Неінгаляційний наркоз

Неінгаляційні анестетики застосовуються для внутрішньовенного, внутрішньом'язового і ректального введення.

Засоби для неінгаляційного наркозу

Гексенал (hexenalum). Синоніми - эвипан натрію, гексобарбитал натрію, циклобарбитал. Є білою пенообразную, гігроскопічною масою, гіркою на смак. Добре розчиняється у воді, піддається гідролізу, розкладається на світі. Вводиться внутрішньовенно не більше 1 р. Застосовується в основному як засіб для ввідного наркозу. У дозі від 200 до 500 міліграма настає наркоз. У дітей застосовується внутрішньом'язово і ректально.

Переваги: швидкість введення в наркоз і пробудження, відсутність неприємних відчуттів. При застосуванні невеликих доз відсутність блювоти і нудоти.

Недоліки: пригноблення дихання, тяжкість управління наркозом, можливість виникнення ларингоспазму, депресивна дія на міокард і вазомоторний центр, недостатня миорелаксация, відсутність анальгезирующего ефекту, подразлива дія на шкіру.

Протипоказання: бронхіальна астма, захворювання печінки і бруньок, сердечна декомпенсація, гіпотонія, шок, порушення прохідності верхніх дихальних шляхів.

Тіопентал-натрій (Thiopentalum natrium, Natrii Carbonate). Суха пориста маса жовтуватого кольору, гігроскопічна, добре розчинна у воді. Розчини нестійкі і розкладаються впродовж години, тому повинні використовуватися свіжоприготованими (1-2-5% розчини). Тривалість дії 15-30 хв., застосовується для ввідного наркозу, в стоматологічній практиці для короткочасних амбулаторних операцій так само, як і гексенал. Вводиться внутрішньовенно, засипання відбувається в дозі 200-500 міліграм. Відмінність від гексенала швидше настання сну і пробудження. У анестезиологии тиопентал натрію використовується з тими ж осторожностями, що і гексенал.

Переваги, недоліки і протипоказання до введення ті ж, що і в гексенала. Присутність у складі атома сірки робить препарат спазмотогенным. На відміну від гексенала, тиопентал-натрий володіє ще і ваготонічною дією.

Віадрил (Viadril), передіон, пресурен, гидрооксидион. Стероїдний препарат, позбавлений активних гормональних властивостей. Є білим кристалічним порошком, добре розчинним у воді. Для розчинення застосовують глюкозу, новокаїн, дистильовану воду, ізотонічний розчин хлориду натрію. Вводиться препарат внутрішньовенно на відміну від барбітуратів швидко, але вводиться з будь-якою швидкістю.

Хірургічна стадія наркозу настає в дозі 15-20 міліграм/кг малотоксичний, летальних наслідків в літературі не описано. У поліклінічній стоматології не застосовується через маленьку придатність для короткочасного наркозу.

Переваги: швидке і спокійне введення в наркоз, не викликає ларинго- і бронхоспазми, маленька токсичність, пригноблення блювотного і кашельного центрів.

Недоліки: хворобливість при введенні у вену, розвиток флебітів, некерованість наркозом, гіпотензія, зниження ударного об'єму серця, відсутність анальгезирующего ефекту, рефлекторний вагоспазм.

Протипоказання: захворювання вен, протипоказаний дітям.

Зараз препарат самостійно використовується рідко, в основному в з'єднанні із закисом азоту для підтримки базисного наркозу і комбінованого з місцевими анестетиками, може бути використаний для ввідного наркозу. Хороша його комбінація з таламоналом і фентанілом, що доповнюють його слабкий анальгезирующий ефект.

Альтезин (Althesin) СТ-1341. Стероїдний препарат-анестетик із слабким анальгезирующим ефектом. Форма випуску в ампулах по 5-10 мл, вводиться внутрішньовенно, розбавляється будь-яким ізотонічним розчином. Втрата свідомості настає від 10 до 15 хв. Застосовується для ввідного наркозу і короткочасних операцій в поліклінічній хірургії і хірургічній стоматології.

Переваги: мала токсичність, велика терапевтична широта, швидкість метаболізму, швидкий вихід з наркозу, відсутність дратівливого ефекту на судинну стінку.

Недоліки: слабкий анальгезирующий ефект, короткочасні порушення в післянаркозному періоді (кашель, гикавка, підвищена салівація, тремор).

Протипоказання: тривалі хірургічні втручання.

Натрій оксибутират (Natrii oxybutyras) - білий, гігроскопічний, жовтуватого кольору кристалічний порошок, добре розчинний у воді і спирті, а також у фізіологічному розчині. Посилює дію анестетиков і анальгетиків, викликаючи загальну анестезію. Вводиться внутрішньовенно 70-200 міліграм/кг Углиб в дозі 100-150 міліграм/кг Препарат розводиться в 5% розчині глюкози або в 50-100 мл ізотонічного розчину хлориду натрію. Введення повільне, краплинне упродовж 10-15 хв. або багатократне фракційне. Швидке введення усієї дози препарату небажане через короткочасні ускладнення: брадикардію, посилену салівацію, нудоту, блювоту, порушення ритму дихання, рухового збудження. Оксибутират натрію використовується для ввідного наркозу, мононаркозу, для базис наркозу в об'єднанні з іншими анестетиками.

Для базис наркозу доза препарату складає 100-200 міліграм/кг, для мононаркозу 150-200 міліграм/кг з тривалістю наркозу 2-3 ч. Для введення в наркоз необхідна доза 50-90 міліграм/кг, при цьому створюється_ сприятливий фон, коли ефір, закиснув азот, фторотан діють значно сильніше, забезпечуючи довгу і стійку анестезію.

Переваги: маленька токсичність, велика терапевтична широта, протисудомна дія, посилення дії інших анестетиков, підвищення стійкості до гіпотермії, стабільність гемодинаміки.

Недоліки: слабкий анальгезирующий ефект, ГОМК застосовується в умовах стаціонару досвідченими кваліфікованими анестезіологами, некерованість глибиною наркозу в ході операції, тривалий період пробудження, тяжкість контролю по глибині наркозу.

Протипоказання: амбулаторно-поліклінічна практика.

Пропанідид (Propanididum) эпонтол, сомбревин є маслянистою рідиною ясно-жовтого кольору, погано розчинною у воді. Вводиться внутрішньовенно 7-10 міліграм на 1 кг ваги 2,5% або 5% розчин, який розводиться ізотонічним розчином хлориду натрію. Швидкість введення 20-30с хворої засинає дуже швидко.

Переваги: маленька токсичність, швидке настання сну і пробудження, можливість застосування в амбулаторній практиці, виражений анальгезирующий ефект, достатня миорелаксация.

Недоліки: виникнення флебітів, через подразливу дію на судинну стінку, викликає тахікардію і гіпотонію, гіповентиляцію, і апное, збільшує тиск в правому шлуночку і легеневій артерії, викличе алергічні реакції.

Протипоказання: гіповолемічний шок, декомпенсована сердечна і печінкова недостатність, алергічні захворювання, гемолитичная анемія. Не можна застосовувати без апаратури штучної вентиляції легенів (ИВЛ).

Кетамін (Ketaminum), кеталар, кетанест, калипсол - анестетик, який вибірково діє на центральну нервову систему. Кетамін - біла кристалічна речовина, добре розчинна у воді. Вводиться внутрішньовенно в дозі 1-3 міліграми на 1 кг ваги і внутрішньом'язово 6-8 міліграм/кг зі змістом в 1 мл від 10 до 50 міліграма кетаміну. Наркоз при внутрішньовенному введенні настає через 15-20 з, внутрішньом'язово через 2-4 хв., триває 15-20 хв. в амбулаторних умовах, а в умовах стаціонару підтримується до 6-7 ч. Кетаміновий наркоз застосовується в різних варіантах: внутрішньовенний мононаркоз, внутрішньом'язовий мононаркоз, внутрішньовенний кетаміновий наркоз в об'єднанні з релаксантами і ИВЛ, внутрішньовенний або внутрішньом'язовий ввідний наркоз і наркоз в комбінації з іншими анестетиками.

Переваги: швидке введення в наркоз, сильну анальгезирующее дію, відносна безпека наркозу, не виражена дія на гемодинаміку і дихання. Є єдиним анестетиком, при якому можна досягти хірургічного рівня наркозу (3-1 і З-2) шляхом внутрішньом'язового введення.

Недоліки: викликає тахікардію, нудоту, блювоту, тривалу післяопераційну депресію, гіпертонус жувальних м'язів, іноді психічні порушення (марення, галюцинации), підвищує АТ і тиск ліквору.

Протипоказання: гіпертонічна хвороба, хворі з еклампсією і в змозі прееклампсии.