- •1.2. Мета і завдання соціальної політики
- •1.3. Умови реалізації соціальної політики
- •1.4. Суб'єкти соціальної політики
- •1.4.1. Людина як суб'єкт соціальної політики
- •1.4.2. Держава як суб'єкт соціальної політики
- •1.4.3. Політичні партії у структурі суб'єктів соціальної політики
- •1.4.4. Громадські організації як суб єкти соціальної політики
- •1.4.5. Шляхи оптимізації діяльності суб'єктів соціальної політики
- •1.5.1. Принцип єдності об'єктивного і суб'єктивного в реалізації соціальної політики
- •1.5. Принципи реалізації соціальної політики
- •1.5.2. Принцип взаємозв'язку об'єктивної соціальної саморегуляції і цілеспрямованої діяльності у здійсненні соціальної політики
- •1.1.1. Комплексність соціальної політики
- •1.5.4. ПІринцип пріоритету соціальних інтересів людини, особистості
- •1.5.5. Принцип єдності організаційних
- •1.5.7. Принцип єдності централізованих
- •1.6. Основні напрямки і пріоритети здійснення соціальної політики в сучасних умовах
- •1.6.1. Соціальна політика, спрямована на створення умов
- •1.6.2. Соціальна політика як чинник розвитку суспільних і соціальних відносин
- •1.6.3. Соціальна політика, спрямована на формування соціальної безпеки людини і суспільства*
- •1.6.4. Гуманітарна сфера і гуманітарна політика
- •2.1. Соціальні відносини
- •2.2. Соціальна структура суспільства і соціальна політика
- •1.1.2. Класи і класові відносини
- •2.3.4. Процеси соціальної мобільності як об'єкт соціальної політики
- •2.3.5. Суперечливий характер соціального простору сучасного українського суспільства
- •2.4. Соціальна політика,
- •2.4.1. Соціальна політика як чинник формування економічних основ для стабільного етнонаціонального розвитку
- •2.4.5. Основні засади оптимізації мовної політики
- •2.41.6. Правові засади етнонаціональної політики
- •2.5. Соціальна політика, спрямована на регулювання сімейно-шлюбних відносин
- •2.5.1. Основні пріоритети соціальної політики, спрямованої на регулювання сімейно-шлюбних відносин
- •1,2, Соціальна політика, спрямована на створення умов для виконання сім'єю своїх основних функцій
- •2.5.3. Соціальна політика як чинник реалізації репродуктивної функції сім'ї
- •1,5.4. Вплив соціальної політики на здійснення сім'єю виховної функції
- •2,5.5. Створення сприятливих можливостей
- •2.5.6. Роль соціальної політики у здійсненні сім'єю господарсько-побутової функції
- •2,5.7. Створення соціальних умов для реалізації сім'єю функції використання вільного часу (проведення дозвілля)
- •3.1. Поняття соціального захисту і соціальної безпеки
- •3.1.1. Гарантії соціального захисту в Конституції України
- •3.1.2. Визначення соціального захисту
- •3.1.3. Соціальний захист і соціальна безпека
- •3.1.4. Мета соціального захисту
- •3.1.5. Активна і пасивна спрямованість соціального захисту
- •3.1.6. Соціальний захист і соціальне забезпечення
- •3.2. Історія розвитку соціального захисту до кінця XIX ст.
- •3.2.1. Особиста доброчинність
- •3.2.2. Церква
- •3.2.3. Боротьба з жебраками
- •3.2.4. Соціальний захист за часів козаччини
- •3.2.5. Запровадження державної системи соціального захисту
- •3.3. Формування сучасних систем соціального захисту і роль моп у цьому процесі
- •3.3.1. Трансформація економічної ролі сім'ї
- •3.3.2. Колективна відповідальність за індивідуальний добробут
- •3.3.3. Формування систем соціального захисту в різних країнах
- •3.3.4. Роль моп у формуванні сучасних систем соціального захисту
- •3.4. Система соціального захисту в україні
- •3.4.1. Соціальний захист як система
- •3.4.2. Напрямки соціального захисту
- •3.4.3. Соціальна робота
- •3.5. Сучасні проблеми соціального
- •3.5.1. Обмеження ресурсів на соціальні цілі
- •3.5.2. Демографічні, економічні та соціальні проблеми
- •3.5.3. Здійснення необхідних реформ у сфері соціального захисту
- •3.5.4. Глобалізація соціального захисту
- •3.5.5. Концепція сталого розвитку
- •4.1. Основні поняття
- •4.1.2. Визначення страхування
- •4.1.3. Страхова солідарність
- •4.1.4. Характеристики ризику
- •4.1.5. Страхові тарифи
- •4.1.6. Економічна природа страхування
- •4.2. Кошти і тарифи
- •4.2.3. Об'єкти й суб'єкти в соціальному страхуванні
- •4.2.4. Перерозподіл коштів у соціальному страхуванні
- •4.2.5. Диференціація тарифів у соціальному страхуванні
- •4.3. Види соціального страхування
- •4.3.1. Перелік видів соціального страхування
- •4.3.2. Специфічні особливості пенсійного страхування
- •4.3.3. Цілі пенсійного страхування
- •4.3.4. Умови надання пенсій
- •4.3.5. Соціальні пенсії
- •4.3.6. Види пенсійних систем
- •4.3.7. Державні солідарні (розподільчі) системи
- •4.3.8. Накопичувальні системи
- •4.3.9. Диверсифікація пенсійного забезпечення
- •4.3.10. Криза пенсійної системи в Україні
- •4.3.11. Криза пенсійного забезпечення в зарубіжних країнах
- •4.3.12. Чилійська пенсійна система
- •4.3.13. Нова трирівнева пенсійна система
- •4.3.14. Варіанти пенсійної реформи
- •4.3.15. Пенсії по інвалідності
- •4.3.16. Медичне страхування
- •4.3.17. Страхування від нещасних випадків
- •4.3.18. Страхування на випадок безробіття
- •5.1. Соціальне нормування
- •5.1.1. Мінімум засобів існування
- •5.1.2. Сім'я як: об'єкт соціального нормування
- •5.2.1. Бідність як суспільно-історичне явище
- •5.2.2. Визначення бідності
- •5.2.3. Межа та вимірювання бідності
- •5.2.4. Статистичні характеристики бідності
- •5.2.5. Бідність у сучасному світі
- •5.2.6. Бідність в Україні
- •5.3. Соціальна допомога
- •5.3.2. Визначення соціальної допомоги
- •5.3.3. Переваги адресності
- •5.3.4. Два аспекти адресності
- •5.3.5. Види помилок в адресуванні
- •5.3.6. Способи адресування
- •5.3.7. Додаткові ефекти програм адресної допомоги
- •5.3.8. Субсидії громадянам та підприємствам
- •5.3.9. Характеристики соціальної допомоги згідно з Міжнародним бюро праці
- •6.1. Класифікація держав загального добробуту
- •6.1.1. Загальна характеристика
- •6.1.2. Моделі держави загального добробуту
- •6.2. Шведська модель соціал-демократичної держави добробуту
- •6.2.1. Політичні передумови
- •6.2.2. Фінансування соціальної сфери
- •6.2.3. Перерозподіл доходів
- •6.2.4. Соціальна допомога
- •6.2.5. Становище жінок
- •6.2.6. Сімейна політика
- •6.2.7. Охорона здоров'я
- •6.3. Держава загального добробуту
- •6.3.1. Соціально-ринковий консенсус
- •6.3.2. Соціальні витрати
- •6.3.3. Доходи і бідність
- •6.3.4. Соціальна допомога
- •6.3.5. Становище жінок
- •6.4. Держава загального добробуту у сша
- •6.4.1. Загальні риси
- •6.4.2. Ідеологія і соціальні витрати
- •6.4.3. Нерівність доходів і бідність
- •6.4.4. Соціальна допомога
- •6.4.5. Расова нерівність і держава добробуту
- •6.4.7. Охорона здоров я
- •Основи соціальної політики
- •8КигаіІ¥8куу, Уііаііу а.
3.3.3. Формування систем соціального захисту в різних країнах
Пріоритет у створенні систем соціального захисту належить Німеччині, де, з одного боку, найбільше розвинулись ідеї соціал-демократії, а з іншого боку, згідно з політикою канцлера Бісмарка — певні соціальні амортизатори на противагу робітничому рухові. Саме за часів Бісмарка було запроваджено систему соціального страхування для працівників промисловості. До неї входили допомога по хворобіі (1883 р.), у зв'язку з нещасним випадком на виробництві (1884 р.), по інвалідності та старості (1889 р.).
100
На початку XX ст. уряди інших європейських країн так само зіткнулися з глобальними соціальними проблемами і дедалі більшими вимогами з боку робітничого класу, що змусило їх застосувати досвід Німеччини. Згодом уряди деяких країн Європи майже повністю перебрали на себе відповідальність за певні види соціального забезпечення. Зокрема, з 1919 р. в англосаксонських і скандинавських країнах за підтримки держави було запроваджено соціальні (тобто без попередньої сплати внесків) пенсії за віком, сліпим і в окремих випадках інвалідам інших категорій. Пенсії призначалися після суворої перевірки стану нужденності особи, яка претендувала на соціальну пенсію.
У царській Росії ще в 1861 р. було прийнято закон про "допоміжні товариства" при казенних гірничих заводах. Повніше принципи соціального захисту було застосовано в положенні 1901 р. "Временньте правила о пенсиях рабочим казенних горньїх заводов и рудников, утративших трудоспособность на заводских и рудничних работах". Отже, держава брала на себе відповідальність за соціальний захист робітників "казенних", тобто державних, підприємств. У 1903 р. відповідним законом гарантувалося відшкодування постраждалим від нещасного випадку і в разі смерті їхнім сім'ям на всіх промислових підприємствах. У 1912 р. Третя Державна Дума Росії прийняла пакет законів про соціальне страхування, які були аналогічні законам, що діяли в Австрії, Німеччині та Франції.
У США перший закон про пенсійне забезпечення працівників залізниць було прийнято в 1934 р. У 1935 р. було прийнято закон про соціальний захист (Зосіаі Зесшіїу Асі)*, що встановлював постійну державну пенсійну систему через внески працедавців і працівників. Пізніше цю систему було поширено на утриманців, інвалідів та інші групи. Прийняття зазначеного закону було зумовлено тим, що на початку 30-х років XX ст. 5 млн літніх людей об'єдналися в загальнонаціональні клуби Таундсена (створені Ф. Таундсеном для підтримки його програми), вимагаючи 200 дол. щомісячної пенсії для кожного працівника віком старше 60 років. Президент Ф. Рузвельт створив комісію з питань економічного захисту, щоб розглянути це питання; після вивчення її рекомендацій Конгрес США у 1935 р. прийняв закон про соціальний захист.
У цьому законі вперше було застосовано термін "соціальна безпека", який згодом було перекладено як "соціальний захист". На наш погляд, соціальна безпека є метою соціального захисту.
101
Глибока економічна криза 30-х років у країнах Заходу, яка засвідчила недосконалість тогочасних соціальних програм, прискорила процес усвідомлення суспільством відповідальності за своїх членів. Держава відповідними законодавчими актами створила гарантії соціального захисту трудящих та їхніх сімей. Крім того, вона взяла на себе не лише управління охороною здоров'я та освітою, контроль за соціальним страхуванням і соціальним забезпеченням, а й певні фінансові зобов'язання щодо соціального забезпечення інвалідів, безробітних і людей похилого віку.
