2.3.2 Організаційні форми навчання.

На сьогоднішній день існують різні організаційні форми навчання: лекції, практичні заняття (семінари, лабораторні роботи , практикум, самостійна робота учнів під контролем викладача). Вони є способами здійснення взаємодії учнів і викладачів, в межах яких реалізуються зміст і методи навчання. Процес навчання супроводжується і завершується різними формами контролю.

Таблиця 1.1.

Форми навчання і контролю.

Форми навчання		Форми контролю
Направлені переважно на теоретичну підготовку	Направлені переважно на практичну підготовку	Традиційні	Інноваційні
- лекція - урок - лабораторна робота - екскурсія - самостійна робота аудиторна - самостійна поза аудиторна робота - конференція - консультація	- всі види практики - ділова гра	- контрольна робота - індивідуальна співбесіда - колоквіум - залік - іспити	- тестування - рейтинг

Лекція дає початок процесу навчання, визначає шляхи здійснення всіх видів і форм навчання і встановлює їх взаємозв’язок.

Сьогодні урок є одним із основних видів практичних занять з економічних наук. Він представляє собою засіб розвитку в учнів культури наукового мислення. Урок передбачає поглиблене вивчення дисципліни, оволодіння методологією наукового пізнання. Головна ціль уроку – забезпечити учням можливість оволодіти навичками та вмінням використовувати теоретичні знання вибірково дивлячись на особливості галузі, що вивчається.

Лабораторні заняття інтегрують теоретико-методологічні знання і практичні вміння і навички учнів в єдиному процесі діяльності учбово-дослідницького характеру.

Самостійна робота - це форма навчання, при якій учень засвоює необхідні знання, оволодіє вміннями і навичками, навчається планомірно, систематично працювати, мислити, формує свій стиль розумової діяльності.

Тестування - це система завдань специфічної форми, визначеного змісту, зростаючої складності, яка дозволяє якісно оцінити структуру та виміряти рівень знань, вмінь і навичок.

2.3.3 Самостійна робота як форма організації навчання.

Метою самостійної роботи є формування самостійності учня, його вмінь, знань, навичок, що здійснюються опосередковано через зміст i методи всіх видів учбових занять.

Самостійна робота – це робота учня, яка планується та виконується по завданню і при методичному керівництві викладача, але без його безпосередньої участі. Самостійна робота необхідна не тільки для оволодіння певною дисципліною, але й для формування навичок самостійної роботи взагалі, в учбовій, науковій, професійній діяльності, здібності приймати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблему, знаходити конструктивні рішення, вихід із кризової ситуації і т.д.

Викладач лише організовує пізнавальну діяльність учнів. Учень сам здійснює пізнання. Самостійна робота вирішує задачі всіх видів учбової роботи. Ніякі знання, якщо вони не підкріпленні самостійною діяльністю, не можуть стати справжнім надбанням людини.

Розвиток навичок самостійної роботи учнів на уроках економіки - важливий компонент навчально-виховного процесу. Навчити учня вчитися, самостійно здобувати знання й удосконалювати навички та вміння - таке завдання стоїть перед кожним учителем. Для цього необхідно озброїти учня прийомами виконання завдань, виробити певні алгоритми опрацювання того чи іншого матеріалу, підготувати відповідні наочні посібники для кабінету, які були б завжди перед очима учнів.

Плануючи урок, учитель обов’язково має визначити завдання для самостійного опрацювання учнями, а також вибрати відповідну форму контролю.

Самостійна робота учнів на уроках економіки проводиться часто, оскільки цього потребує специфіка предмета. Учні самостійно виконують завдання, пов’язані як із засвоєнням знань , так і з розвитком навичок і вмінь. Проте, як свідчить практика, самостійна робота учнів не завжди продумується і планується вчителем, часто учні не дістають детальних пояснень, як краще і швидше виконувати завдання на уроці і вдома. Як правило, на уроках практикується в основному самостійне читання текстів, інколи без чітко визначеної мети, без настанов щодо послідовності роботи. З поля зору вчителя випадає така важлива ланка, як робота з літературою, і учні не завжди знають, як нею правильно користуватись.

Самостійна навчальна діяльність учнів сприяє підвищенню рівня навичок і знань, активізує творче мислення учнів та резерви їхньої пам’яті, розвиває інтерес до мови, виховує вміння працювати.

Значущість самостійної роботи визначають ряд чинників, серед яких найбільш важливими є:

• самостійний характер роботи учня над матеріалом;

• різноманіття форм діяльності у процесі пошуку найбільш вагомих знань;

• самостійна робота формує не тільки знання, а й переконання у їх необхідності в майбутньому;

• самостійна робота формує в учня відповідну мотивацію та навички самоосвіти, які будуть супроводжувати учня все життя;

• самостійна робота визначає рівень засвоєння студентом знань на лекціях та практичних заняттях.

Підготовка учнів до самостійної роботи й керівництво нею, поділяється на три великі блоки: мотиваційний, технологічний, організаційний.

1. Мотиваційний блок.

Функцією цього блоку є створення з метою цілеспрямованого акцентування викладачам значущості самостійної роботи для опанування всією системою знань певної дисципліни. При цьому кожна проблема, яку необхідно вирішувати в процесі самостійної роботи, повинна бути детально продумана в плані послідовності етапів, кожен з етапів повинен бути забезпечений літературою. При плануванні самостійної роботи слід враховувати завантаженість учня на тиждень, місяць тощо.

2. Технологічний блок

В основі цього блоку лежить завдання навчити учнів вміло користуватись літературою, вибирати саме те, що найбільш підходить до даної теми. При цьому важливим є застереження від надмірного захоплення матеріалом, який хоч і стосується якимось чином даної теми, але, в основному, спрямований на висвітлення іншого питання.

3. Організаційний блок

Сама суть самостійної роботи передбачає вміння студента до самоорганізації, але цей процес проходить значно успішніше, якщо викладач в загальних рисах визначить учням, що повинно стати результатом самостійної роботи і яким чином його досягти. При правильній, вмілій організації самостійної роботи у студента формуються навички дослідницької роботи. А ця робота вимагає чіткої наукової дисципліни, раціонального розподілу часу на висвітлення і обґрунтування певного розділу чи етапу дослідницького процесу, коректного співвідношення праці і відпочинку, занять в аудиторії, бібліотеці та в домашніх умовах.

Щоб успішніше планувати самостійну роботу, необхідно дотримуватись таких правил:

1. на початку навчального року потрібно скласти план-сітку дисциплін, які вивчаються в даному році, і по кожній дисципліні вказати, по місяцях чи навіть по днях, виконання тих, чи інших завдань, які необхідні для засвоєння змісту предмета;

2. необхідно систематично працювати з планом, відзначаючи виконання, результати і т.д., при цьому освоєння кожної дисципліни, її початок і кінець позначати певною датою обов’язково.

У педагогічній науці подано декілька типів і видів самостійної роботи.

Самостійна робота за зразками характеризується виконанням типових завдань та різноманітних вправ за зразком. Ці завдання і вправи дають можливість засвоїти матеріал, але вони не розвивають творчої активності учня. В їх основі лежить метод спостереження.

Конструктивно-варіантна самостійна робота допомагає відтворити структуру знань, відтворити їх при вирішенні складних завдань, проблемних ситуацій. Конструктивно-варіантні самостійні роботи дають можливість учню проникнути у внутрішні зв’язки і відношення. Тут уже використовуються методи аналізу і синтезу, індукції і дедукції, аналогії та системності.

Евристична самостійна робота - це вирішення окремих проблем, які ставляться на лекції та практичному занятті. Характерною рисою таких робіт є формування вміння формулювати проблему, бачити шляхи її розвитку і вирішення.

Творчо-дослідна самостійна робота - це вирішення окремих проблем, які ставляться перед учнем на практичному занятті, завдяки створенню нових ідей, парадигм, якісно відмінних від тих, які утвердились раніше.

Завданнями самостійної роботи є:

• удосконалення вмінь і навичок, в тому числі і дослідницьких;

• узагальнення і повторення пройденого матеріалу;

• застосування отриманих знань, їх поповнення і розширення.

Години самостійної роботи не рекомендується використовувати в таких цілях:

• контролю і оцінки знань та умінь, набутих в процесі самостійної роботи;

• проведення контрольних робіт;

• традиційних практичних занять;

• прийому заборгованостей;

• факультативних лекцій.

При організації самостійної роботи можна користуватись усіма загально- дидактичними методами:

• пояснювально - ілюстративним для економії часу учня;

• репродуктивним для формування монологу;

• частково-пошуковим для розвитку самостійності, активності і т.д.;

• проблемним викладенням для розвитку мислення;

• дослідницьким для формування творчої діяльності.

Співвідношення часу, який відводиться на аудиторну і самостійну роботу, в усьому світі складає 1/3,5. Таке співвідношення базується на великому дидактичному потенціалі цього виду навчальної діяльності учнів. Самостійна робота сприяє:

- поглибленню і розширенню знань;

- формування інтересу до пізнавальної діяльності;

- оволодінню прийомами процесу пізнання;

- розвитку пізнавальних здібностей.

Тому вона стає головним резервом підвищення ефективності підготовки спеціалістів.

Форми активізації самостійної роботи різноманітні:

• задачі та вправи;

• тренінги;

• спеціально розвиваючі нестандартні запитання;

• рольові ігри та вправи;

• тести на поглиблене розуміння матеріалу;

• написання рефератів, кросвордів;

• програмоване навчання та контроль;

• комп’ютерні ігри тощо.