7. Загальний план будови п’ятипалої кінцівки.

П'ятипалі кінцівки наземних хребетних, не дивлячись на різноманітні їх функції у представників хребетних різних класів і рядів у межах одного класу, мають подібний загальний план будови, що вказує на походження наземних хребетних від спільного предка.

В основу будови кінцівок наземних хребетних можна покласти єдину схему, спільну як для передніх, так і для задніх кінцівок

Три основні кістки плечового пояса відповідають трьом елементам тазового пояса: лопатка - клубовій кістці; коракоїд - сідничній; прокоракоїд - лобковій. Так само плечова кістка відповідає стегновій, кістки передпліччя І (променева і ліктьова) - кісткам гомілки (великій та малій).  Подібною схемою для кисті і стопи є формула з десятьма кістковими або хрящовими елементами в запуястку і або передплесні, які розміщені трьома рядами. Нарешті п'ять довгих кісток п'ястка відповідають п'ятьом кісткам плесно, а фаланги окремих пальців кисті - відповідним фалангам пальців стопи.

Порівняльно-анатомічне дослідження кінцівок амфібій, рептилій, птахів, ссавців показує різноманітні перетворення цієї вихідної схеми у зв'язку з різними змінами функцій кінцівок окремих груп четвероногих у залежності від умов існування. Усі ці перетворення можуть бути зведені до явищ зростання окремих елементів один з одним, до різного ступеня редукції бокових пальців і до прогресивного розвитку тих, що залишились.

Кінцівки птахів змінені надзвичайно сильно у зв'язку з пристосуванням до польоту. Передні кінцівки перетворені в крила і вся дистальна частина їх редукована. Зберігаються перші три пальці з рудиментарними фалангами. зап'ясток складається тільки з двох самостійних проксимальних кісток, які зв'язками з'єднуються з кістками передпліччя (ліктьовою та променеявою).

Скелет парних кінцівок ссавців зберігає типові для наземних хребетних риси п'ятипалої кінцівки. Вихідний тип будови кінцівок у різних рядах у межах класу при адаптації до типу руху значно змінився: змінюється відносна довжина відділів кінцівок, конфігурація й товщина кісток, кількість пальців тощо.

Відомо, що предками наземних хребетних були викопні кистепері риби. Вони мали багатопроменеві парні плавці. За допомогою цих плавців кистепері спирались на дно. Перші наземні хребетні мали не п'ять, а сім пальців. При виході на сушу крайні пальці редукувались, залишились лише рудименти збоку від першого та п'ятого пальців. Можна вважати проявом атавізму в людини, коли виникає 6 пальців на верхній і на нижній кінцівках.

Тепер можна вважати незаперечним, що п'ятипала кінцівка розвинулась не шляхом ускладненння, а шляхом поступового спрощення з краще розчленованої кінцівки.

8. Адаптаційні зміни п’ятипалої кінцівки ссавців.

Скелет парних кінцівок ссавців зберігає типові для наземних хребетних риси п'ятипалої кінцівки. Вихідний тип будови кінцівок у різних рядах у межах класу при адаптації до типу руху значно змінився: змінюється відносна довжина відділів кінцівок, конфігурація й товщина кісток, кількість пальців тощо.

У риючих форм кінцівки короткі й дуже широкі (кроти). У плаваючих кінцівки перетворюються в ласти, довгі кістки також вкорочуються, а кількість фаланг збільшується (кити, сирени). У літаючих ссавців надзвичайно видовжуються пальці (2-5), на яких натягнена літальна перетинка (рукокрилі).

Більшість ссавців при ходінні спираються на всю ступню (ступнехідні), але швидкобігаючі форми, наприклад, деякі хижі та гризуни, спираються тільки на кінці пальців (пальцеходячі) У добрих бігунів кінці пальців при цьому захищені копитами І тварини спираються тільки на кінці середніх пальців (третій та| четвертий у парнокопитних або третій у непарнокопитних); Нарешті в лазячих ссавців добре розвивається хапальна кінцівка, яка характеризується протиставленнями першого пальця всім іншим.