Відповідальність майстра виробничого навчання

Майстер виробничого навчання у професійно – технічному навчальному закладі відповідає:

5.1. За якість професійної підготовки, рівень знань, навичок і умінь учнів, за виховання їх моральних якостей;

5.2. За стан технічного і технологічного устаткування, інструментів, їх своєчасне відновлення;

5.3. За забезпечення безпечних умов роботи в процесі виробничого навчання й у період виробничої практики;

Розділ 1 Характеристика та навчально-виховні задачи теми

1.1.Дати характеристику процесу професійного навчання.

Профессионально-педагогическая діяльність здійснюється за єдиному алгоритму,включающему у собі:

• аналіз вихідної ситуації, означення й постановку мети навчання;

• плануванняучебно-профессиональной діяльності, відбір змісту і засобів подачі (у різний спосіб) нових фрагментів навчального матеріалу;

• здійснення операцій, що організуютьпрофессионально-познавательную діяльність учнів;

• організацію зворотний зв'язок, контроль і коригування роботи з засвоєнню змісту матеріалу;

• аналіз стану і оцінку результатів навчання. >Профессионально-познавательная діяльність учнів є єдність почуттєвого сприйняття, теоретичного мислення та практичної діяльності. У ньому можна виділити такі компоненти:

• аналіз вихідного рівня своєї загальноосвітньої та фахової підготовленості;

• усвідомлення і прийняття цілі й завдань професійного навчання;

• планування і організація своєї навчальної діяльності;

• самоаналіз і самоконтрольпрофессионально-познавательной діяльності;

• самоаналіз і самооцінка результатів.Профессионально-педагогическая діяльність визначальний чинником успішності професійного навчання. Однак це успішність залежить також від активності учнів. Процес навчання може бути ефективним не залучаючи сучасних методів і дидактичних коштів. Натомість, методи, форми і кошти навчання визначаються змістом освіти та вищим рівнем особистісного й фахової розвитку учнів.

Отже, процес професійного навчання — це цілісне педагогічне явище. Всі його компоненти тісно взаємопов'язані: мети навчання втілені у зміст освіти, яка визначає його методи, форми і кошти. У реальної педагогічної дійсності процес професійного навчання носить циклічний характер. Кожен його дидактичний цикл є функціональну систему засновану на спільної прикладної діяльності усіх суб'єктів процесу навчання.

Навчання — двосторонній процес. У ньому тісно взаємодіють педагоги та учні (викладання і його вчення), що забезпечує цілісну педагогічну діяльність, оскільки педагог як навчає, але розвиває і чи виховує. Отже, процес професійного навчання покликаний здійснювати три взаємозалежні функції: освітню, виховну і розвиваючу

Основна мета виробничого навчання – формування у учнів основи професійної майстерності в галузі визначеної професії.

Основною частиною професійної підготовки являється виробнича діяльність учнів, тобто має практичний характер і здійснюється у тісному взаємозв’язку теорії з практикою.

Кожна професійна діяльність складається із 5-ти основних функцій:

1. Планування виробничої діяльності – ознайомлення із завданням, вибір інструменту, матеріалів, визначення послідовності і т. д.;

2. Підготовка виробничого процесу– підготовка матеріально – технічної бази (обладнання, інструменту, пристроїв і т.д.);

3. Безпосередньо здійснення– виконання прийомів та операцій (самостійне виконання виробничих завдань – робіт);

4. Контроль– перевірка якості (точності – згідно технологічного процесу) вибору, перевірка якості роботи обладнання, інструменту і т. д.;

5. Виконання допоміжних дій– підтримка в робочому стані обладнання, інструменту і т. д., організація робочого місця

1.2. Вказати назву теми,кількість годин на її вивчення (курс,півріччя).

Відповідно зведено-тематичного плану теми №49 «ТО електрообладнання автомобілів» вивчається на 2-му курсі, 2-го півріччя, навчання в умовах автотранспортного підприємства, на вивчення теми відводиться 35 годин. В зведено-тематичному плані вказується взаємозв’язок вивчення теми програми виробничого та теоретичного навчання за часом і змістом. В тематичному плані встановлюється дидактична цілеспрямована послідовність вивчення навчального матеріалу при поступовому зростанні складності технологічних операцій і робіт в цілому комплексних робіт.

1.3.Зміст даної комплексної роботи,значення її застосування для майбутньої роботи учня на виробництві.Розкрити навчальні задачи теми.

Зміст програми включає формування у учнів професійних знань при вивчені ТО електрообладнання автомобілів . Щоб кожний з них у подальшому сформував професійні уміння та навички відповідно до вимог кваліфікаційної характеристики даної професії, та які мають відповідати вимогам сучасної техніки і технології виробництва.

1.4. Вказати внутрішньо предметні зв’язки

Внутрішньо-предметні зв’язки,а саме з яких тем виробничого навчання знадобляться знання та вміння на засвоєння даної теми” ТО електрообладнання автомобілів ”- є сукупність електричних приладів та апаратури, які забезпечують нормальну роботу автомобіля.

У автомобілі електрична енергія використовується для пуску двигуна, запалення робочої суміші, висвітлення, сигналізації, харчування контрольних приладів, додаткової апаратури тощо. Електроустаткування автомобіля включає у собі джерела та споживачі струму. Для сполуки джерел постачання та споживачів струму застосовуєтьсяоднопроводная система. Другим дротом є маса автомобіля (його металеві частини), з якою з'єднуються негативні полюси електричних приладів. Харчуються електричні прилади постійним струмом напругою 12 чи 24 У (авто із дизелями).

1.5.Вказати між предметні зв’язки

Обовязкове вивчення правил техніки безпеки при вивчені ТО електрообладнання автомобілів.

Електрообладнання автомобіля поділяється на дві групи. Перша група – це джерела електричної енергії: генератор і акумуляторна батарея. Друга група, яка носить назву споживачів – це всі інші прилади електрообладнання.

Джерела струму забезпечують електроенергією всі споживачі автомобіля. Джерелами струму автомобілем є генератор і акумуляторна батарея. До джерелам струму віднесено ще й прилади регулювання.

1.6.Розяснити роль зв’язку навчання з вихованням та розвитком учнів.

Виховання і навчання цілеспрямовано впливають на розвиток особистості (на відміну від стихійного впливу середовища), вони постають як свідома, підпорядкована певній меті діяльність, результати якої мають передбачуваний характер. Виховання й навчання сприяють:

1. Розвитку успадкованих фізичних особливостей і природних здібностей, набуттю нових рис і якостей, що формуються впродовж життя людини. Не змінюючи успадкованих фізичних і психічних особливостей, вони сприяють їх загартуванню, зміцненню гальмівних процесів, зміцненню й динамізації нервових процесів, внесенню певних коректив у процес формування особистості.

2. Розвитку умінь переборення внутрішніх суперечностей відповідно до особливостей суспільного розвитку. Це відбувається у процесі постановки нових цілей, завдань і вимог перед вихованцями, спонукаючи їх до пошуку способів подолання труднощів. Пасування перед суперечностями, ухилення від необхідності переборювати їх, спричиняють затримки психічного розвитку, які нерідко набувають кризового характеру. Найчастіше виникають вони там, де дорослі не помічають нових потреб, інтересів, фактів, тенденцій у житті дитини, її невдоволення умовами, способом життя, який вона вже переросла, що затримує її гармонійне існування і розвиток, внаслідок чого й виникають кризи (прояви негативізму, протидії вимогам дорослих, конфлікти).

3. Психічному розвитку людини. До цього процесу належать осмислення, систематизація, узагальнення інформації, засвоюваної під час різних видів діяльності. Такий розвиток постає як цілісні якісні зміни особистості, внаслідок яких людина виробляє і виявляє в собі здатність засвоювати складнішу інформацію, виконувати складніші завдання і реалізовувати нові вміння, самостійно здобувати знання.

4. Інтелектуальному, творчому розвитку особистості. Мисленнєві здібності краще розвиваються там, де вчитель правильно організовує навчальну діяльність, використовуючи у процесі навчання проблемні ситуації, сприяючи самостійному вирішенню творчих завдань. Російський психолог Лев Виготський (1896—1934), стверджуючи, що навчання є основним фактором розвитку особистості, запропонував поняття — «зона найближчого розвитку», в якому відображено внутрішній зв'язок між навчанням та психічним розвитком індивіда. Його сутність полягає у тому, що на кожному етапі свого розвитку дитина може вирішувати певне коло проблем лише під керівництвом дорослих або разом з підготовленішими дітьми. Потім такі дії вона виконуватиме самостійно, але здатність до цього виникає внаслідок спільних дій у процесі навчання, зміст, форми і методи якого зосереджені саме у «зоні найближчого розвитку».

5. Розвитку здатності до спілкування з оточуючими, завдяки чому дитина вчиться, набуває навиків розуміння інших людей, а завдяки цьому і себе. У спілкуванні як формі взаємодії вона засвоює різні види рольової поведінки, визначає своє місце в колективі. Успішність виховання і навчання залежить від виконуваних дитиною колективних завдань та ставлення до них, внутрішньої позиції, прагнень та устремлінь. Дитина по-різному переживає успіхи й невдачі у діяльності та поведінці, внаслідок чого у неї можуть виникати позитивні й негативні переживання, посилюватися чи послаблюватися зацікавленість певними видами діяльності. Переживання, почуття дитини опосередковують вплив оточення на її поведінку та діяльність, моральний досвід. Позитивна мотивація поведінки і діяльності зумовлює закріплення засвоюваних норм, сприяє їх перетворенню на внутрішні засоби регуляції. Завдяки їй формується важлива підструктура особистості — спрямованість — система стійких життєвих потреб, мотивів, інтересів, прагнень, стимулюючих переживань. Формування спрямованості є обов'язковою умовою моральної поведінки, яка регулюється узагальненими і стійкими моральними рисами характеру людини, що розвиваються в процесі виховання і навчання;

6. Розвитку потреб людини. Виховання і навчання покликані розвивати вищі людські потреби (у духовному спілкуванні,співпраці з іншими людьми, у моральній поведінці, знаннях, творчості тощо). Розвиток їх і пов'язаних з ними почуттів сприяє формуванню світогляду, рис характеру моральної людини, здатності до саморегуляції поведінки і діяльності. Тільки впливи, які виражають потребу дитини, спираються на її активність, є цінними у вихованні й забезпечують її розвиток.

7. Розвитку особистості, яка постійно вдосконалюється, будучи не лише об'єктом, а й суб'єктом виховного процесу. Під впливом виховання й навчання формуються свідомість і самосвідомість, власне «Я», що опосередковує усі виховні впливи; активізується самопізнання, вироблення якостей, що відповідають ідеалам, життєвій меті. Індивід починає працювати над собою, вдосконалювати себе завдяки власній діяльності, формуючи характер і волю, інші позитивні якості. Змінюючи себе, особистість змінює умови й обставини свого життя і розвитку.

Педагоги та батьки мають керувати розвитком юної особистості. Цього можна досягти через організацію різноманітних взаємовідносин дітей з навколишнім середовищем та систематичне, послідовне підвищення вимог до них.