9. Як називається кочовий народ, який до 19 ст. Проживав у нашому краї?

Одними з найстаріших мешканцівЗапорізького краю наприкінці ХVIII - у першій половині XIX століття були ногайці - нащадки Ногайського улусу, колись великої Золотої Орди. У північному Приазов'ї кочувала Єдичкульська орда, якій в середині XVIII століття було доручено кримським ханом наглядати за запорозькими козаками й охороняти від них кордони Кримського ханства.

У 1770 році ногайці Північного Приазов'я перейшли під протекторат Росії і майже відразу були переселені у степ між Доном і Кубанню. Уряд виношував плани виселити їх ще далі - до Сибіру. Ногайці почали тікати на Кавказ, і тоді Г. Потьомкін, запропонувавши чисельні пільги, повернув втікачів. У 1790 щоб ногаї не перечили, їм було виділено майже 250 тисяч десятин землі від гирла р. Берди до Молочної і верхів'я Токмаку.

У першій половині XIX століття ногайці були найчисельнішим населенням Мелітопольського повіту. Кількість ногайців на початку 40-х років XIX століття дорівнювала трохи більше 30 тисяч чоловік.

Керівну роль у ногайців відігравали мурзи. Напівкочовий спосіб життя визначав напрямки розвитку господарства. Влітку ногаї кочували, а взимку сідали в аулах, які були розташовані в долинах річок. Тваринництво було основою господарства ногаїв. Але певною мірою ногайці займалися і землеробством. Вони вирощували просо, ячмінь і гречку.

В останній чверті XVIII століття були спроби оселити ногайців. Але російський уряд був досить обережний і тоді не наполягав на цьому.

Н а початку XIX століття герцог Рішельє також виношував плани оселення ногайців. Ці плани заходився втілювати у життя французький емігрант граф Я. де-Мезон. Він наказав побудувати будинки і оселити в них ногайців. На 1811 рік ногайці збудували понад 4000 будинків, але продовжували жити поряд з ними у кибитках. Тоді Я. де-Мезон 19 липня 1812 року віддав наказ спалити всі кибитки. Трагічне для ногайського населення дійство не вирішило проблему. Ногайці трималися за традиційний спосіб життя.

З метою вирішити проблему осілості ногайців, у 1821 році за наказом імператора Олександра І недалеко від селища Обіточного було засновано місто Ногайськ (з 1964 року - Приморськ). Воно мало стати торговельним центром, але великим містом Ногайськ так і не став, незважаючи на чисельні пільги. Кілька десятків будиночків і торговельних лавок становили все місто. Все це загострило стосунки ногайців з урядом. Цьому сприяли і чутки, які поширювалися серед ногайського населення про насильне хрещення у майбутньому. Врешті-решт, це призвело до того, що після Кримської війни у 1860 році ногайці масово переселилися до Туреччини. Усі ногайські селища Запорізького краю протягом 60-х років XIX століття перестали існувати.

Про перебування ногайців в наших краях добре свідчать назви річок та населених пунктів Приморського, Приазовського Чернігівського та інших районів Запорізької області..

10. Яке прізвище танкіста, який першим увірвався до м. Запоріжжя під час його визволення у 1943 році?

1 3 жовтня 1943 року о 22.00 почався нічний штурм Запоріжжя. Наші танки ввірвалися в місто і зайняли Південне селище. Серед перших був танк лейтенанта М.Л. Яценка. Екіпаж його бойової машини підбив чотири ворожих танки, знищив кілька вогневих точок. На світанок 14 жовтня екіпаж М.Л.Яценка заволодів мостом через річку Московка і тим відкрив нашим військам шлях у центр міста.

У 1960 році в Запоріжжі на площі Радянській встановили пам'ятник героям-танкістам - застиглий на високому гранітному п'єдесталі танк Т-34, як нагадування про ці події. Іменем героя-танкіста М.Яценка названа одна з вулиць в м.Запоріжжі.

Тема «Запорізька область за часів перших київських князів»

Підготували Шелегеда В.І. - керівник гуртків екологічного краєзнавства;

Окорокова І.Г., Данилюк С.З. - керівники гуртків історичного краєзнавства;

Похилько Н.А. - керівник гуртків етнографічного краєзнавства

Гамова Т.В. - керівник гуртків з музеєзнавства

Запитання (10 балів)

Яке поселення часів Київської Русі знаходилося на Хортиці? Як називалися і чим займалися його мешканці?

Відповідь

За часів Киівської Русі в південній частині острова Хортиця знаходилося поселення, яке А.Сокульський називає Протолче.

Назва походить від "протолча, протолочча" -стиснута течія річки, перекати, пороги; вузьке місце між крутих берегів; або від "протолочити", тобто прокласти стежинку.

В період Київської Русі Хортиця була важливим пунктом на торгівельному шляху із "варяг в греки". Острову відводиться роль важливого стратегічного центру - місця збору руських дружин, які відправлялися у походи на кочовиків, про що є записи у літописах. У давньоруському літописі «Повість минулих літ», зокрема, сказано: «І пішли на конях і в лодіях, і пришли нижче порогів, і стали у Протовчому, на Хортичім острові». Це - з нагоди розміщення тут війська великого князя Святополка Ізяславовича перед переможною битвою з половцями 1103 року.

Далі, вже 1190 року, у тому ж літописі занотовано: «і їхали у великому русі до Протовчого в Лузі в Дніпровому».

І , нарешті, 1223 року тут збиралися руські князі перед трагічною битвою на Капці: «...Звідти ж, із Києва, рушили вони місяця квітня і прийшли до ріки Дніпра, до острова Варязького. І приїхала туди до них уся земля половецька, і чернігівці приїхали, і кияни, і смольняни, й інші землі. Всі ми посуху Дніпро перейшли, - так ото покрита вода була безліччю човнів. А галичани й волинці, кожен зі своїми князями, і куряни, і трубчани, і путивльці, кожен зі своїми князями, прийшли кіньми. А вигонці галицькі рушили по Дністру і ввійшли в море, - човнів же було тисяча. І ввійшли вони в ріку Дніпро, і провели човни вгору до порогів, і стали коло ріки Хортиці на броді близ Протолочів...» (з літопису руського)

Історична винятковість приплавневої місцевості острова блискуче підтвердилася археологічним чином: протягом 1976-1980 рр. учені Хортицького заповідника Тамара і Віталій Шевченки разом з Олександром Бодянським виявили та дослідили поблизу озера Осокорового кілька напівземлянок, кожна площею в середньому до 500 квадратних метрів. Знахідки - зокрема, бронзовий хрест-складень, мундштук від музичного ріжка, пенал для скляних намистин, риболовецькі гачки, а особливо, рало, глиняні печі, кераміка, розсипи культурних злаків, жорна - свідчать про те, що у поселенні мешкали і мисливці, і ремісники, і землероби. Наявність же значної кількості предметів озброєння - стріли, холодна зброя, фрагменти кольчуги - говорять ще й про потужну військову рису. Існує думка, що найбільше на острові торгово-ремісницьке поселення було своєрідним форпостом на кордоні між слов'янським державним угрупуванням і кочівницьким Степом. Часові його обрії - від X до XIV століть.

Багато дослідників пов'язували Протолче з Протолчим бродом через Дніпро в районі острова Хортиця, визначаючи Протолче як дніпровський брод і як пристань на Хортиці, і як давньоруське поселення, яке мало неукріплений характер. Поселення займало декілька гектарів площі, в ньому був перший в Україні християнський собор ІХ сторіччя, на місці якого згодом було влаштоване паганське капіще. Населення Протолчі було великою мірою слов'янське, у більшості християнське. Вважають, що тут мешкали таємничі бродники. Вони не тільки жили в Протолче серед розкішної плавневої природи, а й виконували відповідальну задачу: охороняли дніпровські броди, через які ворог міг легко перебратися з одного берега на інший.

Мешканці селища також займалися рибальством, полюванням у дніпровських плавнях. Та головним заняттям населення було перевіз через Дніпро та проведення суден через дніпровські пороги. Ряд істориків припускають, що саме бродники пізніше започаткували запорізьке козацтво.

До 1243 року місто було руським. Після 1243 року, в XII-XIV століттях, територія о. Хортиці і поселення входять до складу Золотої Орди, потрапляють під вплив та залежність від татар та золотоординських ханів.

Пізніше на Хортицькому поселенні будуються укріплення, що не характерно для золотоординських міст та поселень. Необхідність їх будівництва виникає в зв'язку з подіями 60-80-х років XIV ст., коли розвернулася запекла боротьба за престол в Орді. Перше будівництво укріплень Хортицького поселення може бути пов'язано з періодом появи Мамая та його боротьбою з останнім з ханів Сарай-ал-Джедід Кільдібеком, які мали вплив на Подніпров'ї та Подонні. Кільдібек вступив в боротьбу з Мамаєм восени 1361 р. та загинув в бою влітку 1362 р. Монета цього періоду була знайдена на Хортицькому поселенні. Місцем своєї ставки Мамай вибирає Шехр-аль-Джедід (Кучугурське городище) в 18 км від Хортиці. З цими подіями може бути пов'язане знищення оборонних споруд та руйнація поселення на о. Хортиці.

Зникнення Протолчі відносять до початку 15 сторіччя, в період переходу земель з Золотої Орди до Великого Литовського князівства.

З араз в районі давнього Протолчого на Хортиці розташований пост заповідника та етнографічний комплекс «Козацька залога».

Тема «Запорізька область за часів козацтва»

Підготували Шелегеда В.І. - керівник гуртків екологічного краєзнавства;

Похилько Н.А., Наливайко Н.В. - керівники гуртків етнографічного краєзнавства

ЗАПИТАННЯ (10 балів)

Як ви розумієте слова «Землею і водою будемо битися з тобою»? Кому і за яких обставин приписують їх авторство?

ВІДПОВІДЬ

Слова «Землею і водою будемо битися з тобою» взято з "Листа козаків до турецького султана". Авторство листа приписують запорожцям на чолі з кошовим отаманом Іваном Сірком, а зміст вислову означає, що козаки гідно зможуть протистояти турецькому султану не тільки на суші, а й на воді, і вони неодноразово доводили це.

Цій пам'ятці – близько 400 років. Вона була дуже популярною у народі, поширювалася усно й письмово, при чому не тільки в Україні. Друком "Лист..." уперше з'явився 1683 року... німецькою мовою. Українською ж його було видано тільки в ХІХ столітті.

Ненависть мусульман до запорозьких козаків і всього християнського населення України наприкінці 1674 року так роз'ятрилася, що турки вирішили здійснити або, принаймні, поширювали чутки, що збираються здійснити похід на Запорозьку Січ і спустошити її дотла. Існує переказ, що перш ніж відправити війська на Запорожжя, турецький султан Мухаммед IV послав козакам листа з вимогою добровільно підкоритися йому як непереможному лицарю.