- •Питання з порівняльної морфології хребетних
- •6. Еволюція осьового скелету хордових.
- •7. Загальний план будови п’ятипалої кінцівки.
- •8. Адаптаційні зміни п’ятипалої кінцівки ссавців.
- •9. Еволюція травної системи хребетних.
- •10. Роль зяберних дуг у формуванні черепа хребетних.
- •11. Порівнювальна характеристика дихальної системи хребетних.
- •12. Порівняльна характеристика кровоносної системи хребетних.
- •14. Еволюція видільної системи хордових.
- •13. Порівняльна характеристика будови серця хребетних.
- •17. Порівняльна характеристика кровоносної системи амфібій та рептилій.
- •18. Порівняльна характеристика дихальної системи птахів та рептилій.
- •19. Морфофункціональна характеристика шкіри амфібій та рептилій.
- •20. Порівняльна характеристика черепа хрящових та кісткових риб.
12. Порівняльна характеристика кровоносної системи хребетних.
Важливим еволюційним набуттям хребетних було формування серця - спеціального органа, що забезпечує рух крові по судинах. Серце сформувалося як розширення черевної аорти і стало центральним органом кровоносної системи тварин і людини.
У процесі еволюції багатоклітинних тварин кровоносна система сформувалась на місці рудиментів первинної порожнини тіла, яка витіснена у вищих тварин вторинною. Після цього вона взяла на себе універсальну транспортну роль по перенесенню поживних речовин, кисню, гормонів, продуктів метаболізму. Кровоносна система стала однією із важливих інтегруючих систем організму, яка забезпечує його цілісність.
Серед хордових найпримітивніша кровоносна система у ланцетника. Під глоткою у нього тягнеться поздовжня судина – черевна аорта, що відіграє роль основного пульсуючого органа, по якій кров тече вперед. Від неї беруть початок численні зяброві артерії, які пульсуючи додають додатковий імпульс току крові.
У хребетних тварин протягом еволюції центральним органом кровообігу стало серце, а кров рухається по колах кровообігу.
Загальний план будови кровоносної системи хребетних, за виключенням відсутності серця, характерний уже для ланцетника. Проте, на рівні різних класів можна спостерігати істотні модифікації в будові серця, артеріальної та венозної системи.
Серце – це спеціальний м’язовий орган, який перекачує кровпо судинах кровоносної системи. Воно має камерну будову. У риб серце включає послідовно чотири відділи, які розпочинаються у місці впадання вени від тіла та печінки. Кров спочатку надходить до венозного синусу, звідти – у тонкостінне передсердя, потім – у м’язистий шлуночок, і, нарешті, в артеріальний конус, який має здатність скорочуватись. У амфібій є два передсердя. В ліве впадають легеневі вени, а в праве – вени тіла. У нерозділеному шлуночку артеріальна кров (з легень) частково змішується з венозною. Поки що не зовсім зрозумілий розподільчий механізм спрямовує кров у двох напрямках. Насичена киснем кров іде до головного мозку, а кров з найменшою кількістю кисню прямує до легень. У рептилій у шлуночку з’являється перетинка, повна лише у крокодилів, яка розділяє шлуночок на дві частини. Наявність неповної перетинки призводить до деякого змішування крові у місці відходження артерій. У птахів і ссавців завершується повний поділ серця на чотири камери. У цих тварин серце має дві половини – ліву (артеріальну) і праву (венозну). Артеріальна система риб розпочинається від артеріального конусу. Венозна кров спрямовується уперед до непарної черевної аорти, від якої відходять парні зяброві артерії. Вони розпадаються на зяброву капілярну сітку, де кров збагачується киснем, а потім надходить до коренів спинної аорти. Від неї уперед відходять зовнішні та внутрішні сонні артерії, які постачають кров до головного мозку. Ззаду корені спинної аорти об’єднуються у спинну аорту, яка несе кров до тіла, хвоста та внутрішніх органів. У личинок амфібій лише третя – п’ята пари зябрових артерій розпадаються на капіляри, а шоста спрямована до легень, які ще не функціонують. В процесі метаморфозу зябра редукуються, третя паразябрових артерій починає постачати сонні артерії, а четверта стає парними дугами аорти. П’ята пара зябрових артерій у безхвостих амфібій редукується, а шоста функціонує як легеневі артерії, пов’язані, через боталов проток, з коренями аорти. У зв’язку з шкірним диханням у амфібій розвивається крупна шкірна артерія, яка відокремлюється від легеневих артерій, що несуть венозну кров. У рептилій загальний артеріальний стовбур розділяється на дві дуги аорти та легеневу артерію.
У більшості хребетних висхідний план будови венозної системи повторюється. На рівні серця парні передні та задні кардіальні вени об’єднуються з кожного боку тіла у короткі кю’вєрові протоки, які проводять кров до венозного синусу. Сюди ж впдає печінкова вена, яка збирає кров з капілярів воротної системи печінки. У ході філогенезу і онтогенезу хребетних кардіальні вени редукуються і заміщуються спереду яремними та передніми (верхніми) порожнистими венами. Ці судини збирають кров від голови та передніх кінцівок.
