2.1.2 Психологічні особливості групи навчання.

2.1.2.1.Характеристика обраної освітньо-вікової групи

Останнім часом було створено багато нових типів навчальних закладів. Проте перетворення не зводяться лише до поновлення організаційних структур. Більш того, організаційний бік – не саме головне. Більш важлива частина цих перетворень – зміна технології педагогічної взаємодії.

Перехід до нової педагогіки означає поновлення всіх сторін навчально-виховного процесу – психології педагогів та учнів.

Особливості психічного розвитку в ранній юності ( старший шкільний вік -з 15 до 17 років) багато в чому пов’язані зі специфікою соціальної ситуації розвитку, суть якої сьогодні полягає в тому, що суспільство ставить перед молодою людиною задачу здійснення саме в цей період професійного самовизначення, причому не тільки у внутрішньому плані, у вигляді мрії, а й у плані реального вибору.

Старшокласник вступає в нову соціальну ситуацію розвитку зразу ж при переході з середньої школи в старші класи чи в нові навчальні заклади – гімназії, коледжі, училища. Цю ситуацію характеризує направленість на майбутнє, на вибір способу життя, професії. Необхідність у самовизначенні впливає не тільки на характер навчальної діяльності старшокласника, а іноді й визначає її.

Робота зі старшокласниками є простішою, ніж з підлітками, і в першу чергу тому, що самі “важкі”, як правило, залишають школу після ІХ класу. Багато з тих, хто у середній школі навчався “з-під палки”, до Х класу вже починають розуміти, що, якщо хочеш отримати вищу освіту – потрібно вчитися, тому така гостра на попередніх етапах шкільного життя проблема, як мотивація навчання, також відходять на другий план. Втрачають свою значущість і багато інших проблем. Однак на їх місце приходять нові.

Проблеми Х класу:

1. соціально-психологічна адаптація до нового колективу. Сьогодні рідко хто продовжує навчання у Х класі у тому ж класному колективі, у якому вчився раніше. А оскільки після ІХ класу школу залишають частіше всього невстигаючі учні, то середній інтелектуальний рівень у старшій школі виявляється порівняно високим. У результаті бувший відмінник може виявитися середнім або навіть слабким учнем. А бувший “твердий четвірочник” – невстигаючим. Внаслідок цього виникають значні зрушення в області самооцінки, відношення до себе. Виникає те, що називають соціально-психологічною дезадаптацією;

2. після напруженого ІХ класу на перший план виходить спілкування з однолітками, знижується інтерес до навчання, а підвищується до спорту, відпочинку і всього, що – не навчання і не робота. Все це можна зрозуміти. Більш того, для багатьох такий мораторій є необхідним як відпочинок. Все це добре лише як тимчасове явище. Якщо ж формується настанова на таке життя, то це має стати турботою і вчителів.

2.1.2.2 Визначення особливостей навчання і виховання

Основним предметом навчальної діяльності старшокласника, тобто тим, на що вона спрямована, є структурна організація, комплектування, систематизація індивідуального досвіду, за рахунок його розширення, доповнення, внесення нової інформації. Розвиток самостійності, творчого підходу до рішень, вмінь приймати такі рішення, аналізувати існуючі та критично, конструктивно їх обмислювати також складає зміст навчальної діяльності старшокласника.

Вирішення цих центральних для даного віку задач відбивається на всьому процесі психічного розвитку, включаючи пізнавальні процеси. Юнаки і дівчата оволодівають складними інтелектуальними операціями, збагачують свій понятійний апарат, їх розумова діяльність стає більш стійкою й ефективною, наближаючись у цьому відношенні до діяльності дорослих. Специфікою віку є швидкий розвиток спеціальних здібностей, нерідко напряму пов’язаних з обраною професійною сферою. Диференціація спрямованостей інтересів робить структуру розумової діяльності більш складною й індивідуальною, ніж у молодшому віці. Це завершальний етап дозрівання і формування особистості, коли найбільш повно виявляється цінністно-орієнтаційна діяльність школяра.

2.1.2.3 Висновки стосовно викладання економіки в даній віковій групі

Отже, викладач стає не тільки носієм і передавачем наукової інформації, скільки організатором пізнавальної діяльності учнів, їх самостійної роботи, наукової творчості. Старший школяр включається у новий тип провідної діяльності – навчально-професійну, правильна організація якої багато в чому визначає його становлення як суб’єкта подальшої трудової діяльності.