Республіка

Республіка (від лат. Respublika, де res - справа й publika - суспільний) - це така форма правління, при якій верховна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням на певний строк. Загальними ознаками республіканської форми правління є:

- існування одноособового й колегіального глави держави;

- виборність на певний строк глави держави й інших верховних органів державної влади;

- здійснення державної влади не по своєму велінню, а з доручення народу;

- юридична відповідальність глави держави, у випадках передбачених законом;

- обов'язковість рішень верховної державної влади. Республіканська форма правління в остаточному вигляді сформувалася в Афінській державі. У міру розвитку громадського життя вона видозмінювалася, здобувала нові риси, усе більше наповнювалася демократичним змістом.

Налічується кілька основних різновидів республіканського правління. У свою чергу вони діляться за формою державного устрою на:

- парламентарні;

- президентські;

- напівпрезидентські (змішані);

- суперпрезидентські.

Парламентська республіка - різновид сучасної форми державного правління, при якій верховна роль в організації державного життя належить парламенту.

У такій республіці уряд формується парламентським шляхом із числа депутатів, що належать до тих партій, які мають у своєму розпорядженні більшість голосів у парламенті. Уряд несе колективну відповідальність перед парламентом за свою діяльність. Вони залишаються доти у влади, поки в парламенті вони мають більшість. У випадку втрати довіри більшості членів парламенту уряд або йде у відставку, або через главу держави домагається розпуску парламенту й призначення дострокових парламентських виборів.

Уряд має виняткову владу й право клопотання перед президентом про розпуск парламенту. Функції президента в основному зводяться до представницького.

Як правило, глава держави в подібних республіках обирається парламентом або спеціально утвореною парламентською колегією. Призначення парламентом глави держави є головним видом парламентського контролю над виконавчою владою. Процедура обрання глави держави в сучасних парламентарних республіках неоднакова.

Найбільш істотною рисою парламентарної республіки є те, що уряд лише тоді правочинний здійснювати керування державою, коли він користується довірою парламенту.

Головною функцією парламенту є законодавча діяльність і контроль за виконавчою владою. Парламент має важливі фінансові повноваження, оскільки він розробляє й приймає державний бюджет, визначає перспективи розвитку соціально-економічного розвитку країни, вирішує основні питання зовнішньої, у тому числі оборонної політики. До парламентарних республік можна віднести Італію (по конституції 1947 року), Австрію, Швейцарію, Ісландію, Ірландію, Ізраїль й ін.

Президентська республіка - один з різновидів сучасної форми державного правління, що поряд з парламентаризмом з'єднує в руках президента повноваження глави держави й глави уряду.

Найбільш характерні риси президентської республіки:

- непарламентський метод обрання президента й формування уряду;

- відповідальність уряду перед президентом, а не перед парламентом;

- більш широкі, чим у парламентарній республіці повноваження глави держави.

Класичною президентською республікою є США. Відповідно до конституції США, в основі якої лежить принцип поділу влади, чітко визначено, що законодавча влада належить парламенту, виконавча - президентові, судова - Верховному суду. Президент США обирається населенням країни шляхом непрямого голосування (виборів) - через колегію вибірників. Кількість вибірників повинне відповідати числу представників кожного штату в парламенті (конгресі). Уряд формується переможним на виборах президентом, з осіб приналежних до його партії.

Президентська форма правління в різних країнах має свої особливості. У Франції президент обирається загальним голосуванням. Обраним уважається кандидат, що одержав абсолютну кількість голосів.

У президентській республіці уряд відрізняється стабільністю. Парламент не може винести уряду вотум недовіри, президент же не вправі розпустити парламент. Лише у випадку серйозних антиконституційних дій з боку президента йому може бути виражений імпічмент - він достроково відстороняється від влади.

У цивілізованих країнах президентську республіку відрізняє сильна виконавча влада, нарівні з якої за принципом поділу влади нормально функціонують законодавча й судова влади. Ефективно діючий механізм витрат і противаг, що існують у сучасних президентських республіках, сприяє можливості гармонічного функціонування влади, дозволяє уникнути сваволі з боку виконавчої влади. Парламент може обмежувати дії президента за допомогою законів і через затвердження бюджету. Президент звичайно має право вето на рішення парламенту. Президентська республіка переважає в Латинській Америці (Аргентина, Бразилія).

Напівпрезидентська республіка (змішана). Глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, що обов'язково повинен бути затверджений парламентом. Президент обирається на всенародних виборах. Виконавчу владу очолює прем'єр - міністр. В Україні функціонує напівпрезидентська форма державного керування. Першим всенародно обраним Президентом був Л. Кравчук. Другим Президентом був обраний Л. Кучма (червень 1994 рік), якого в жовтні 1999 року переобрали на другий строк.

Змішана республіка існує сьогодні в Австрії, Фінляндії, Болгарії, Польщі й ряді інших країн.

У країнах Латинської Америки, Азії, Африки, часто зустрічаються «суперпрезидентські республіки». Ця форма правління - практично незалежна, яка слабко контролюється законодавчою й судовою владою. Це особливий конгломерат традиційної форми з напівдиктаторським керуванням, а подекуди президент навіть оголошується довічним главою держави ( Заїр, Малаві й ін.).

Державний устрій – це поділ території держави на певні складові й розподіл влади між нею і цими складовими. Історично склалися дві форми державного устрою: проста і складна.

Проста: - унітарна держава

Складна: - федеративна, конфедеративна, імперія.