6. Система екологічного права

Екологічне право займає самостійне місце в загальній системі права, бо воно спрямоване на регулювання конкретного виду суспільних від­носин — екологічних. Воно має свою систему. Під системою екологічного права розуміють розміщення у певній логічній послідовності його структурних підрозділів, яка обумовлена змістом екологічних відносин, що є предметом екологічного права. Система екологічного права може розглядатися в трьох аспектах: як галузь права, навчальна дисципліна, наука. Екологічне право як галузь права поділяється на Загальну й Особ­ливу частини та складається з підгалузей права; субінститутів; складних та простих інститутів та норм права.

Загальна частина екологічного права містить норми права, які регулюють питання, що є загальними для всіх видів екологічних відносин. Ці норми об’єднуються в інститути Загальної частини даної галузі права.

До її складу входять інститути:

а) права влас­ності на природні об’єкти;

б) управління в галузі використання, відтворення та охорони навколишнього природного середовища;

в) права природокористування;

г) правового забезпечення екологіч­ної безпеки;

ґ) правового забезпечення економічного механізму у сфері екології та ін.

Особлива частина містить правові норми, які регулюють окремі види екологічних відносин з урахуванням їх специфіки, а саме: пра­во користування землею, водами, надрами, рослинним світом (у тому числі лісами), тваринним світом, атмосферним повітрям, природно- заповідним фондом та іншими видами природних ресурсів; загаль­ну характеристику формування та функціонування екомережі. У цій частині також містяться норми, які стосуються поводження з від­ходами; відносин, що виникають при надзвичайних екологічних ситуаціях; норми міжнародних форм співробітництва в галузі еко­логії та інші.

При характеристиці екологічного права необхідно вказати на наявність у його складі відповідних підгалузей права. Вони станов­лять сукупність правових норм, що регулюють однорідну групу екологічних відносин, з притаманними для них специфічними ри­сами, які є невід’ємною частиною загальних екологічних відносин. Оскільки основу кожної групи відносин становлять певні природні об’єкти зі своїми, властивими лише їм, істотними рисами, то це обумовлює необхідність конкретних правових форм. Такими право­вими формами є земельне, водне, гірниче, фауністичне, флористичне (у тому числі лісове), атмосфероповітряне, природно-заповідне пра­во тощо як підгалузі екологічного права. Підгалузева структура екологічного права забезпечує диференційований підхід до право­вого регулювання відповідних видів екологічних відносин. Екологіч­не право, його підгалузі об’єднують складні, прості правові інститу­ти і субінститути. Вони можуть або входити до складу підгалузі, або ж займати самостійне місце в системі екологічного права. Так, водне право як підгалузь екологічного права містить низку складних право­вих інститутів: право користування водами, яке, у свою чергу, поді­ляється на прості правові інститути — право користування водами: для потреб рибного та мисливського господарства, сільськогосподар­ського призначення, для потреб промисловості тощо; правова охоро­на вод, яка теж включає ряд простих правових інститутів, і т. д. Правовий інститут екологічної безпеки посідає самостійне місце в системі екологічного права. За таким же принципом систематизу­ються й інші підгалузі екологічного права.

Система екологічного права як навчальна дисципліна в основному збігається з системою даної галузі права. У перспективі може виник­нути необхідність у створенні навчальних спецкурсів у межах еколо­гічного права з метою вдосконалення навчального процесу та більш поглибленого вивчення конкретних питань, що відповідає вимогам правозастосовної практики.

Система екологічного права як еколого-правова наука також ви­ходить із системи цієї галузі права. Вона являє собою систему наукових поглядів, правових ідей, концепцій, понять, а також знань закономір­ностей правового регулювання екологічних відносин, які створюють предмет екологічного права. Еколого-правова наука сприяє вдоскона­ленню системи екологічного права як навчальної дисципліни, системи екологічного законодавства тощо.