Резервний час може використовуватися на тематичне оцінювання, регіональний компонент, узагальнення розділу (теми), відвідування виставок, музеїв тощо.

21. Засоби художньої виразності в скульптурі.

Скульптура — один із видів просторових мистецтв, що з різних матеріалів створює об'ємні зображення. Основним предметом зображен­ня в скульптурі є людина, але митець не копіює натуру — він створює нову форму, втілює творчу ідею.

Об'ємно-просторова пластична мова скульп­тури. Скульптура має особливу художню вираз­ність: вона об'ємна, її можна торкнутися, відчути жорсткуватість чи гладкість поверхні, округлість форм.

Світло є дуже важливим для скульптурного мистецтва. Митець розташовує об'єми й маси так, щоб вони по-різному освітлювалися. Контрастна боротьба відблисків світла і тіні посилює вражен­ня руху. Будь-яка скульптура чуттєва до світла. Вона оживає лише під його дією. Скульптура буде сприйматись по-різному при верхньому та боковому освітленні, у похмуру чи ясну погоду. І скульптори обов'язково враховують це під час роботи. «Тіні, божественна гра тіней на античних мармурах! Можна сказати, що тіні небайдужі до шедеврів. Тіні за них чіпляються, обдаровують уб­ранням»,— писав відомий французький скульптор Огюст Роден.

Велике значення для скульптури має ма­теріал, із якого вона зроблена. Під час створення образу враховуються виражальні можливості ма­теріалів, адже кожен із них має свій характер. Не випадково дивовижний портрет єгипетської цариці Нефертіті створений із піщанику. Поверхня цього матеріалу нагадує пористість людської шкіри, від нього ніби віє людським теплом. У мармуру інший характер, цей камінь наче світиться зсередини. У ньому втілюють ідеальні образи: материнство, любов.

Види скульптури. Скульптура має два основні види: кругла і рельєф. Кругла скульптура при­значена для огляду з різних боків, вона «живе» у вільному просторі. Рельєфу також властива три­вимірність, проте один із його вимірів — глибина — передається частково.

Рельєфна також буває трьох видів: Барельєф – скульптурне зображення, що виступає над площиною менш ніж на половину свого об’єму; горельєф - зображення виступає більш ніж на половину свого об’єму, майже подібний до круглої скульптури; контр рельєф – зображення не виступає з площини, а заглиблюється в неї.

Скульптура розрізняється і за призначенням. Велика за розмірами скульптура, яка виражає значні ідеї й закріплена в певному місці, нази­вається монументальною. Це пам'ятники героям, культові зображення, меморіальні скульптури.

Скульптуру, що прикрашає парки, стадіони, храми, фасади будівель, фонтани, називають деко­ративно-монументальною.

1. Станковою називають скульптуру, яка виго­товлена на спеціальному верстаті з поворотним кругом і призначена для прикрашання інтер'єрів приміщень.

Ще одним видом скульптури є дрібна пла­стика — невеликі фігурки: статуетки або ком­позиції жанрово-побутового змісту. Такі вироби часто виконують роль сувенірів і дуже подібні до іграшок. Як скульптурні матеріали декоративна пластика використовує глину, дерево, виробне ка­міння, кістку, порцеляну, скло та інше.

Залежно від того, як художник зображає людину, скульптура поділяється на бюст і статую. Зображення кількох об'єктів — це фігурна група, або багатофігурна композиція. Залежно від змісту скульптури визначаються її жанри: портрет, те­матична композиція, анімалістичний жанр (зобра­ження тварин).

Вплив скульптури на духовний світ людини різнобічний. Вона організовує простір, прикрашає середовище, в якому живуть люди, стає ідейно-емоційним центром, увічнює істинно людське, робить те, що є для нас дорогим і святим, наочно-зримим і близьким.

Скульптори Греції: Скопас, Пракситель, Лісіпп, Фідій, Мірон.

Скульптори Європи: Антоніо Канова, Бартель Торвальдсен, Готфрід фон Шадов, Антуан Бурдель, Аристид Майоль.

Скульптори України: Павло Трубецький, Ганна Голубкіна, Сергій Коньонков, Олександр Матвєєв, Євген Вучетич, Іван Шадр, Віра Мухіна, Сергій Орлов, Олександр Кібальников, Михайло Анікушин, Олександр Архипов.