- •Основи теорії тестування рухових здібностей
- •Інформативність тестів
- •Надійність тестів
- •Методологія тестування
- •Педагогічна оцінка результатів тестових вимірювань
- •Методика тестування рухових здібностей школярів Човниковий біг на витривалість
- •Тест — програма мера москви
- •Російський поліатлон
- •Російське шкільне багатоборство
- •Російське багатоборство молоді
- •Польські тести рухових здібностей учнів Тести Хроміньського
- •Тестування фізичної підготовленості школярів чехії Загальні відомості про батарею тестів
- •Тестування рухових здібностей школярів у колишній чехословаччиш
- •Американські тести визначення фізичних здібностей дітей та молоді — aahperd
- •Американські президентські тести
- •Азіатські тести визначення фізичної підготовленості школярів
- •Тестування розвитку рухових якостей школярів
- •Тестування координаційних здібностей
- •1. Човниковий біг 3x10 м з оббіганням набивних м'ячів
- •2. Координаційний біговий тест Філіповича, Малінака
- •4. Човниковий біг 4x9,14 м з веденням баскетбольного м'яча.
- •Тестування силових здібностей
- •Тестування швидкісних здібностей
- •Тестування гнучкості
- •Тестування витривалості
- •Програмне тестування рухової підготовленості школярів
- •Учбові нормативи педагогічного контролю рухової підготовленості учнів
- •IV клас
- •VI клас
- •VII клас
- •VIII клас
- •IX клас
- •X клас (юнаки)
- •X клас (дівчата)
- •XI клас (юнаки)
- •X I клас (дівчата)
- •Педагогічний контроль за виконанням школярами домашнього завдання з фізичної культури
- •Вимірювання антропометричних показників та визначення соматотипу школярів
Тестування силових здібностей
У школярів здійснюється контроль за рівнем розвитку максимальної сили різних груп м'язів, швидкісної сили, силової витривалості і комплексне визначення силових здібностей.
Контроль максимальної сили
Тестування максимальної сили різних груп м'язів. Обладнання. Дерев'яна платформа 40x40 см із закріпленим у середині металевим гачком (платформу можна замінити металевою трубкою з привареним гачком); динамометр для визначення станової сили; 2 металевих гачка; 2 відрізки ланцюга і металева трубка (300 мм) з привареним гачком, широкий ремінь довжиною 120-150 см із пряжкою (Сермєєв, 1973).
Проведення тесту. Вимірювання проводяться коло гімнастичної стінки (рис. 91, 1). Для визначення м'язової сили згиначів передпліччя обох рук школяр стає на дерев'яну платформу спиною до гімнастичної стінки і фіксується до неї на рівні таза. До гачка платформи кріпиться одна петля динамометра, а друга — до ланцюга, що прикріплюється гачком до металевої трубки. Трубка має бути розташована на рівні рук, зігнутих під кутом 90°. Під час вимірювання її тримають хватом знизу.
Для визначення сили згиначів тулуба учень сідає на підлогу спиною до гімнастичної стінки на відстані 1 м від неї (рис. 91, 2). На груди під руками на рівні лопаток одягається ремінь, до якого за спиною школяра кріпиться динамометр, котрий за допомогою гачків і ланцюга кріпиться до гімнастичної стінки. Щоб виключити можливість пересування до стінки, у вихідному положенні учень упирається спиною у покладену на ребро гімнастичну лавку, котру утримує в нерухомому положенні помічник викладача.
Для визначення сили розгиначів тулуба учень стає на дерев'яну платформу так, щоб гачок був між його ногами, посередині площі опори (рис. 91,3). На гачок кріпиться система: динамометр — ланцюг — металева трубка. Трубка по висоті має бути на рівні колін школяра, який, узявшись за неї хватом зверху, розтягує динамометр, не згинаючи ноги у колінах.
В даній вправі крім м'язів — розгиначів тулуба в роботу включаються і м'язи рук, а інколи при неправильному виконанні також м'язи ніг. Тому даний тест не завжди «чисто» дає можливість визначити м'язову силу розгиначів тулуба (Філін, Семенов, Алабін, 1994).
Для визначення сумарної сили розгиначів стегон і гомілок учасник тестування сідає на лавку спиною до гімнастичної стінки (рис. 91, 4), ноги зігнуті у колінах під кутом 90° і упираються серединами ступень у металеву трубку, з'єднану гачком з динамометром. Друга петля динамометра за допомогою ланцюга кріпиться до гімнастичної стінки.
На рис. 91, 5-9 та 92, 1-6 показано вихідні положення учасників тестування і місця кріплення ременів при вимірюванні сили різних груп м'язів. При всіх вимірюваннях сили лямка динамометра одягається на середину кінцівки. Перед вимірюванням важливо мати натягнуту систему (лямка-динамометр-прилад) і однотипне положення кінцівки, сила котрої вимірюється (перпендикулярно до площини приладу). До протоколу заносять кращий показник сили із двох спроб.
Результат. Показником тестування є визначення сили різних м'язових груп у кілограмах.
З метою співставлення індивідуальних значень сили окремих м'язових груп у дітей, які відрізняються особливостями будови тіла, рекомендується розраховувати відносну до маси тіла силу м'язів (Мартіросов, 1982). Відносна сила м'язів розраховується за формулою
де F . — відносна сила, кг; F , — абсолютна сила, кг; W — маса тіла, кг.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Перед тестуванням необхідно зробити розминку.
2. Перед початком вимірювань система (динамометр-ланцюг-гачок-гімнастична стінка) має бути оптимально натягнутою.
3. Слід надавати одну-дві попередні спроби для настроювання школяра на максимальний результат у заліковій спробі.
4. При вимірюваннях, пов'язаних із горизонтальним розташуванням динамометра і ланцюга, треба стежити за тим, щоб вони були паралельні до підлоги.
5. Для уникнення больових відчуттів слід використовувати м'які прокладки.
6. Повторні вимірювання треба проводити в один і той же час дня (максимальна різниця — 2 год).
Нормативні показники розвитку абсолютної сили різних м'язових груп у хлопців (юнаків) і дівчат віком 8-17 років наведено у табл. 129-132.
Піднімання штанги максимальної ваги. Тест для юнаків старшого шкільного віку. Використовується для визначення максимальної сили м'язів рук, плечового пояса, ніг.
Обладнання. Гімнастична лава; штанга; стійки для штанги.
Проведення тесту. Юнакам пропонують виконати різні вправи зі штангою максимальної ваги (рис. 93):
а) жим штанги лежачи;
б) піднімання штанги із положення лежачи грудьми на гімнастичній лаві;
в) присідання зі штангою на грудях;
г) жим штанги стоячи.
Результат. Максимальна вага піднятої штанги у відповідній вправі у кілограмах.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Контроль за безпекою виконання вправи здійснює вчитель.
2. Жим штанги лежачи виконується із вихідного положення руки витягнуті вперед прямі. При опусканні штанги можна торкатися грифом грудей. Хват рук на ширині плечей.
3. Можна використовувати варіант сіду, коли штанга знаходиться на плечах.
4. Виконувати жим штанги стоячи можна з відхиленням тулуба назад. Штангу у вихідне положення бажано брати зі стійок (можливо, і за допомогою учителя).
5. У присіданнях кут у колінному суглобі має бути менше 90°.
Піднімання штанги вагою 50-90 % максимальної. Для юнаків старшого шкільного віку.
Обладнання. Гімнастична лава; штанга.
Проведення тесту. В першій частині тесту визначається максимальна сила в одній із вправ, що описані вище, а потім розрахувати масу штанги 50, 60, 70, 80 або 90 % максимальної. Тест з відповідною масою штанги виконують до максимуму.
Результат. Кількість виконаних рухів (жимів, підтягувань, присідань) зі штангою відповідної ваги (50, 60, 70, 80, 90 % максимальної").
Загальні вказівки та зауваження.
1. Для визначення максимальної маси штанги у будь-якій вправі дається декілька спроб, а для визначення максимальної кількості спроб піднятої відповідної ваги — всього одна.
2. Фіксується тільки правильне виконання вправи.
Піднімання гирі. В тесті визначається м'язова сила плечового пояса і рук. Рекомендується використовувати при тестуванні школярів віком 15-17 років.
Обладнання. 4 гирі (по 2 гирі масою 16 і 24 кг).
Проведення тесту. Виконується кілька варіантів підйому однієї або двох гирь:
а) жим однієї гирі правою або лівою рукою (можливо, в одному підході жим правою рукою, а у другому — жим лівою рукою або почерговий жим правою і лівою рукою в одному підході);
б) ривок однієї гирі правою або лівою рукою (почерговий ривок правою і лівою рукою здійснюється в одному підході);
в) поштовх одночасно двох гирь.
Результат. Кількість правильно виконаних вправ в одному підході.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Відповідно до віку та силових здібностей школярів вибирається маса гирь (16 або 24кг).
2. Вправа вважається виконаною, якщо гиря зафіксована угорі на прямій руці.
3. Для кожної вправи надається одна спроба.
повертаючи рукоятку рулетки, втягуємо стрічку до відмітки «0» в оглядовому віконечку (8) і міцно притискуємо шток-упором або рукою до платфрми. Після цього учень виконує завдання.
Стрибок угору з місця без маху рук виконується аналогічно стрибку угору з місця з махом рук. Однак у даному тесті руки учасника знаходяться внизу, мах ними не здійснюється.
Результат. Визначення висоти стрибка угору з точністю до 1 см.
Результати стрибка угору з місця без маху рук трохи менші порівняно з результатами стрибка, який виконується із махом рук. У табл. 134 наведено нормативні оцінки показників стрибка угору з місця без маху рук для дітей віком 7-17 років (Сермєєв, 1973).
Визначити швидкісну силу можна також за допомогою стрибка у довжину з місця без допомоги рук.
Вистрибування після стрибка у глибину.
Обладнання. Розмітка висоти стрибка на стіні, табурет або підставка висотою від 20 до 50 см.
Проведення тесту. Спочатку, як було описано раніше, учасник тестування відміткою на стіні визначає висоту піднятої руки. Потім стає на підставку і після стрибка вниз і поштовха двома ногами від підлоги намагається якомога вище торкнутися кінчиками пальців рук розмітки (рис. 96).
Результат. Відстань між відмітками на стіні, виконаними кінчиками пальців перед та після стрибка.
Загальні вказівки та зауваження. Учню надаються дві спроби. Фіксується кращий результат.
П
отрійний
стрибок на правій і лівій нозі. Обладнання.
Стрибкова
яма; рулетка.
Проведення тесту. Учасник тестування набуває вихідного положення — носок поштовхової ноги на лінії відштовхування, друга нога довільно позаду. Виконуються три підряд стрибки на одній, а потім на другій нозі.
Результат. Довжина стрибка вимірюється від лінії відштовхування до ближнього сліду після третього стрибка у сантиметрах. Узагальненим показником є середня довжина стрибка, виведена із кращих результатів потрійного стрибка на правій і лівій нозі. Загальні вказівки та зауваження.
1. Для стрибків використовується взуття без шипів.
2. Для виконання вправи на кожній нозі надається по три спроби. Фіксується кращий результат.
3. Потрійні стрибки виконуються почергово на правій і лівій нозі. Між спробами надається невеликий відпочинок.
4. Перший скачок потрійного стрибка здійснюється з замахом рук. При цьому ні одна із ступнів не повинна відриватися від опори.
5. Яму для стрибків можна розмітити на зони норм. Нормативні оцінки результатів середніх досягнень потрійного
стрибка на правій і лівій нозі для дітей шкільного віку наведено у табл. 135.
Підскоки на нозі протягом 10 с.
Обладнання. Секундомір.
Проведення тесту (Бубе, Фек, Штюблер, Трогш, 1968).
Можливі два варіанти тесту:
а) підскоки на правій нозі за 10 с;
б) підскоки на лівій нозі за 10 с.
Учасник набуває вихідного положення стійка на одній нозі. За командою «Можна!» учень намагається виконати якомога більше підскоків на одній нозі. Спочатку виконується тест на правій, а потім на лівій нозі.
Результат. Кількість підскоків на одній нозі протягом 10 с.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Між виконанням підскоків на правій і лівій нозі надається відпочинок 2-3 хв.
2. Підскоки виконуються із замахом рук.
Вистрибування угору прогнувшись із глибокого сіду.
Обладнання. Секундомір.
Проведення тесту. Можливі два варіанти виконання тесту:
а) вистрибування із глибокого сіду угору прогнувшись протягом 20 с;
б) вистрибування із глибокого сіду угору прогнувшись без урахування часу.
В обох випадках методика тестування полягає у такому: учасник тестування набуває вихідного положення — упор присівши (ступні трохи розведені, пальці рук спираються об землю або підлогу). За командою «Можна!» учень виконує стрибки угору прогнувшись на двох ногах. Руки махом угору супроводжують рух. Після приземлення треба одразу набути вихідного положення. Потім стрибки виконуються без паузи один за одним. Після кожного стрибка обов'язково повертатися в глибокий сід.
Результат. Кількість стрибків, виконаних за 20 с (у першому варіанті тесту), або загальне число безпомилкових стрибків (у другому варіанті тесту).
Загальні вказівки та зауваження.
1. У безопорній фазі стрибка треба позначити прогинання тулуба назад.
2. При приземленні слід руками торкатися підлоги (або землі).
3. При виконанні першого варіанта тесту учаснику надається дві спроби. Кращий результат записується в протокол. При виконанні другого варіанта тесту надається одна спроба.
Нормативні оцінки результатів тесту вистрибування із глибокого сі-ду угору прогнувшись без урахування часу для дітей шкільного віку наведено у табл. 136.
Кидок набивного м'яча. Обладнання. Набивний м'яч масою 1 кг; накреслена лінія, від якої вимірюється дальність польоту м'яча; рулетка.
Проведення тесту. Кидок набивного м'яча виконується двома руками з-за голови з вихідного положення сидячи на підлозі (на гімнастичному маті) ноги нарізно, п'ятки ніг до лінії. Для контролю траєкторії м'яча (від чого значною мірою залежить результат) натягують шнур або встановлюють інші перешкоди на постійній висоті.
Результат. Дальність польоту набивного м'яча, що вимірюється рулеткою у метрах і сантиметрах.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Учням пропонується виконати підряд шість кидків, у протокол записується кращий результат.
2. Виконувати кидки можна і з іншого вихідного положення: лінія, від котрої вимірюється результат, знаходиться за спиною.
Кидки ядра. Тест можна проводити в секторі для штовхання ядра.
Обладнання. Ядра масою 5, 6, 7,257 кг (для юнаків) і 2, 3, 4 кг (для дівчат); лінія, від котрої починається вимірювання дальності польоту ядра.
Проведення тесту. Кидки ядра можуть проводитися з різних положень: назад через голову, знизу вперед, вперед від грудей, збоку правою і лівою рукою. Школяр стає біля лінії, не перетинаючи її, і виконує відповідний кидок ядра.
Результат. Дальність польоту ядра, яка вимірюється рулеткою у метрах і сантиметрах.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Виконується підряд шість кидків ядра. Кращий результат заноситься до протоколу.
2. Після кидка можна переходити лінію, що визначає вихідне положення учасника тестування.
Надійність. У дослідженнях чехів (Havlicek, Semetka, 1969) виявлено, що у тестах метання ядра із різних положень найбільш надійний результат можна отримати при контролі розвитку швидкісної сили у школярів за умови виконання не менше 5 спроб (ги=0,937). Для підвищення надійності виконання даних тестів бажано провести попереднє тренування дітей.
Присідання за 20 с. Обладнання. Секундомір.
Проведення тесту. Учень із вихідного положення руки на поясі за командою «Марш!» якомога швидше виконує присідання на двох ногах.
Результат. Кількість присідань за 20 с.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Діти роблять глибокі присідання і повне випрямлення ніг. Невірне присідання не враховується.
2. Із двох спроб у протокол записується кращий результат.
Піднімання ніг уперед у висі протягом 10 с. Обладнання. Висока перекладина (або гімнастична стінка). Секундомір.
Проведення тесту. Учасник тестування набуває вихідного положення — вис на перекладині. За командою «Марш!» якомога швидше піднімає ноги вперед до прямого кута з тулубом і опускає їх у вихідне положення. При відсутності перекладини тест можна виконувати на гімнастичній стінці.
Результат. Кількість вірно виконаних підйомів ніг уперед за 10 с.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Вчитель запобігає розкачуванню тулуба на перекладині.
2. Тест виконується двічі.
Підняття тулуба із положення лежачи обличчям униз протягом 10 с. Обладнання. Секундомір; гімнастичний мат.
Проведення тесту. Учасник тестування із вихідного положення лежачи обличчям униз руки за головою, пальці сплетені піднімає тулуб угору.
Результат. Кількість підйомів тулуба угору за 10 с.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Виконувати тест на підлозі не дозволяється, тому що можна травмувати обличчя.
2. Піднімати тулуб назад необхідно використовуючи всю амплітуду рухливості хребта.
3. Тест виконується двічі. Між спробами надається невеликий відпочинок.
4. Учитель під час тестування тримає ноги учня.
Лазіння по канату на швидкість. Тест для контролю розвитку швидкісної сили і координаційних здібностей у дітей і підлітків віком 11-18 років.
Обладнання. Гімнастичний канат (або жердина) довжиною 4 м; секундомір. Канат розмінують кольоровими кільцями через кожні 0,5 м, починаючи з висоти 2 м.
Проведення тесту. Тест проводиться аналогічно лазінню по канату на результат, який визначається у метрах. Крім виконання лазіння по канату за допомогою ніг можливо виконання кількох варіантів тесту без допомоги ніг.
Варіант 1 . Лазіння по канату на швидкість з опущеними ногами (пропонується учням із середньою фізичною підготовленістю).
Варіант 2 . Лазіння по канату на швидкість, утримуючи прямий кут між ногами і тулубом (пропонується учням із високим рівнем розвитку м'язової сили).
Результат. Час, зареєстрований з точністю до 0,1 с після команди «Можна!» до торкання рукою відмітки 4 м на канаті.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Учаснику тестування надається дві спроби. Реєструється кращий час.
2. При лазінні по жердині дотримуються всіх положень, установлених для лазіння по канату.
У табл. 137 наведено нормативні оцінки результатів лазіння по канату на швидкість для школярів віком 11-18 років.
Удар м'яча на дальність.
Обладнання. Футбольний м'яч; вимірювальна рулетка; спортивний майданчик.
Проведення тесту. Футбольний м'яч встановлюється на лінії. Учаснику тестування пропонують виконати максимально сильний удар правою або лівою ногою. Умовою виконання тесту може бути нанесення удару по м'ячу сильнішою ногою.
Результат. Дальність польоту м'яча, що виміряна з точністю до 1 см. Результат може фіксуватися для сильнішої ноги, окремо для правої і лівої або визначається середній сумарний результат, розрахований для правої і лівої ноги.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Учасники перед виконанням удару по м'ячу виконують довільний розбіг.
2. На кожну вправу дається по три спроби. Фіксується кращий результат.
Контроль силової витривалості
Статична силова витривалість.
Обладнання. 2 ядра по 1 кг; гімнастичні стінка і лава; стіл; секундомір.
Проведення тесту. Подаємо методику визначення силової витривалості м'язів плечового пояса, живота, стегна і гомілки, спини, тазового пояса.
1. Тестування силової витривалості м'язів плечового пояса. Учень стоїть прямо, руки витягнуті в боки, у кожній руці вага по 1 кг (рис. 97, 1).
2. Тестування силової витривалості м'язів живота. Виконання кута на гімнастичній стінці. В тих випадках, коли учень не в змозі втримати кут на гімнастичній стінці, пропонується інша вправа — кут в упорі сидячи на гімнастичній лаві (рис. 97, 2).
3. Тестування силової витривалості стегна і гомілки. Учень стоїть на носках у положенні напівприсіду, тулуб тримає вертикально. Кут між стегном і гомілкою становить 90° (рис. 97, 3).
4. Тестування силової витривалості м'язів спини. Два варіанти тесту.
Варіант 1 . Учень грудьми лягає на стіл так, щоб край столу був на рівні пояса (рис. 97, 4), ноги витягнуті паралельно підлозі. Учасника тестування утримують за плечі.
Варіант 2 . Учасник тестування набуває вихідного положення лежачи на спині, ноги зігнуті у колінах під кутом 90°, тулуб під кутом 40° відносно підлоги, руки за головою, пальці переплетені (рис. 97, 5). Партнер або вчитель утримує ступні учня.
5. Тестування силової витривалості м'язів тазового пояса. Учень стоїть прямо. Випрямлена нога піднята вперед (рис. 97, 6).
6. Тестування силової витривалості різних м'язових груп. Використовується обладнання те саме, що й для визначення максимальної сили різних груп м'язів. Учень утримує якомога довше зусилля 50 % максимальної сили відповідної групи м'язів у положеннях, наведених на рис. 91 і 92. Тестований може спостерігати за динамометром сам або йому повідомляють про коливання стрілки.
Результат. Час утримання відповідної пози або заданого зусилля на динамометрі у секундах.
Загальні вказівки та зауваження.
1
.
Допустиме відхилення від вихідного
положення не повинно перевищувати 10°.
При відхиленні понад 10° реєстрація часу
припиняється.
2. Для вимірювання силової витривалості відповідної групи м'язів достатньо однієї спроби.
Динамічна силова витривалість. Піднімання прямих ніг із положення лежачи. Тест для визначення силової витривалості м'язів ніг та живота.
Обладнання. Гімнастичні мати і палиця.
Проведення тесту. Учень лягає на гімнастичний мат спиною. Ноги разом прямі, руки за головою, пальці переплетені (рис. 98). Партнер утримує його за руки (на рівні ліктів). Після команди «Можна!» учасник тестування піднімає прямі ноги до кута 45° (торкаючись пальцями ніг установленої гімнастичної палиці або іншого придатного для цього предмета), потім опускає їх до торкання п'ятами мата. Ускладненим варіантом виконання тесту може бути піднімання ніг до кута 90°.
Результат. Максимальна кількість правильно виконаних піднімань ніг.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Тест виконується без зупинки. Відпочивати в положенні, коли ноги опущені, не можна.
2. Висота установки гімнастичної палиці вибирається індивідуально. Попередньо коректується вихідне положення іспитованого під гімнастичною палкою для точного виконання умов тесту: піднімання прямих ніг до кута 45°.
3. Не можна згинати ноги у колінах.
4. Надається тільки одна спроба.
5. Темп виконання тесту — зручний для дитини.
Піднімання прямих ніг у висі. Для визначення максимальної динамічної сили м'язів живота.
Обладнання. Гімнастична стінка.
Проведення тесту. Учасник тестування набуває вихідного положення вис на гімнастичній стінці хватом рук на ширині плечей. Тест може виконуватися і на іншому снаряді, на котрому спина і ноги не можуть відхилитися назад. Учень піднімає прямі зімкнуті ноги до горизонталі і знову опускає їх. Ритм рухів він визначає сам.
Результат. Максимальна кількість разів правильно виконаного піднімання ніг.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Між опусканням і підніманням ніг не повинно бути пауз.
2. Піднімання і опускання ніг виконується плавно, без ривків.
3. Невірне виконання піднімання ніг (раніше піднімаються стегна, а потім піднімаються або викидаються угору гомілки) у загальний результат не включається.
4. Надається одна спроба.
Нормативні оцінки результатів у тесті піднімання ніг у висі для школярів віком 6-18 років наведено у табл. 138 (Бубе, Фек, Штюблер, Трогш, 1968).
Комплексне визначення силових здібностей
Для оцінки силових здібностей школярів можна застосувати ще й батареї тестів. У зарубіжних країнах часто використовують батарею тестів Роджера і батарею тестів мінімальної сили Клауса-Вебера (Pilicz, 1997; Лях, 1998).
Батарея тестів Роджера. Обладнання. Гімнастична перекладина; кистьовий та становий динамометри; водяний або сухий спірометр; медичні ваги; антропометр.
Проведення тесту. Вимірюється м'язова сила кисті, спини і рук за допомогою таких тестів:
• кистьова динамометрія, кг;
• станова динамометрія, кг;
• динамометрія сили ніг, кг (методику трьох вимірювань описано вище);
• підтягування на високій перекладині, кількість разів;
• згинання і розгинання рук в упорі лежачи, кількість разів. Визначається життєва ємність легенів (ЖЄЛ, мл), методику описано
у розділі 8. Вимірюється довжина тіла (см) і маса тіла (кг), методику вимірювань описано у розділі 2.
Результат. За результатами виконання тестів розраховують показник сили м'язів плечового пояса (СМПП), використовуючи таку формулу:
СМПП = кількість підтягувань + кількість віджимань х х 10 (маса тіла : 10 + довжина тіла - 60).
Потім розраховують індекс сили (ІС) за формулою:
ІС= СМПП + динамометрія правої кисті + динамометрія лівої кисті + + станова динамометрія + динамометрія сили ніг + ЖЄЛ.
Батарея тестів мінімальної сили Клауса-Вебера. Силовий комплекс складається з 6 тестів (рис. 99).
Обладнання. Гімнастичний мат; секундомір.
Проведення тесту. Послідовно виконуються такі вправи:
1. Піднімання тулуба із положення лежачи на спині у сід, руки за головою, ноги прямі.
Оцінка: якщо учень не може піднятися, він отримує 0 балів; якщо вправа виконується за допомогою викладача — 5 балів; при правильному самостійному виконанні — 10 балів.
2. Піднімання тулуба із положення лежачи на спині у сід, ноги зігнуті у колінах.
Оцінка: нарахування балів проводиться, як у першій вправі.
3. Піднімання ніг у положенні лежачи на спині. Учасник тестування повинен підняти прямі ноги на висоту 10 дюймів (приблизно 25 см) над підлогою і якомога довше (але не більше 10 с) утримувати їх у цьому положенні.
Оцінка: за кожну секунду нараховується один бал; максимальна кількість балів — 10.
4. Піднімання тулуба із положення лежачи на животі. Учасник тестування лягає животом на гімнастичний мат, руки за головою. Партнер утримує ноги. За командою учень піднімає тулуб і намагається його утримувати у статичному положенні не менше 10 с.
Оцінка: підрахунок балів проводиться, як у третій вправі.
5. Піднімання ніг у положенні лежачи на животі. Партнер фіксує верхню частину тулуба іспитованого, після чого той піднімає прямі ноги над підлогою і намагається утримати їх у цьому положенні не менше 10 с.
Оцінка: результати тестування оцінюються, як у третій вправі.
6. Нахил тулуба уперед із положення стоячи. Учасник тестування повинен нахилитися вниз і, не згинаючи ноги у колінах, торкнутися пальцями рук підлоги.
Оцінка: при торканні пальцями підлоги нараховується 10 балів; якщо учасник тестування не торкнувся підлоги, тоді результатом є кількість сантиметрів, визначених від підлоги до кінчиків пальців і зареєстрованих із знаком мінус (тобто за кожний сантиметр нараховується один бал і віднімається від числа 10).
Результат. Загальна сума балів, підрахована для шести вправ.
Загальні вказівки та зауваження.
1. Кожний із шести тестів виконується один раз.
2. Між виконанням окремих тестів дається відпочинок 3—5 хв.
