- •Питання з порівняльної морфології хребетних
- •6. Еволюція осьового скелету хордових.
- •7. Загальний план будови п’ятипалої кінцівки.
- •8. Адаптаційні зміни п’ятипалої кінцівки ссавців.
- •9. Еволюція травної системи хребетних.
- •10. Роль зяберних дуг у формуванні черепа хребетних.
- •11. Порівнювальна характеристика дихальної системи хребетних.
- •12. Порівняльна характеристика кровоносної системи хребетних.
- •14. Еволюція видільної системи хордових.
- •13. Порівняльна характеристика будови серця хребетних.
- •17. Порівняльна характеристика кровоносної системи амфібій та рептилій.
- •18. Порівняльна характеристика дихальної системи птахів та рептилій.
- •19. Морфофункціональна характеристика шкіри амфібій та рептилій.
- •20. Порівняльна характеристика черепа хрящових та кісткових риб.
17. Порівняльна характеристика кровоносної системи амфібій та рептилій.
Органи кровообігу рептилій більшою мірою, ніж у амфібій, відповідають наземному способові життя і зв’язаному з ним легеневому диханню. Це виявляється у повнішому поділі артеріальної і венозної течії, що обумовлюється новими пристосуваннями в серці і в артеріальній та венозній системах.
Серце більшості рептилій, як і амфібій, трикамерне, проте перегородка між передсердями завжди повна і, крім того, неповна перегородка є в шлуночку. Вона відходить від черевної сторони шлуночка, і в стані систоли шлуночок на короткий момент поділений на ліву і праву частини. У крокодилів ця перегородка повна, і серце має 2 самостійних шлуночка.
Артеріальна система. Артеріальний стовбур у рептилій поділений на три судини, які самостійно відходять від різних частин шлуночка. Від правої частини шлуночка (що містить венозну кров) відходить Легенева судина,яка поділяється на ліву і праву легеневі артерії. Від лівої частини шлуночка (що містить артеріальну кров) відходить права дуга аорти, від якої в свою чергу відходять сонні і підключичні артерії Нарешті, від середини шлуночка відходить ліва дуга аорти, яка, обійшовши серце, з’єднується з правою дугою аорти і утворює спинну аорту.
В зв’язку з таким диференціюванням артеріальних судин, у легеневі артерії надходить тільки венозна кров. У праву дугу аорти, а отже, і в сонні та підключичні артерії – чиста артеріальна кров. Тільки в ліву дугу аорти надходить змішана кров, і отже, в спинній аорті кров також змішана, але з переважанням окисленої крові. Венозна система не має істотних особливостей.
У амфібій від шлуночка виходить одна судина, яка потім розділяється на дуги аорти, а кров диференціюється до різних відділів тіла за допомогою спеціальних клапанів серця.
18. Порівняльна характеристика дихальної системи птахів та рептилій.
На відміну від амфібій, у рептилій та птахів зябровий апарат не формується і газообмін зародка, який відбувається в яйці, здійснюється за допомогою судин алантоїса і жовткового мішка.
Форма легень репитилій мішковидна, всередину відходить сітка перегородок. У птахів щільність перегородок вища. Дихальні шляхи в основному схожі у рептилій та птахів (гортанні щілина, трахея, бронхи). У птахів диференціюється верхня та нижня гортань, остання дозволяє формувати звукові сигнали.
Легені птахів прирощені до спинної сторони грудної клітки. Це малорозтяжні губчасті органи. Бронхи входять у кожну легеню з черевного боку й продовжуються у вигляді головного внутрішньолегеневого бронха до заднього кінця легені, а поза легенею переходять у порожнину тонкостінного черевного повітряного мішка. Від головного бронха відходять вторинні бронхи. Як правило чотири з них пронизують усю легеню й продовжуються за її межами у вигляді повітряних мішків. Крім того, певна кількість вторинних бронхів (10-14) закінчуються в легенях сліпо. Між вторинними бронхами розміщуються з'єднуючі їх численні анастомози - парабронхи, від яких відходить безліч радіально розміщених каналів з комірчастими стінками, густо обплетеними капілярами. Це бронхіоли, де відбувається газообмін. Загальна дихальна поверхня легень птахів значно перевищує дихальну поверхню легень плазунів і може бути зіставлена з такою у ссавців.
З легенями птахів, як було сказано, зв'язані повітряні мішки - прозорі еластичні тонкостінні вирости слизової оболонки вторинних бронхів. їх об'єм в декілька разів перевищує об'єм легенів. Розміщені вони між внутрішніми органами, а їх відростки проникають під шкіру та в порожнини трубчастих кісток. Повітряні мішки забезпечують подвійну вентиляцію легень з газообміном при вдиху та видиху. У зв'язку з таким досконалим диханням і оксидація відбувається енергійніше, і звільняється значна кількість тепла. Птахи мають сталу, при тому дуже високу (39-43°С) температуру тіла. Повітряні мішки здійснюють інтенсивну тепловіддачу під час польоту, запобігаючи перегріву організму.
Ембріонально легені виникають у вигляді вп’ячувань черевної ствнки глотки, тобто мають ентодермальне подження. Легені є гомологами задньої пари зябрових мішків нижчих хордових.
