистрибування вгору з обтяженнями (набивними м'ячами, гантелями, штангою, вага якої до 1/3 ваги тіла); присідання зі штангою (вага 70% ваги тіла) і ін.

5. Діставання підвішених предметів однією рукою в стрибку з тумби висотою 40-50 см.

6. Кидки набивного м'яча двома руками з-за голови в стрибку з місця поза сітки і через сітку. У вихідному положенні м'яч утримується перед грудьми. У момент стрибка активним рухом рук м'яч заноситься за голову, тулуб прогинається в поперековому і грудному відділах хребта. Кидок виконується активним розгинанням тулуба і рухом рук вперед і закінчується коротким (хльостким) зусиллям кистей. Після кидка руки не опускаються нижче рівня плечей. Те ж, але з розбігу в 1 2 кроки. Домагатися злитого переходу від розбігу до стрибка. Те ж, але кидок виконується однією рукою. У вихідному положенні набивної м'яч утримується перед грудьми на лівій руці. З постановкою правої ноги (наскок) м'яч піднімається вгору і перекладається в праву руку. Кидок виконується прямою рукою з невеликою амплітудою замаху.

7. Кидки тенісних (гумових) м'ячів в ціль на підлозі в стрибку після розбігу поза сітки і через сітку. Розбіг в один-два кроки. Метою може служити гімнастичний мат або відмітка на підлозі біля стіни на відстані 8-10 м. Дана вправа служить своєрідним критерієм оцінки координації рухів в цілому. Тому тут все важливо: і активна робота рук, і наскок, і кидок прямою рукою з захлестом пензлем.

Основним завданням підготовчих вправ є максимальне наближення їх до умов виконання атакуючого удару. При цьому дуже важливо домогтися, щоб учні виконували всі стрибки разом з розгоном в 60-80 см від сітки, а після кидків м'яча пензлем не опускали руку нижче рівня плеча. Помилкою буде згинання руки за головою і «провалювання» грудьми вперед. Після засвоєння в цілому даних вправ їх слід ускладнити, виконуючи кидки тенісних м'ячів з перекладом вправо, вліво.

підбивають вправи

1. Імітація прямого атакуючого удару в стрибку поштовхом двома ногами з місця і з розбігу в 1, 2, 3 кроки. Те ж, але у сітки на різному віддаленні від неї.

2. Удари по м'ячу на гумових амортизаторах в положенні стоячи на майданчику, в стрибку з місця і після розбігу в 1-2 кроки.

3. Багаторазові удари по м'ячу стоячи біля стіни. Учні розташовуються в 4-5 м від стіни. Накинувши м'яч над собою, виконують удар пензлем прямий рукою в підлогу на відстані 1-1,5 м від стіни.

У міру засвоєння вправи слід домагатися серійного виконання ударів, дотримуючись основні вимоги з техніки. Те ж, але з партнером, стоячи один проти одного на відстані 7-8 м.

4. Удари в стрибку з місця по м'ячу, накинутого партнером. Партнер з м'ячем розташовується збоку (праворуч) від атакуючого і накидає м'яч на висоту 2 м. Те ж, але після розбігу в 1-2 кроки. Основна увага звертається на удар прямою рукою. М'яч повинен знаходитися трохи попереду атакуючого.

5. Атакуючі удари через сітку по м'ячу, накинутого партнером. Атакуючий удар виконується в стрибку з місця. За міряй засвоєння вправи умови ускладнюються і наближаються до ігрових: з розбігу, висота підкидання 3-4 м.

6. Удари через сітку з власного накидання м'яча. Ця вправа є своєрідним критерієм засвоєння підвідних засобів. Учень розташовується в 2-2,5 м від сітки.Безпосередньо перед розгоном в один крок м'яч двома руками накидається нагору над сіткою на висоту 2-2,5 м. З огляду на, що правильне 'ве виконання цієї вправи вимагає великої мобілізації зусиль і певної підготовленості, його використання вимагає підвищеної уваги вчителя.

Вправи з техніки

1. Атакуючі удари по ходу із зони 4 з передач гравця із зони 3. Траєкторія передач 4-5 м. Початком розбігу служить момент, коли м'яч починає відриватися від рук передавального гравця.

2. Чергування прискорених атакуючих ударів по ходу з повільними ( «облудними»). Повільний удар досягається за рахунок уривчастого торкання м'яча пензлем і перекладу вправо або вліво. Те ж, але відбиття кулаком. Мета даних вправ полягає в тому, щоб навчитися відбивати м'ячі, послані на сітку або в безпосередній близькості від неї.

3. Атакуючі удари по ходу із зони 2 з передач гравця із зони 3. Траєкторія передач кільказнижується - до 3 м, а відстань розбігу скорочується.

4. Атакуючі удари по ходу із зони 3 з передач гравця із зони 2.

5. Атакуючі удари по ходу із зон 4, 3, 2 зі зміною траєкторії передач.

6. Те ж, але першу передачу гравцеві зони 3 виконує інший гравець (гравець зони 6, рис. 33).

7. Атакуючі удари по ходу із зони 3 після прийому м'яча від подачі. Спочатку подача подається з укороченого до сітки відстані (рис. 34), потім з місця подачі.

8. Атакуючі удари з перекладом з зон 4, 3, 2 з передач гравця зони 3. Те ж, але на точність.

9. Атакуючі удари проти одного блокуючого.

10. Чергування ударів по ходу з ударами з перекладом. Те ж, але швидкісних і повільних ударів.

11. Атакуючі удари з передач, віддалених від сітки.

12. Атакуючі удари з передач з глибини майданчика. Те ж, але після откідкі одного з нападників (4, 2) гравцеві зони 3.

Рис. 34 Рис. 35

13. Підготовча гра 3х3. Майданчик ділиться на дві (три) частини крейдяний розміткою. Гравці розташовуються, як показано на малюнку 35. Спочатку використовується подача з укороченого до сітки відстані, потім, у міру підготовленості, з місця подачі. Гра ведеться за правилами волейболу.

14. Те ж, але склад граючих команд 4Х4. Троє гравців розташовуються «в лінію», а один (сполучний) - у сітки в зоні 3. Після кожного виграшу подачі гравці міняються зонами майданчика за годинниковою стрілкою.

З огляду на високу варіативність умов виконання атакуючих ударів, важливо з самого початку змагальних вправ виховувати у займаються спостережливість за діями своїх партнерів і суперника: де приймається м'яч (відстань до сітки), куди можлива передача, як приймає м'яч партнер, як виконується програма для удару і т . д. Це має виключно важливе значення для формування знань про принципи і закономірності побудови взаємодії, що багато в чому в подальшому обумовлює високу, так звану ігрову, дисципліну.

Подальше освоєння техніки атакуючих ударів здійснюється в наступній методичної послідовності: удари після зміни напрямку розбігу (між зонами 4-3 після розбігу з зони 4; в зоні 3 після розбігу з зони 2; в зоні 2 після розбігу з зони 3), удари після навколишнього пересування гравців; то ж, але при виході сполучного до сітки з зон 1, 6. Спочатку всі вправи виконуються без протидії блокуючих, потім проти одиночного або подвійного блоку. Навички взаємодії гравців закріплюються в підготовчій грі 4Х4 з використанням всіх вивчених прийомів гри.