3. Дискусійні питання документології й дисциплін документно- комунікаційного циклу Дикусійні питання документології й дисциплін документно-комунікаційного циклу

Однією з найдискусійніших проблем сучасного документознавства є визначення структури цієї науки та її місця серед інших наукових і навчальних дисциплін.

Н. М. Кушнаренко стверджує, що документознавство - це "метанаука для всіх наук документно-комунікативного циклу¹". За її словами, "документознавство як інтегративна наукова дисципліна тісно пов'язане із справочинством, книго-, бібліотеко-, бібліографо-, архівознавством, інформатикою тощо

Н. М. Кушнаренко поділяє документознавство на загальне та особливе. Загальне "складається з трьох розділів": теорії документа, історії документа, історії та теорії документно-комунікаційної діяльності. До теорії документа подано синонімічну назву - "документологія".

"Особливе документознавство", за словами Н. М. Кушнаренко, складається зі спеціального та часткового документознавства. До "спеціального" належать дисципліни, що вивчають "особливості документів, що є об'єктами бібліотечної, архівної, музейної справи", але в переліку цих дисциплін ("бібліотекознавство, бібліографознавство, архівознавство, музеєзнавство, інформацієзнавство") названо не конкретні дисципліни, що вивчають "особливості документів", а галузі знань, які мають значно ширші об'єкти вивчення.

Загальне документознавство тут охоплює "історію формування документної комунікації, а також методику та організацію роботи з документом⁹" або "історію, типологію, класифікацію документа, технологічні основи життєвого циклу документа¹⁰".

На третьому місці тут йде "часткове документознавство", до складу якого входять наукові дисципліни, "що вивчають окремі найважливіші процеси роботи з документом", а саме: "теорію та технологію складання документів, їх редагування, тиражування, розповсюдження, захист, обробку, облік, кумулювання, зберігання, використання".

Четверту частину запропонованої нової структури документознавства становлять дисципліни "спеціального документознавства", що виділяються як за видами документів - картографічне, патентне документознавство, так і за "сферами практичної діяльності" - архівне, адміністративне, банківське, бібліографічне, бібліотечне, музейне, інформаційне. Зазначимо, що серед перших вже немає книгознавства і кінознавства, (вочевидь, авторка врахувала критику), а серед других названо не галузі знань у цілому (архівознавство, бібліотекознавство тощо), а лише відповідне "документознавство". Однак не зрозуміло, як співвідносяться ці дисципліни "спеціального документознавства" із зазначеними вище дисциплінами "часткового документознавства". На наш погляд, вони не можуть бути окремими, іншими, ніж дисципліни "часткового документознавства". Скоріше за все, "спеціальне документознавство", що виділяється за сферами практичної діяльності, існує у вигляді відповідних дисциплін "часткового документознавства", про що й треба було б сказати.

Структуру документознавства і його зв'язки з іншими науками детально розглянув С. Г. Кулешов¹¹. За його поглядами, документознавство поділяється на загальне (синонімом якого у С. Г. Кулешова є документологія) і спеціальне, що диференціюється за видами документів і типами документації. Загальне документознавство С. Г. Кулешов визначає як "метанаукову надбудову для всіх наук документально-комунікаційного циклу¹² ". Шкода, що перелік "наук документально-комунікаційного циклу" тут відсутній. Але зміст загального документознавства С. Г. Кулешов визначає доволі чітко: "документологія це і є загальне документознавство, яке розробляє питання теорії документа, вивчає закономірності генезису та еволюції документа, загальні для всіх наук проблеми функціонування документів, практики їхнього створення і роботи з ними¹³ ".

Однак подив, на перший погляд, викликає зауваження, що міститься у статті, де С. Г. Кулешов пояснює, що "документологія не є науковою дисципліною, а лише сукупністю наукових знань, вибраних з різних наук документально-комунікаційного циклу, та загальнотеоретичних концепцій, методологічних засад, підходів¹⁴ ".

У навчально-методичному посібнику Н. Б. Зінов'євої²¹ документознавство характеризується як фундаментальна і, одночасно, прикладна наукова дисципліна. Фундаментальні дослідження в документознавстві спрямовані на вивчення сутності документування, еволюції форми і змісту документа, його функцій в соціумі, соціокультурних, етнонаціональних, історичних особливостей документування, проблем сприйняття документа, вдосконалення семіотичних та семантичних засобів його вираження. Прикладні дослідження документознавства, за Н. Б. Зінов'євою, стосуються питань класифікування документів, їх індексування, реферування, створення пошукового образу документа, організації документообігу, відбору документів, їх збереження, пошуку тощо.

У складі документознавства М. С. Слободяник виділяє, перш за все, документологію - "інтегруючу наукову дисципліну, що має відчутний метанауковий характер" "як для документознавчих дисциплін, так і для споріднених і суміжних наук, що також вивчають документ як одну із складових власного об'єкту (бібліотекознавства, бібліографознавства тощо)³⁰". Документологія характеризується як наукова дисципліна, що складається з таких частин: 1) теорія документознавства, документа і документної інфраструктури суспільства; 2) історія документознавства і документа. До теоретичної частини належить, серед інших, проблема класифікації документів і аналізу виділених видів і типів документів.