2.13. Догляд за рослинами водойм

Декоративні водойми прикрашають рослинами, які мають оригінальну морфологічну будову, красиві квіти або плоди. Серед цих рослин багато представників місцевої флори (Поклов, 1987).

Водні рослини поділяють на три типи: а) справжні водні; б) плаваючі; в) прибережні.

Справжні водні рослини представлені видами, які ростуть на дні водойм, а їхнє листя або знаходиться у воді, або ж піднімається над нею і плаває на поверхні (латаття (Nymphaea L.), глечики (Nuphar L.), каспійський лотос, (Nelumbium), водяний горіх (Trapa L.).

Плаваючі водні рослини живуть у неглибоких водах і в період цвітіння піднімаються на поверхню. Їхнє коріння не прикріплене до дна, а плаває у воді, звідки й одержує поживні речовини (ряска, жабуриння тощо).

Прибережні водні рослини ростуть на берегах річок і потоків, озер і ставків, опускаючись у воду. Серед них осоки (Carex L.), рогоза (Typha L.), сусак (Butomus L.), стрілиця (Sagittaria L.), бобівник (Menyanthes L.), калюжниця (Caltha L.), білокрильник (Calla L.).

У декоративних водоймах можна широко використовувати описані нижче рослини.

Латаття, водяні лілії або німфеї. В кінці ХІХ ст. в садах і парках часто можна було зустріти німфарії – водойми регулярної або вільної форми, в яких створювалися колекції водних рослин, зокрема плаваючих. Особливою увагою користуються водяні лілії, які мають товсте повзуче розгалужене коріння, яке досягає довжини 5 м і товщини 10 см і має здатність поглинати усією поверхнею придаткових коренів, прикріплених до ґрунту, поживні речовини.

Латаття росте на глибині від 50 см до 5 м, віддаючи перевагу спокійним водам із ослабленою течією. Рослини вибагливі до ґрунтових умов: найкраще розвиваються на товстому шарі органічного мулу. В штучних водоймах кращим субстратом є важка волокнисто-глиняна суміш з коров’ячим перегноєм.

Латаття розмножується шляхом поділу кореневищ або насіння. Найкращі строки посадки: травень (висаджують зі сплячими бруньками) та червень (висаджують молоді пагони). Посів проводять у вересні.

Посадку здійснюють прямо в грунт водойми до заповнення її водою або після спеціального спуску води. Невеликі рослини висаджують на глибину 20-25 см, розраховуючи від ґрунту до поверхні води. Крупні рослини висаджують на глибину 0,5-1,2 м.

Глечики жовті мають повзуче кореневище довжиною до 6 м і товщиною до 10 см. Подібно лататтю прикріплюються до ґрунту придатковими корінцями. Віддають перевагу спокійним водам. Цвітуть глечики оранжевими квітами з червня по серпень. Розмножуються, як і латаття, поділом кореневища і насінням і в ті ж строки.

Аїр болотний (лепеха) поширений у прибережному мілководді ставків і озер. Невибагливий до ґрунтових умов, але віддає перевагу глинистим ділянкам. Розмножується дуже легко, але лише вегетативним шляхом – відростками кореневищ.

Водяний горіх (рогулька) – однорічна рослина, плід якої горіх (має чотири або два відростки – роти) перезимовує на дні водойми. Вирощують у слабо проточних або ж у стоячих водах. Кинутий на дно водойми горіх через два-три тижні проростає.

Калюжниця віддає перевагу прибережній частині водойми з глинистим ґрунтом. Росте на глибині 5-10 см. Розмножується черенками і насінням.

Рогоза широколистяна володіє розгалуженим повзучим кореневищем довжиною до 50 см, товщиною 0,5-0,25 см. Коріння у рогози двох видів: товсте для утримування в ґрунті і поглинання з нього поживних речовин, тонке – йде від кореневища догори і служить для поглинання мінеральних речовин з води. До ґрунтових умов невибаглива, але погано переносить пересихання водойми.

Рогоза добре розмножується як вегетативним, так і генеративним шляхом. Черенки беруть з кінцевої частини кореневища з верхівковою брунькою і висаджують в грунт на глибину 10-15 см у неглибоких водоймах з рівнем води до 1 м.

У невеликих водоймах із рогози створюють групи, постійно видаляючи зайві кореневища. У великих водоймах рогоза створює своїми заростями фон для квітучих водяних рослин.

Для доброго розвитку водяних рослин необхідні добрі ґрунтові умови, для чого родючу землю готують з 6 частин торфу та 1 частини коров’ячого перегною. Добрим субстратом є глина з добре мінералізованим коров’ячим перегноєм і кістковою мукою. Ще рекомендують використовувати кінський перегній та старий мул.

Підготовлену родючу землю укладають рівним шаром (12-15 см) і злегка втрамбовують. Посадку рослин краще проводити у водоймі зі спущеною водою.

Особливу увагу необхідно приділяти догляду за водоймою і рослинами, які в ній ростуть. Влітку поверхня води часто заростає дрібною водною рослинністю, а з незабетонованого берега на водне плесо наступає вологолюбна прибережна трава. В теплій воді швидко розростається рослинність, яка, відмираючи і перегниваючи, створює неприємний запах. Тому садово-паркові водойми необхідно регулярно чистити, що слід робити восени, коли зменшується потік відвідувачів.

Важливим агротехнічним заходом є “прополка” – підрізка і часткове усунення рослин, оскільки вони, завдяки сильному кореневищу, швидко розростаються. Тому щорічно, а в деяких випадках 2-3 рази на рік, усувають з водойми зайву кількість рослин, а також частину кореневищ.

У зимовий період слід вживати заходів проти повного промерзання водойми, для чого після утворення льодової товщі через ополонки для створення повітряного простору між водою і льодом відкачують частину води. Після відкачки води лунки закривають і утеплюють. Невеликі водойми слід після утворення льоду закрити утеплюючим шаром торфу чи сухого листя, хвойними гілками.

Продуманий підбір водних і прибережно-водних рослин має забезпечити постійне цвітіння рослин. У декоративних водоймах бажано розводити риб.