- •Питання з порівняльної морфології хребетних
- •6. Еволюція осьового скелету хордових.
- •7. Загальний план будови п’ятипалої кінцівки.
- •8. Адаптаційні зміни п’ятипалої кінцівки ссавців.
- •9. Еволюція травної системи хребетних.
- •10. Роль зяберних дуг у формуванні черепа хребетних.
- •11. Порівнювальна характеристика дихальної системи хребетних.
- •12. Порівняльна характеристика кровоносної системи хребетних.
- •14. Еволюція видільної системи хордових.
- •13. Порівняльна характеристика будови серця хребетних.
- •17. Порівняльна характеристика кровоносної системи амфібій та рептилій.
- •18. Порівняльна характеристика дихальної системи птахів та рептилій.
- •19. Морфофункціональна характеристика шкіри амфібій та рептилій.
- •20. Порівняльна характеристика черепа хрящових та кісткових риб.
19. Морфофункціональна характеристика шкіри амфібій та рептилій.
Шкіра амфібій та рептилій характеризується двошаровістю. Зовнішній шар – епідерміс – має ектодермальне походження. Він багатошаровий. Нижній його шар є діяльним та продукує нові шари клітин. Верхні шари епідермісу складені сплощеними клітинами, які роговіють і постійно зношуються. Епідерміс дає початок роговим похідним у вигляді рогових лусок (у рептилій). В епідермісі розвиваються різноманітні шкірні залози. У амфібій епідерміс багатий на залози, які є багатоклітинними. Секрет залоз захищає шкіру від висихання, що підтримує функцію шкіри – дихальну.Деякі залози амфібій виділяють отруйні речовини. У рептилій така функція шкіри втрачається. Відповідно шкірні залози іноді присутні на поверхні стегон та приймають участь у статевій функції.
Рогові щитки рептилій захищають тварин від пересихання.
Внутрішній волокнистий шар шліри – коріум, або кутис, розвиваєтьмя з мезодермального зачатка – шкірного листка соміта. Коріум складає основну частину шкіри в обох систематичних групах. У цьому шарі розвиваються кісткові компоненти - шкірні окостеніння.
Шкіра рептилій щільно прилягає до тіла і не утворює характерних для амфібій лімфатичних мішків.
20. Порівняльна характеристика черепа хрящових та кісткових риб.
Мозковий череп виникає у зв’язку з розвитком головного мозку і органів чуття як захисний утвір.Закладається від у вигляді двох пар хрящів, які лежать під зачатком головного мозку. Задня пара – парахордалії. Розташовані по боках від переднього кінця хорди, передня пара – трабекули – спереду від неї. Розростання та змикання цих пар хрящів приводить до утворення основної пластинки черепа, яка підстилає головний мозок. Хрящеві капсули, що захищають органи нюху та органи слуху розташовуються дещо вище основної пластинки та закривають головний мозок збоків.
Мозковий череп хрящевих риб окрім мозкової коробки має рострум. Всі капсули органів чуття щільно зростаються з основною пластинкою черепа. Формується хрящова покрівля мозкової коробки, але вона не суцільна, бо в передній її частині залишається ділянка, затягнута перетинкою – фонтанель. Шляхом вростання у череп першого хребця формується потиличний відділ черепа.
У кісткових риб череп більшою частиною кістковий, складений накладними шкірного походження) та хондральними кістками.
Мозковий череп кісткових містить хондральні окостеніння: чотири потиличні кістки. В ділянці слухової капсули – вушні кістки. В ділянці очної ямки – клиновидні кістки. Вділянці нюхових капсул – нюхові кістки. Тобто хондральні окостеніння формують задню частину мозкового черепа, його боки і дно. Накладні кістки (шкірного походження ) формують покрівлю черепа (лобові, тім’яні кістки). Дно черепа посилюється парасфеноїдом та сошником.
Складніше розвивається вісцеральний череп. Він складається із зібрових дуг, під’язичної дуги та щелепної дуги.
У хращевих риб (акул) щелепна дуга складається з двох парних хрящів – піднебінноквадратного, який виконує роль верхньої щелепи, та меккелевого хряща, що виконує роль нижньої щелепи. Піднебінноквадратний хрящ причленовується до мозкового черепа лише в передній частині.Задній віддл цього хряща з черепом не зв’язаний, а прикріплюється до нього за допомогою верхнього елемента під’язичної дуги – гіомандибулярного хряща (такий череп за характером прикріплення нижньої щелепи називається гіостилічним). Спереду від щелепної дуги розташовуються дві пари маленьких хрящів – губні хрящі. Вони є залишками першої і другої пари вісцеральних дуг. Тоді щелепна дуга є третьою парою вісцеральних дуг.
Під’язична дуга складається з гіомандибуляре, гіоїдів та непарної копули. Все це хрящі четвертої пари вісцеральних дуг. Далі ідуть зяброві дуги (зазвичай 5 пар), які виконують свою первинну функцію – підтримку зябрів.
У кісткових риб. Піднебінноквадратний хрящ у процесі еволюції перетворюється на кілька кісток та зростається із дном черепа. При цьому цей елемент втрачає функцію верхньої щелепи, та посилює дно черепа. Роль верхньої щелепи виконують парні щелепного походження кістки: верхньощелепна та передщелепна. Нижня щелепа представлена зубною кісткою, яка вкриває меккелів хрящ, шкірною кутовою кісткою (теж шкірного походження). Є також зчленівна кістка (хондральна).
Під’язична дуга за складом відповідає такій хрящевих риб. Але вони кісткові, хондрального походження. Зяброві дуги кісткові. Вони вкриті зябровою кісткою, яка складається з чотирьох накладних кісток.
