Мовностилістичний аспект студентських наукових робіт

“Make sure the abstract, introduction, and conclusions

touch all the same points. There should be a one-to-one correspondence between the points made in each.

One useful idea is to use a highlighter to mark

the points made in the abstract, intro,

and conclusions to make sure there is closure”

Prof. Robert Houze,

University of Washington

Як учасники сучасного наукового дискурсу, студенти 3-6 курсів мають володіти інформацією про рівень розвитку сучасної української літературної мови та про науковий стиль як важливу форму втілення наукової інформації.

Головною метою науковця є об’єктивний, зрозумілий, доказовий, точний і неупереджений виклад інформації, а отже однією з характеристик наукового тексту є відсутність емоційно забарвлених елементів мови. Об’єктивність форми досягається шляхом уникнення вигуків і часток на позначення емоцій і почуттів, а також експресивних моделей речень, завдяки переважанню нейтрального порядку слів, відсутності окличної інтонації та обмеженості питальної.

Ще одним засобом досягнення об’єктивності є відмова від 1-ї і 2-ї особи як особливість манери розповіді. Прикметно, що істотною морфологічною ознакою наукового стилю є відсутність особового займенника „я”. Натомість використовується авторське „ми” з метою залучити адресата наукового тексту до участі в міркуваннях (У процесі дослідження ми дійшли таких висновків…). Стислість наукового тексту полягає в умінні автора уникати непотрібних повторів, багатослів’я або мовної надмірності. Хоча науковий текст і монологічний, йому властива спрямованість на адресата. Так дослідник повідомляє про мету дослідження (зупинимося на), кваліфікує свої дії (розглянемо, проілюструємо, наведемо приклад), прагне висловити власне бачення стосовно певної проблеми, подискутувати з фахівцями. Цю ознаку наукового стилю визначають як діалогічність, виражену у використанні проблемних запитань, цитат, оцінних мовних засобів тощо.

Однією з характерних особливостей наукових текстів є узагальнене, абстраговане, „позачасове” вживання дієслівної категорії часу. Дієслово позначає дію і стан як властиві предметам постійні ознаки. Час представлений найбільше теперішнім постійної дії, що позначає її безперервність, або абстрактним теперішнім та абстрактним майбутнім. Наприклад: Прикладом такого типу міжфреймового взаємозв’язку може слугувати співвіднесення таких фреймів … . Термінологічні словосполучення розглядаються як терміни, утворені приєднанням до однослівного терміна слів-уточнювачів. Як засіб зв’язку мікротем тексту, логічного переходу в розгортанні думок використовуються форми майбутнього часу, як-от: Звернемось до моделювання перекладацького процесу … .

Правильне і вільне володіння термінами є одним із показників загального мовно-культурного рівня дослідника. Термін – це слово або словосполучення, що позначає спеціальне поняття певної галузі знання або діяльності. Цінність терміна в тому, що він несе логічну інформацію великого обсягу. Не можна довільно використовувати в одному тексті різну термінологію. Слід пам’ятати, що кожна галузь науки має притаманну тільки їй термінологічну систему. Під час написання наукового дослідження смислових точності та однозначності висловлювань досягають шляхом використання спеціальних лінгвістичних (лексема, морфема, денотат, синтаксична конструкція та ін.) та загальнонаукових термінів (аналіз, синтез, систематизація, класифікація та ін.).

Абстрагованість і узагальненість наукового стилю створюють шляхом використання іншомовних слів та словосполучень; вживання слів у прямому значенні, переважання іменної лексики: іменників абстрактного й узагальненого значення, віддієслівних іменників (виникнення, формування, вживання та ін.).

З-поміж розрядів прикметників (якісні, відносні, присвійні) у науковому мовленні переважають відносні, які дозволяють точно вказати на ознаки, наприклад: концептуальний, експериментальний, аналітичний. Якщо необхідно утворити ступінь порівняння якісного прикметника, то слід ураховувати, що більш поширеною, порівняно з іншими стилями, є аналітична (складена) форма ступенів порівняння: найбільш доцільний, найменш зрозумілий. Така форма сприймається як стилістично нейтральна.

У наукових текстах набули поширення складені сполучники (зважаючи на, у міру того як, тому що, через те що, після того як), які вказують на логічну послідовність викладу змісту наукової інформації. Часто вживаними є вказівні займенники цей, той, такий, стільки, які не лише конкретизують предмет, а й визначають логічні зв’язки між частинами висловлювання. Засобами логічного зв’язку можуть слугувати і дієприкметники (названий, вказаний, згаданий та ін.), а також повтори ключових слів у тексті, однорідні члени речення з узагальнюючим словом, вставні слова і словосполучення, що увиразнюють логіку мислення і послідовність викладу, прямий порядок слів у реченні.

Згідно з синтаксичними нормами української мови слід враховувати, яких відмінків вимагають слова-синоніми й слова-пароніми, як-от:

сповнений (чого?) – наповнений (чим?)

навчатися (чого?) – вивчати (що?)

оволодівати (чим?) – опановувати (що?)

дорівнювати (чому?) – рівнятися (на що?)

оснований (на чому?) – заснований (ким?)

повстати (проти кого? чого?) – постати (перед ким? чим?) Дотримання правил керування сприяє чіткості формулювань і точності викладу.

Логічність викладу виявляється в послідовності висловлювання, його доказовості й аргументованості, побудові мовлення відповідно до законів логіки. Це досягається завдяки зв’язності думок і зрозумілому композиційному задуму. Ефективний прийом вираження логічних зв’язків – кліше, якими зручно користуватися при конструюванні тієї чи іншої думки. Використання нижченаведених спеціальних лексичних засобів сприяє логічному представленню думки, запобігає хибним повторам, допомагає уникати висловів, що не стосуються наукового дослідження, скеровує хід думки, сприяє дотриманню правил ведення наукового пошуку відповідно до розділів дослідження.

Послідовність викладу можна передати такими словосполученнями: по-перше, по-друге, по-третє; з одного боку, з другого боку; насамперед, передусім, спочатку; також, тепер, водночас; нарешті, на закінчення, наостанку.

Ступінь вірогідності повідомлення: очевидно, безумовно, без сумніву, безперечно, напевне, певно, певна річ, звичайно, (як) відомо, мабуть.

Причина і наслідок, умова і наслідок: проте; однак, тому що, звідси, в (у) наслідок цього, в (у) результаті, в (у) залежності від, у зв’язку з цим, згідно з, відповідно до, за таких умов, за такої умови, через, якщо (ж), то це свідчить про, вказує на, засвідчує на, дає можливість, дозволяє, сприяє, має значення тощо); оскільки, тому, відтак, таким чином, отже, позаяк; завдяки тому, що; через те, що; зважаючи на те, що; з огляду на те, що; з огляду на викладене вище; це залежить від того, що.

Часова співвіднесеність і порядок викладення інформації: спочатку / насамперед / у першу чергу з’ясуємо, передусім зазначимо, наступним кроком у дослідженні, одночасно, у той же час, поряд із цим, в подальшому, у наступному, останнім часом, насамкінець.

Всебічний розгляд об’єкта (з точки зору типовості, конкретності, сутності тощо): з точки зору, в цьому розумінні, взагалі, зокрема, як правило, у тому числі, в основному, з одного боку, з іншого боку, крім того, окрім, у контексті, за концепцією.

Зіставлення і протиставлення інформації: однак, проте, також, так само, як і; як.., так і …; порівняно, у протилежність, на противагу, навпаки, аналогічно, таким же чином, разом із тим, але, у той самий час, втім.

Виокремлення частин висловлювання: головне, зупинимося на головному, необхідно зазначити, маємо підкреслити (зазначити), слід мати на увазі, треба врахувати, характерно, що.

Доповнення, уточнення інформації: крім того, більше того, до речі, між іншим, головним чином, особливо, точніше, у тому числі, а саме, водночас, зокрема, щоправда, наприклад, як-от, разом з тим, зауважимо.

Зв'язок з попередньою інформацією: як було сказано / показано / зазначено / встановлено / одержано / виявлено / з’ясовано; як свідчать дані; на підставі даних з таблиці / діаграми виходить / можна встановити; як видно із таблиці; як зазначено у таблиці / схемі; як (уже) вказувалося вище / зазначалося раніше / підкреслювалося, вище (нижче); вище йшлося про…; у зв’язку з цим; у зв’язку з вище викладеним; названий, останній, попередній, відповідний, вищеописаний, вищевказаний, вищенаведений, виведений, доведений, класифікований, завершений, описаний, перерахований, розглянутий, сформульований, установлений, аналогійний, схожий, подібного типу, розглядуваний; той, що аналізується тощо);

Перехід від однієї думки до іншої, рубрикація тексту: перш ніж перейти до…, звернімося до…, розглянемо, зупинимося на…, розглянувши…, перейдемо до…, важливо зупинитися на…, доцільно розглянути.

Об’єктивна оцінка інформації: природно, само собою зрозуміло, безперечно, безсумнівно, очевидно, навряд чи, начебто, у дійсності, насправді, дійсно, правда, точніше, зрозуміло, швидше за все, на перший погляд, зрештою, дослідження показало, аналіз підтвердив.

Ілюстрація зазначеного: наприклад, так, як приклад, прикладом може слугувати, проілюструємо яскравими прикладами, розглянемо приклад, про що можна судити за, продовжимо ілюструвати, проаналізуємо типові приклади, унаочнимо, проілюструємо це на …; наведемо (подамо) кілька прикладів, опишемо кілька випадків,

Узагальнення, висновок: отже, таким чином, відтак, узагальнюючи сказане; з розглянутого можна зробити такі висновки; зважаючи на викладене вище, звідси, звідси висновок, підсумовуючи.

Цитування та переказ джерел: Автор писав / пише: „...”; Як твердив / твердить...; Згідно з уявленням...; За словами...; На думку...; Як справедливо зазначив / зазначає...; Науковець так характеризує (описує, подає)...; Можна навести такі слова видатного лінгвіста / мовознавця ...; Автор наголошує на...; З точки зору автора...; Автор виділяє (пропонує, рекомендує, вважає, стверджує, підкреслює) ... . Водночас, цитуючи інших дослідників слід зважати на те, що коли науковий текст перевантажений цитатами і суцільними посиланнями на фахівців, виникає підозра у відсутності авторських міркувань і знань самого дослідника.

Побудові речень наукового тексту властивий особливий стандарт, що досягається завдяки широкому використанню простих ускладнених речень (з однорідними членами, узагальнюючим словом, з відокремленим членом речення), а також завдяки переважанню складних синтаксичних конструкцій, зокрема складнопідрядних речень із кількома предикативними частинами.

Таким чином, серед специфічних ознак наукового стилю виділяють чітку внутрішню структуру, членування його на окремі пункти, параграфи, абзаци, часте цитування з обов’язковим посиланням на джерело. У синтаксисі дозволяється тільки прямий порядок слів, переважають пасивні конструкції і складнопідрядні речення з ознаками мети, причини, наслідку, результату. Лексика характеризується наявністю термінів, абстрактних слів і понять, наукової фразеології. Слова вживаються тільки у прямому розумінні, неприпустиме їх різнотлумачення, емоційне забарвлення, метафоричність.