1.4.3. Політичні партії у структурі суб'єктів соціальної політики

Серед суб'єктів соціальної політики важливе місце посідають політичні партії. Місце і роль їх як суб'єктів соціальної політики зумовлені ефективністю їх політики, зв'язком із життям, народом, здатністю специфічними для них засобами збагачувати соціальний потенціал суспільства. Соціально-політичне значення діяльності по­літичних партій визначається також активністю залучення громадян до вдосконалення соціального буття, мірою спрямованості діяль­ності цих суб'єктів на утвердження в суспільстві соціально-політич­ної злагоди, соціального миру й стабільності на основі вільного ви­бору людиною як політичних, так і соціальних пріоритетів.

І7

Діяльність партій, політичних структур загалом, д^{м яких} харак­терні плюралізм, багатогранність концепцій і принци"³, може бути ефективною й конструктивною лише тоді, коли вок^а іманентно є певною системою загальних ідей, цінностей, які поділ>^ють усі партії. Такою ідеєю, цінністю, очевидно, могла б стати загальнонаціональ­на ідея утвердження соціальної єдності, соціальної зі$^т°Я^и суспіль­ства, соціального миру, створення умов для стабільн(^,го рівня соці­ального добробуту, соціальної безпеки людини й суспільства. Реалі­зація такої ідеї, цінності — це сфера діяльності, що зд*^тна об'єднати більшість політичних партій, груп, інших політичш^х формувань. Збіг одного з основних інтересів усіх політичних парт^ ^має консолі­дувати їхні зусилля щодо досягнення соціального, н^іонального, громадянського миру, єдності суспільства, його соціальної злагоди.

Оптимізації діяльності політичних партій як суб'єк™ соціальної політики сприятиме здійснення ними низки основоположних прин­ципів, моментів. Найважливішими серед них є визнаї™ принципів демократичного консенсусу важливим фактором са^°°Р^ганізації діяльності політичних партій як суб'єктів соціальної п^шітики, недо­пущення ними ізоляціонізму й протиборства; підвед^;ння реалізму під політичні платформи діяльності партій у сфері соц^альних відно­син, перегляд директив, лозунгів, закликів щодо необ>іД^ності підви­щення рівня добробуту людей з позицій їх практичності; рішуча відмова від однобічної спрямованості політичної дія.^Іьності на ос­нові суб'єктно-об'єктних відносин, що склалася в бага^гьох політич­них організаціях; утвердження в роботі механізму зворотного зв'яз­ку, функціонування якого є найважливішою умовою ефективного процесу виявлення особливостей соціального розвило' суспільства, його суперечностей, стану соціального добробуту, соц^альн01 безпе­ки конкретної людини; утвердження в суспільній свідоР^сті розумін­ня діалектичного характеру соціальної єдності суспіл^,ства> яка пе­редбачає його розвиток на основі розв'язання супереч^І0Стей у соці­альній сфері, плюралізму поглядів, ідей, думок; здійснення глибоких зрушень в ідейно-моральній діяльності політичних і^артій з фор­мування громадської, соціальної культури на основі^змЩнення їх зв'язків з масами, розгортання діалогу з людьми з н^складніших проблем соціального розвитку; недопущення абсолют^ІзаНп ідеоло­гічної роботи в загальному процесі формування соціа^Іьної культу­ри, відмова від віри у всесилля пропаганди як фактораУ^твеРДЖення

18

і оціальних цінностей; зміщення шкали пріоритетів у партійній ро-

її сфери державного й господарського управління в галузь полі-

шмі, ідеології, моралі виховання, "людинознавства", значне місце и якому має посісти політичне прогнозування розвитку й збагачен­им соціального простору і вивчення соціального самопочуття люди­ни и ньому; постійний пошук шляхів, засобів, методів удосконален­ий іі оновлення механізму реалізації політичними партіями, їх організаціями своєї ролі в соціальній сфері, зокрема і як важливого • \і'< кта реалізації соціальної політики.