- •2.1Соціально-психологічні властивості обраної вікової групи і особливості її навчання
- •2.1.1 Особливості діяльності сучасного учбового закладу.
- •2.1.2 Психологічні особливості групи навчання.
- •2.1.2.1.Характеристика обраної освітньо-вікової групи
- •2.1.2.2 Визначення особливостей навчання і виховання
- •2.2. Тематичний план навчального предмету
- •2.2.1 Тематичний план з курсу «Основи економічних знань» для десятих класів загальноосвітньої школи.
- •2.2.2 Бюджет часу та структура уроку
- •2.3.3 Самостійна робота як форма організації навчання.
- •2.3.2 Організаційні форми навчання.
- •2.3.4 Рекомендовані форми і методи проведення занять учнів.
- •2.3.5 Плани навчальних занять Структура уроку. Урок №1.
- •Урок №2.
- •2.3.6 Інформаційний блок та сценарій викладення теми Методичні матеріали.
- •1.Поняття власності. Форми власності.
- •Основні форми власності:
- •2.Сутність підприємства та його основні види.
- •3.Види підприємств за формами власності.
- •4.Критерії розмежування підприємств.
- •5.Організаційно-правові форми підприємств
- •Висновки
- •Урок №2.
- •Умови гри.
- •Умови співвідношення вартостей «земельної ділянки», устаткування, персоналу і матеріалів:
- •2.3.7 Контроль і оцінювання теми
Висновки
Основними типами власності є приватна, колективна, державна та наддержавна (інтегрована).За приватної власності привласнення засобів і результатів виробництва й управління власністю здійснюється окремим індивідуумом. За колективної власності — колективом (групою); за державної власності — вищими чиновниками державного апарату і вищими менеджерами державних підприємств.За наддержавної власност -кількома державами. Кожний із цих типів власності існує у вигляді окремих форм власності.
Підприємство є основною ланкою народного господарства, самостійним господарюючим суб'єктом, який забезпечує виробництво товарів і послуг, здійснює науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою привласнення прибутку. Основними видами підприємств з погляду власності є державні, приватні, колективні, змішаної форми власності.
Малі підприємства кількісно переважають у розвинутих країнах світу, оскільки мають низку переваг порівняно з крупними: відносно невеликий капітал для їх створення, гнучкість і мобільність в управлінні, швидке реагування на нові потреби й адаптування до кон'юнктури, підтримка конкуренції, розвиток підприємницьких здібностей частини працездатного населення та ін.Водночас вони мають багато негативних сторін.
Основними організаційно-правовими формами підприємств є відкриті акціонерні товариства, наймогутніші з яких—монополії та товариства з обмеженою відповідальністю. Крім них, існують договірні товариства, індивідуальні фірми та ін.
Урок №2.
Питання для експрес-опитування:
Основні ознаки підприємства;
Поняття підприємства;
Власність: поняття та форми;
Види підприємств за формою власності;
Класифікація підприємств за характером діяльності, за розміром.
Контрольна робота.
Відповіді повинні бути якомога короткими, чіткими та лаконічними.
Варіант
Дати визначення поняття “підприємство”.
Назвати та розкрити зміст кожної з форм власності.
3. Продовжить речення:
Класифікація за ознакою домінуючого фактору виробництва передбачає поділ підприємств на..........................................................................................
4. Об’єкти та суб’єкти власності.
Варіант
Дати визначення поняття ”власність” в економічному аспекті.
Перелічити, які бувають підприємства за формами власності. Дати коротку характеристики кожного з цих підприємств.
3. Продовжить речення:
Класифікація за характером діяльності передбачає поділ підприємств на.........................................................................................................................
Структура власності.
Блок завдань для самостійної роботи учнів з економічної теми:
Реферат на тему:
1. Основні типи та форми власності
2. Державна форма власності
3. Приватна форма власності
4. Переваги та недоліки акціонерних товариств
Доповідь на тему:
1. Кількість великих підприємств в Україні. Статистичні дані. Їх коротка характеристика.
2. Кількість середніх підприємств в м.Київ та Київській області. Статистичні дані. Їх коротка характеристика.
3. Аналіз всіх регіонів України за концентрацією підприємств.
Ессе на тему:
1. Позитивні риси діяльності малих підприємств
2. Негативні риси діяльності малих підприємств
УРОК №3.
План гри.
Суть гри.
Гра «Підприємець» за своєю суттю та структурою розрахована на учнів 8-10х класів і може проводитися в школах та інших учбових закладах, які надають середню освіту, в яких викладаються економічні дисципліни, в тому числі і «Основи економічної теорії».
Моя мета проведення гри – надати учням реальну можливість потрапити у ринковий простір з початковим капіталом і найбільш вигідно його вложити, щоб отримати прибуток. А потім кожному допомогти проаналізувати свої результати і зробити висновки, яким чином необхідно розвивати свої вміння і знання. А також відмітити, безперечно, переможця – «кращого підприємця», якому вдасться заробити більше за всіх грошей.
Опис гри.
Гру розраховано на 45 хвилин (одна академічна година).
Суть гри полягає у закріпленні теоретичних знань учнів з економіки, а також виявленні у дітей особливих вмінь щодо підприємництва.
Для початку необхідно поділити учнів на команди по 5-6 людей, кожна з яких організовує «підприємство», вирішує, чим воно буде займатися, щоб зареєструватись у Державній податковій інспекції, і дає йому назву.
Мета кожного «підприємства» - завоювати ринок.
Кожне «підприємство» має однаковий початковий капітал – 250 тис. у.о. Немає значення яких саме одиниць, так як наш ринок теж умовний і має лише основні складові .
Необхідно щоб кожен гравець мав змогу думкою чітко осягнути всі ринкові складові, в якому ми маємо :
Центральний банк – встановлює облікову ставку для комерційних банків, на основі якої останні формують свої кредитні і депозитні ставки, а також керує всіма фінансами в нашій грі ;
Комерційний банк – провадить розрахункові операції між «підприємством», надає кредити «підприємствам» (кредитну ставку встановлюють акціонери банка, в залежності от умов: строку, кредитоспроможності «підприємства»), відривають депозитні рахунки (депозитну ставку також встановлюють акціонери), може владувати капітал в якесь виробництво. Для цього буде розігруватися тендер на найкращий проект для інвестування серед «фірм» ( Але при умові, що обов’язковий резерв банка складає 10%. Всі дій відбуваються по домовленості між всіма акціонерами);
Фондова біржа – це ринок, який регулярно функціонує і на якому відбувається торгівля цінними паперами. Вона провадить всі операції купівлі-продажу акцій всіх великих об’єктів. При цьому від суми кожного контракту 20% відраховується акціонерам, пропорційно кількості їх акцій;
Страхова компанія – акціонерне товариство, яке має ліцензію на право займатися страховою діяльністю. Вона підписує договори з «підприємством» по страхуванню їх майна та ризиків. Після виникненню страхового випадку виплачується збиток в межах страхової суми. Страхова компанія також може вкладає гроші в вигідні та цікаві проекти любого «підприємства»;
Товарна біржа – це асоціація юридичних та фізичних осіб, яка здійснює оптові торгові операції на основі вільної конкуренції. Вона провадить всі операції купівлі-продажу устаткування та матеріалів. При цьому отримує певний відсоток від кожного контракту, який встановлюється таким чином:
Клієнт пише на листі паперу відсотки від здійснюваного контракту по придбанню, які він спроможний виплатити біржі та владує його в конверт, а акціонери біржі таким же чином пише свій відсоток. Якщо домовленість можлива, купівля-продаж відбудеться. Якщо ж акціонери встановили надто високий відсоток, вони самі його сплачують в якості позову торгової компанії, яка потерпає збитки у зв’язку з нездійсненою операцією.
Біржа труда - асоціація кадрових агентств и центрів підготовки кадрів. Представляє персонал, робить підготовку кадрів для «фірм». Так же, як і товарна біржа, отримує певний відсоток по кожному договору;
Акціонерне товариство «Аукціон». Якщо «підприємство» має можливість придбати будь-який об’єкт, але відмовляється від нього, вона повинна виставити його на аукціон. І тоді люба інша компанія може його придбати, приймаючи участь в аукціоні. Якщо ж ніхто не придбає даний об’єкт на аукціоні, то «підприємство», яке виставляло на продаж об’єкт, повинно сплатити 20% від його первісної вартості акціонерному товариству за видатки на проведення аукціону.
