Контактний та токсико-алергійний стоматит

Катаральний та катарально-геморагічний стоматит (гінгівіт, глосит) є най­частішими формами уражень слизової оболонки порожнини рота при алергії. Може розвинутися під час застосування будь-яких лікарських засобів та інших алергенів (харчових, побутових, стоматологічних матеріалів тощо). Залежно від характеру перебігу хворі скаржаться на відчуття печіння, свер­бежу, сухості в роті, а також на біль під час споживання їжі. Загальний стан я при цьому зазвичай не порушується.

При гострому алергійному катаральному стоматиті хворих непокоїть печіння, а інколи — навіть сильний біль, сухість у роті, кровоточивість з ясен та уражених ділянок слизової оболонки, неприємний запах з рота, ускладнене споживання їжі. У розпал запального процесу можливе підвищення температури тіла, порушення апетиту, сну, виникає головний біль. При пальпації виявляють регіонарний лімфаденіт.

Слизова оболонка уражених ділянок порожнини рота набуває яскраво-червоного кольору, стає набряклою (на слизовій оболонці щік та язика помітні відбитки зубів). На гіперемованому фоні можуть виникнути петехії та геморагічні плями. Такий геморагічний висип та енантеми найчастіше виявляють на слизовій оболонці твердого м'якого піднебіння. Ясна запалені, яскраво гіперемовані, набряклі, кро­воточать, можливе утворення ясенних кишень — гострий катаральний гінгівіт. Слизова оболонка язика вкривається білим нальотом (обкладений язик). У разі втрати ниткопо­дібних сосочків язик гіперемований, яскраво-червоного кольору. На цьому фоні можуть спостерігатися гіпертрофовані грибоподібні сосочки (мали­новий язик) або атрофовані (лакований язик). Зменшується салівація, що зумовлює сухість у роті, слина стає густою, тягучою. Відзначається непри­ємний запах з рота.

При хронічному катаральному запаленні слизової облонки порожнини рота відзначається незначне печіння, свербіж та кровоточивість слизової обо­лонки. Загальний стан хворих не порушений.

Уражені ділянки слизової оболонки порожнини рота гіперемовані із си­нюшним відтінком, малоболісні при пальпації. Ясенні сосочки розпушені, часто з валикоподібним стовщенням ясенного краю, гіперемовані із синюш­ним відтінком, кровоточать при травмуванні.

Патологічна анатомія. Під час гістологічного дослідження при гостро­му характері процесу виявляють розпушення епітелію, розширення міжклі­тинних містків, набрякове просочування підепітеліальної сполучної тканини та лейкоцитарну (зі значною кількістю еозинофілів) інфільтрацію периваскулярної сполучної тканини. Відзначається розширення судин мікроциркуляторного русла слизової оболонки.

Диференціальна діагностика. Катаральні та катарально-геморагічні ура­ження слизової оболонки порожнини рота при алергії потрібно диференці­ювати від травматичних уражень (катаральний стоматит) та подібних змін при захворюваннях травного каналу, гіпо- і авітамінозах (аскорбінової кис­лоти, тіаміну, піридоксину, ціанокобаламіну), ендокринних порушеннях, цукровому діабеті, серцево-судинній патології, захворюваннях крові, грибко­вих ураженнях, грипі тощо. Алергійний катарально-геморагічний стоматит диференціюють на підставі алергологічного анамнезу, збільшення кількості еозинофілів у периферійній крові та в мазках-відбитках з вогнищ уражен­ня, позитивних алергійних пробах.

При травматичному (протезному) катаральному стоматиті спостеріга­ються чітко обмежена краями знімного протеза ділянка ураження слизо­вої оболонки порожнини рота. Для алергійних уражень характерним є роз­лите ураженя слизової оболонки, яке виходить далеко за межі протезного ложа.

Симптоматичні ураження слизової оболонки на фоні різних загальних захворювань супроводжуються відповідними симптомами. Для них харак­терна низька реактивність слизової оболонки порожнини рота, невідпо­відність сили пошкоджувального чинника і наявного ураження слизової оболонки порожнини рота. Для захворювань крові (лейкозу) характерним є наявність додаткових симптомів: блідий фон слизової оболонки та петехіальні крововиливи. Анемія супроводжується змінами язика: він втрачає ни­ткоподібні сосочки, починаючи з кінчика, — гунтерівський глосит. Відзна­чаються відповідні зміни периферійної крові. Авітаміноз, особливо групи В, супроводжується змінами язика (лакований язик) та губ (ангулярний хейліт).

Ерозивні ураження слизової оболонки виникають на фоні набряку та гі­перемії у ділянці губ, щік, бічних поверхонь язика, твердого піднебіння. При цьому спостерігають різної величини болючі ерозії, вкриті фібри­нозним нальотом. Ерозії можуть зли­ватись між собою, утворюючи суціль­ну ерозивну поверхню. Язик ігри цьому обкладений нальотом, на­бряклий. Ясенні міжзубні сосочки гіперемовані, набряклі, легко кровото­чать при дотику. Підщелепні лімфатичні вузли збіль­шені і болючі. Загальний стан порушується: спостерігаються підвищення температури тіла, нездужання, відсут­ність апетиту. Підтвердженням алергійної природи ерозивного ураження слугує збільшення кількості еозинофілів у периферійній крові та в мазках-відбитках з вогнищ ураження, позитивні алергійні проби.

Інколи в таких пацієнтів відзначається попереднє утворення пухирців за слизовій оболонці чи прилеглий шкірі (везикуло-ерозивний алергійний стоматит). У подальшому пухирці швидко лопаються і виникає типова кар­тина ерозивного ураження.

Диференціальна діагностика. Ерозивні ураження алергійного походжен­ня треба диференціювати від герпетичного й афтозного стоматиту, пухир­чатки, багатоформної ексудативної еритеми. Для герпетичних уражень ха­рактерним є виявлення гігантських багатоядерних клітин герпесу — так званих клітин балонуючої дистрофії. При афтозному стоматиті на слизовій оболонці утворюються відповідні елементи ураження — афти. Для пухир­чатки характерним є ареактивність ерозій (майже відсутні явиша запалення прилеглої слизової оболонки), симптом Нікольського, у мазках-відбитках виявляють акантолітичні клітини Тцанка. Для багатоформної ексудатив­ної еритеми характерним є виражена гіперемія слизової оболонки, наяв­ність численних пухирців і ерозій; відзначаються зміни загального стану хворих.

Виразково-некротичні ураження слизової оболонки порожнини рота алер­гійної природи неоднорідні. Процес може локалізуватися на твердому під­небінні, язиці, щоках. Інколи він буває дифузним, із залученням слизової оболонки не лише порожнини рота (піднебінних мигдаликів, задньої стінки глотки), а й всього травного каналу. Виразки вкриті некротичним розпадом білясто-сірого кольору. Навколо виразки спостерігається реактив­не запалення прилеглої слизової оболонки. Хворі скаржаться на сильний біль у роті, утруднення його відкривання, біль під час ковтання, підвищен­ня температури тіла. При пальпації виявляють збільшені й болючі регіонарні лімфатичні вузли. Залежно від проявів інтоксикації може змінюватися загальний стан хворого від легкого до тяжкого.

У мазках-відбитках з поверхні ви­разок відзначається значна кількість еозинофільних лейкоцитів, у крові — еозинофілія.

Диференціальна діагностика. Ви­разково-некротичні ураження алергійної природи треба відрізняти від виразково-некротичного стоматиту Венсана, травматичних і трофічних вира­зок, специфічних уражень при сифі­лісі, туберкульозі, а також виразкових уражень при захворюваннях крові. У разі стоматиту Венсана відсутні ознаки алергійного ураження. Для трофіч­них виразкових уражень, які виникають на фоні серцево-судинних захворю­вань, характерним є відсутність запальної реакції прилеглої слизової обо­лонки, швидке їх поширення у глибину м’яких тканин. Виразки при пер­винному сифілісі виникають на фоні хрящоподібної щільності інфільтрату слизової оболонки та супроводжуються регіонарним склераденітом. Гумоз­на виразка виникає внаслідок розпаду інфільтрату або горбків, реакція Вассерманна у 50—80 % позитивна.

Алергійна (анафілактоїдна) пурпура, геморагічний васкуліт, хвороба Шенлейна — Геноха — асептичне запалення дрібних судин, зумовлене ушкоджу­вальною дією імунних комплексів. Проявляється геморагіями, порушенням внутрішньосудинного згортання крові й мікроциркуляторними розладами. Кількість тромбоцитів у периферійній крові не змінена.

Ураження слизової оболонки порожнини рота при хворобі Шенлейна — Геноха характеризується геморагічними висипаннями на яснах, щоках,

язиці, піднебінні. Петехії та гемора­гічні плями діаметром від 3—5 мм до 1 см не виступають над рівнем слизо­вої оболонки і не зникають при натис­куванні склом. Загальний стан хворих порушений: їх непокоять слабкість, нездужання.

Диференціальна діагностика. Алергійні геморагічні висипання треба ди­ференціювати від хвороби Верльгофа, гемофілії, авітамінозу С. Тромбоцитопенічна пурпура (хвороба Верльгофа) подібна за своєю клінічною картиною проте геморагії виникають унаслідок різкого зменшення кількості тромбо­цитів. При гемофілії причиною крововиливів є порушення системи згортан­ня крові.

Лікування алергійних уражень включає у себе комплекс різних заходів.

Дієта. Розвантажувальна дієта сприяє виведенню алергена та про­дуктів метаболізму з організму і пригніченню алергійної реакції. У гострий період призначають лужне пиття, сольові ентеральні розчини (регідрон, мафусол). Корисні багаті на аскорбінову кислоту соки, протерті овочеві стра­ви з буряка, моркви, які до того ж ще й нормалізують роботу кишок. З нор­малізацією загального стану рекомендують збалансовані харчові суміші з поступовим переходом на звичний режим харчування.

Медикаментозне лікування проводять залежно від гостроти перебігу і характеру клінічних проявів захворювання, даних анам­незу та результатів клініко-лабораторних досліджень. Лікувальні заходи по­винні впливати на різноманітні фази алергійної реакції:

1. Імунологічну (вилучення антигену, його денатурація, зменшення над­ходження в організм, сприяння утворенню захисних блокуючих антитіл).

2. Патохімічну (вплив на проміжні субстанції алергійної реакції — біо­логічно активні речовини: гістамін, серотонін тощо).

3. Патофізіологічну (застосування нестероїдних та стероїдних засобів і вплив на вторинні прояви й ускладнення алергійних реакцій — симптома­тична терапія).

Схема лікування захворювань слизової оболонки порожнини рота, що мають перебіг за типом алергійних реакцій сповільненого типу, включає етіотропне, патогенетичне і симптоматичне лікування (загальне і місцеве).

При цьому слід дотримуватись загальних засад терапії:

1. Етіотропне лікування: вияснення вірогідного алергену та усунення його впливу на організм, санація вогнищ хронічної інфекції.

2. Дезінтоксикація організму. Проводять при тяжкому перебігу захво­рювання. Застосовують комплекси гемо- та ентеросорбентів, відповідну елі­мінаційну дієту; у разі госпіталізації — гемодез тощо.

3. Патогенетичне лікування:

а) в імунологічну фазу:

• утворення захисних блокуючих антитіл (специфічна імунотерапія);

• пригнічення проліферації лімфоїдної тканини і біосинтезу антитіл;

• пригнічення з’єднання антигену з антитілом. Для цього застосову­ють: лікувально-діагностичні алергени, кортикостероїдні гормони, стабілі­затори мембран;

б) у патохімічну фазу — вплив на проміжні субстанції алергійної реак­ції:

• інактивація біологічно активних речовин (препарати з антигістаміновою та антисеротоніновою активністю);

• захист клітин від дії біологічно активних речовин (інгібітори фермен­тів протеолізу тощо).

в) у патофізіологічну фазу — вплив на органічні зміни в тканинах: кор­тикостероїдні гормони.