3. Системи внутрішнього інвестиційного контролю підприємства.
Внутрішній інвестиційний контроль являє собою процес перевірки виконання і забезпечення реалізації управлінських рішень в області інвестиційної діяльності з метою реалізації інвестиційної стратегії.
Інвестиційний контролінг являє собою систему, що забезпечує концентрацію контрольних дій на найбільш пріоритетних напрямах інвестиційної діяльності підприємства, своєчасне виявлення відхилень фактичних результатів від передбачених і прийняття оперативних управлінських рішень, які забезпечують усунення виявлених відхилень.
Функціями інвестиційного контролінгу є:
спостереження за ходом реалізації інвестиційних завдань, установлених системою планових завдань і нормативів;
вимірювання ступеню відхилень фактичних результатів інвестиційної діяльності від передбачених;
діагностування за розмірами відхилень погіршень в інвестиційній позиції підприємства і суттєвого зниження темпів його розвитку;
розробка оперативних управлінських рішень з нормалізації інвестиційної діяльності підприємства у відповідності до передбачених цілей і показників;
коригування за необхідністю окремих цілей і показників інвестиційної діяльності у зв’язку із змінами зовнішнього інвестиційного середовища, кон’юнктури інвестиційного ринку і внутрішніх умов.
Система інвестиційного контролінгу базується на принципах:
1. Спрямованість інвестиційного контролінгу на реалізацію розробленої інвестиційної стратегії підприємства.
2. Багатофункціональність інвестиційного контролінгу.
3. Орієнтованість інвестиційного контролінгу на кількісні стандарти.
4. Відповідність методів інвестиційного контролінгу специфіці методів інвестиційного аналізу і інвестиційного планування.
5. Своєчасність операцій контролінгу.
6. Гнучкість побудови контролінгу.
7. Простота побудови контролінгу.
8. Економічність контролінгу.
Лекція № 2. Методичні підходи аналізу та планування проектів туристичного підприємства (2 год.)
План
1. Методичний інструментарій оцінки теперішньої та майбутньої вартості інвестиційного капіталу.
2. Визначення доходності інвестицій.
3. Врахування впливу фактора інфляції в управлінні різними аспектами інвестиційної діяльності підприємства.
4. Врахування в інвестиційних розрахунках фактора ліквідності.
Інформаційні джерела: 6, 7, 8, 15, 16.
1. Методичний інструментарій оцінки теперішньої та майбутньої вартості інвестиційного капіталу.
В інвестиційній практиці, як правило, необхідно порівнювати суму грошей, що вкладається в проект з сумою грошей, які інвестор сподівається отримати після завершення інвестиційного періоду. Для порівняння суми грошових коштів під час їх вкладання з сумою грошей, яка буде одержана використовують поняття майбутня та теперішня вартість грошей.
Майбутня вартість грошей – це та сума, в яку повинні перетворитись через визначений час, вкладені сьогодні під процент гроші.
Розрахунок майбутньої вартості грошей пов’язаний з процесом нарощування (компаундування) початкової суми.
Нарощування – це збільшення початкової суми грошей шляхом приєднання до неї суми процентних платежів.
Для розрахунку майбутньої вартості грошей використовується формула складних процентів:
FV = PV (1+r)n ,
де: FV (future value) – майбутня вартість грошей; РV (present value)– початкова інвестована сума; r – ставка %, або ставка дохідності; n – кількість періодів, за якими нараховуються проценти; (1+r)n – множник нарощування (компаундування).
Складний процент – це сума доходу, яку отримає інвестор в результаті інвестування певної суми грошей за умов, що простий процент не сплачується наприкінці кожного періоду, а додається до суми основного вкладу і в наступному періоді також приносить доход.
Процентна ставка використовується не тільки як інструмент нарощування вартості грошових коштів, але і як норма дохідності інвестиційних операцій.
Теперішня (сучасна) вартість грошей – це сума майбутніх грошових надходжень, приведених до сучасного моменту з врахуванням процентної ставки, або норми дохідності.
Теперішня вартість грошей розраховується за формулою:
,
Розрахунок теперішньої вартості грошей називається процесом дисконтування майбутньої вартості грошей.
Дисконт – це процентна ставка, яка застосовується до грошових сум, які інвестор планує отримати в майбутньому для того, щоб визначити розмір інвестицій в теперішній час. При визначенні дисконтних ставок враховують такі принципи:
- з двох майбутніх надходжень вищу дисконтну ставку матиме те, що надійде пізніше;
- чим нижчий визначений рівень ризику, тим нижчою повинна бути ставка дисконту;
- якщо загальні процентні ставки на ринку ростуть, ростуть і дисконтні ставки.
Дисконт може зменшитись, якщо є перспектива ділового підйому, зниження інфляції та процентних ставок. Якщо зменшується дисконт, то зростає теперішня вартість майбутніх доходів.