5. Обробка даних

• сбір даних дозволяє отримати «сирі» дані,

• обробка даних дозволяє отримати результати, тобто певну збалансовану систему як базу для подальшого якісного аналізу, інтерпретації, висновків та практичних рекомендацій.

Обробка даних вирішує завдання

1. упорядкування вихідного матеріалу:

• перетворення множини даних у цілісну систему відомостей,

• на основі цієї системи можливий подальший опис та пояснення об’єкта і предмета дослідження;

2. виявлення та ліквідація помилок і прогалин у відомостях;

3. виявлення прихованих від безпосереднього сприйняття тенденцій, закономірностей, зв’язків;

4. виявлення нових фактів, які не були помічені в ході емпіричного процесу;

5. виявлення рівня достовірності, надійності, точності зібраних даних й отримання на їхній базі науково обґрунтованих результатів.

Параметри

Кількісна обробка даних

Якісна обробка даних

Інтерпретація результатів

Сутність

Маніпуляція з виміряними характеристиками об’єкта (з представленими у зовнішньому виявленні властивостями об’єкта)

Отримання результатів у вигляді попереднього визначення сутності об’єкта через виявлення його невимірюваних властивостей на базі кількісних даних

Перетворення результатів якісної обробки («вторинних», статистичних даних) в емпіричні знання; отримання на їхній базі теоретичних знань

Спрямованість

На формальне (зовнішнє) вивчення об’єкта

На змістовне (внутрішнє) вивчення об’єкта

На розкриття сутності об’єкта.

Домінуюча складова пізнання

Аналітична

Синтетична (превалює компонент поєднання)

Синтетична (превалює компонент узагальнення)

Підсумок

Опис упорядкованої сукупності даних про об’єкт («зовнішніх» показників об’єкта)

Попередній схематичних опис об’єкта як сукупності властивостей (відображає інтегроване уявлення про множину властивостей об’єкта або про множину об’єктів у формі класифікацій і типологій)

Виявлення і пояснення для групи об’єктів найбільш суттєвих властивостей, які визначають їхні якісні характеристики

Методи

Математико-статистичні

Загальнологічні

Загальнологічні,

методи теоретичного дослідження, методи пояснення

Первинна кількісна обробка

• групування,

• табулювання,

• частоти (абсолютна, відносна),

• діаграма,

• гістограма,

• полігон, крива розподілу.

Три головних питання, на які має відповісти вторинна кількісна обробка даних

1.

Яке значення є найбільш характерним для вибірки?

Описова статистика Міри локалізації (міри центральної тенденції):

• середнє арифметичне,

• медіана,

• мода.

2.

Чи великий розкид даних відносно цього характерного значення? (тобто розгалуженість даних?)

Індуктивна статистка Міри мінливості:

• дисперсія,

• стандартне відхилення,

• розкид,

• коефіцієнт варіації,

• асиметрія,

• ексцес.

3.

Чи існує зв'язок між окремими даними у вибірці, і які характер та сила цих зв’язків?

Кореляційна статистика Міри кореляції (зв’язку):

• коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона r_xy,

• коефіцієнт рангової кореляції Спірмена r_S,

• коефіцієнт конкордації W,

• коефіцієнт асоціації Ф,

• коефіцієнт контингеції Юла Q,

• коефіцієнти зв’язності Чупрова К і Пірсона С.

Методи якісної обробки

Класифікація

• від лат. classic – «розряд», fasere – «робити»;

• розподіл множини об’єктів по групах (класах) залежно від їхніх загальних ознак (як за наявністю узагальнюючої ознаки, так і за її відсутністю);

• результат – сукупність класів (класифікація);

• клас – деяка множина подібних реальних об’єктів;

• види класифікацій:

• природна – на критерію, що є істотною ознакою для даних об’єктів (види відчуттів за модальністю),

• штучна – на підставі критерію, що не є істотною ознакою для самих об’єктів, але зручною для упорядкування (види відчуттів за розташуванням рецепторів).

Типологізація

• групування об’єктів за найбільш суттєвими для них системами ознак;

• результат – типологія (сукупність типів);

• тип – ідеальний зразок на який у певній мірі схожі реальні об’єкти;

• два принципових підходи до розуміння та опису типа:

• тип як середнє (предельно узагальнене) – типовим є об’єкт із властивостями, близькими за своїм вираженням до середнього значення вибірки, тобто можна говорити про типового представника певної групи,

• тип як крайнє (предельно своєрідне) – типовим є об’єкт з максимально вираженими властивостями, тобто можна говорити про яскравого представника групи із сильним проявом специфічних для групи якостей;

• типології в психології:

1) конституціональні (Е. Кречмер, У. Шелдон),

2) психологічні К. Юнг, К. Леонгард, А. Лічко, Г. Айзенк, Г. Шмішек),

3) соціальні (типи керівництва і лідерства),

4) астропсихологічні;

• специфічні особливості психологічних наукових типів:

• відсутня метрика (міри вираженості характеристик),

• усі описи тільки якісні,

• відсутня ієрархія ознак (відсутні вказівки щодо провідних та підпорядкованих, основних та допоміжних якостей),

• образ аморфний і суб'єктивний,

• для описів властива термінологічна неоднозначність (тому реальний об’єкт віднести до певного типу проблематично),

• т.з. «ореол» (як характеристики типа визнаються не його якості, а їхні наслідки – типи темпераментів як характерні особливості діяльності).

Систематизація

• упорядкування:

• об’єктів внутрі класів,

• класів між собою,

• множини класів з іншими множинами класів;

• тобто структурування елементів внутрі систем різних рівнів – створення багаторівневої класифікації.

Періодизація

• хронологічне упорядкування існування досліджуваного об’єкта (явища);

• полягає у розділенні життєвого циклу об’єкта на суттєві етапи (періоди);

• кожен етап відповідає значущим кількісним та якісним змінам в об’єкті (скачок).

Психологічна казуїстика

• опис та аналіз як найбільш типових, так і виключних (унікальних) випадків для досліджуваної реальності;

• застосовується у диференціальній психології, у психографії (метод інцидентів), в індивідуальній практиці.