Конфедерація

Конфедерація - це тимчасовий юридичний союз суверенних держав, створений для забезпечення їхніх спільних інтересів.

При конфедеративному устрої держави - члени конфедерації - зберігають свої суверенні права, як у внутрішніх, так і в зовнішніх справах.

У відмінності від федеративного устрою конфедерація характеризується наступними рисами:

- конфедерація не має своїх загальних законодавчих, виконавчих і судових органів, у відмінності від федерації;

- конфедеративний устрій не має єдиної армії, єдиної системи податків, єдиного державного бюджету;

- зберігає громадянство тих держав, які перебувають в тимчасовому союзі;

- держави можуть домовитися про єдину грошову систему, про єдині митні правила, про міждержавну кредитну політику на час існування союзу.

Як правило конфедеративні держави не довговічні, або вони розпадаються, або перетворюються у федерацію: Німецький союз (1815-1867), Швейцарський союз (1815 - 1848) і США, коли в 1781 році була законодавчо затверджена конфедерація, Німеччина (1815 - 1867). Сучасними прикладами конфедерації є Британська Співдружність націй, Європейський Союз.

Імперія

Імперія - це своєрідні державні утворення, для яких характерні: велика територія, багатонаціональний склад населення при обов'язковій наявності державотворчої нації, сильна централізована влада.

В історії людства відомі Китайська, Монгольська, Римська, Візантійська, Німецька, Французька, Англійська, Російська й ін. імперії. Більшість імперій виникли за рахунок насильницького приєднання нових територій до сильної національної держави. Відносини в рамках імперій будувалися по вертикалі метрополія - колонія, центр - провінція, центр - національні республіки. У різних формах імперії, що виникли в рабовласницькому суспільстві, проіснували до 2 половини 20 століття й були знищені в результаті європейських соціальних революцій і національно - визвольного руху.

Політичний (державний) режим – це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів і методів реалізації влади, наявних стосунків між державною владою і суспільством, панівних форм ідеології, соціальних і класових взаємовідносин, стану політичної культури суспільства.

У сучасних умовах державні режими класифікують так:

1) демократичний режим – це режим, що характеризується децентралізацією, розосередженням влади між громадянами держави з метою надання їм можливості рівномірного впливу на функціонування владних органів, це форма організації суспільно-політичного життя, заснованого на принципах рівноправності його членів, періодичної виборності органів державного управління та прийняття рішень відповідно до волі більшості;

2) авторитарний режим – це режим, що характеризується значним зосередження влади в руках однієї особи або обмеженої групи осіб, звуженням політичних прав та свобод громадян і їх об’єднань, строгою регламентацією їхньої активності, різким скорочення повноважень демократичних інституцій;

3) тоталітарний режим – це режим, що характеризується повним контролем держави над усіма сферами людського життя, фактичною ліквідацією прав і свобод громадян, репресіями щодо опозиції та інакодумці

У світі існувало та існує розмаїття державних форм державного ладу:

1. аристократія - влада привілейованої меньшості, спадкової еліти;

2. тиранія – одноособова влада, що не передається в спадщину та здійснюється за допомогою репресій;

3. теократія – поєднання вищої світської і духовної влади в одних руках (наприклад, папа римский у Ватикані);

4. олігархія – владарювання невеликої купки багатіїв (іноді «плутократія» );

5. охлократія – влада юрби, не керована жодними законами і нічим не обмежена.

Платон створив теорію кругообігу форм державного ладу: тимократія, олігархія, демократія, тиранія. Аристотель визначав правильні (монархія, аристократія, політія) та неправильні (тиранія, олігархія, демократія) форм державного ладу.