14. Поняття, види і значення систематизації нормативно-правових актів
Схема
8. Способи
систематизації
в праві
Кодифікація – діяльність компетентних органів щодо прийняття правових норм за допомогою їх об'єднання у спеціальні правові (кодифікаційні) нормативно-правові акти:
об'єднання норм здійснюється на основі предмету та методу правового регулювання;
результатом кодифікації завжди є новий нормативно-правовий акт;
кодифікація може бути тільки офіційною.
Інкорпорація – діяльність офіційних органів і приватних осіб щодо об'єднання правових норм у єдині інкорпоровані акти (збірники) на основі певних критеріїв (предметного, системно-предметного, хронологічного, алфавітного та ін.):
мета інкорпорації - забезпечення впорядкованого стану законодавства;
інкорпорація не пов'язана з переробкою правових норм і зміною змісту правового регулювання;
інкорпорація припускає об'єднання норм такого змісту, що вони мали спочатку та придбали в результаті офіційних (законодавчих) змін (поєднуються, таким чином, всі прийняті редакції відповідної норми з відповідного питання);
генеральна інкорпорація припускає об'єднання всіх прийнятих у державі правових норм (напр., звід законів держави);
звичайна (приватна) інкорпорація припускає об'єднання норм, що стосується певної сфери регулювання (напр., корпоративне законодавство).
Консолідація як різновид інкорпорації характеризується тими ж ознаками, але на відміну від інкорпорації завжди пов'язана з об'єднанням діючих норм (консолідуються норми такого змісту, що вони мають з урахуванням всіх офіційних змін на момент консолідації):
офіційна консолідація здійснюється уповноваженими органами, відповідальними за достовірність змісту (тексту) консолідуємих норм;
неофіційна консолідація здійснюється організаціями та приватними особами з їх ініціативи і має довідковий характер.
Види:
Кодифікація – діяльність компетентних органів щодо прийняття правових норм за допомогою їх об'єднання у спеціальні правові (кодифікаційні) нормативно-правові акти:
• об'єднання норм здійснюється на основі предмету та методу правового регулювання;
• результатом кодифікації завжди є новий нормативно-правовий акт;
• кодифікація може бути тільки офіційною.
Приклади: Конституція, Кодекс, Основизаконодавства, Статут, Положення, Правила.
За обсягом розрізняють кодификації:
— загальну;
— галузеву;
— міжгалузеву (комплексну);
— спеціальну (внутрішньогалузеву).
Загальна кодификація припускає створення зведених кодифікованих актів для основних галузей законодавства. Загальним єдиним кодифікаційним актом конституційного права є Конституція. Галузева кодификація припускає об'єднання правових норм певної галузі права в суворо встановленому порядку (Цивільний кодекс, Кримінальний кодекс та ін.). Галузева кодификація посідає провідне місце серед інших видів кодификації, тому що розподіляє нормативний матеріал відповідно до предмета і методу правового регулювання (відповідає галузі права). Міжгалузева (комплексна) кодификація припускає об'єднання правових норм не відповідно до галузей права, а за принципом регулювання значної сукупності суспільних відносин у сфері державної діяльності, галузі господарства або соціально-культурного будівництва (Повітряний кодекс, Кодекс торгового мореплавства та ін.). Міжгалузева (комплексна) кодификація є додатковим напрямком кодифікаційних робіт, які мають істотне значення. Спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація припускає об'єднання правових норм конкретного інституту або підгалузі права певної галузі (Водний кодекс, Лісовий кодекс та ін.). Як і комплексна кодификація, спеціальна (внутрішньогалузева) кодификація є напрямком кодифікаційних робіт, що доповнюють галузеву кодификацію.
Кодификація сприяє посиленню стабільності законодавства. Кодекси, що розробляються, представляють собою нові законодавчі акти, які заміняють закони, що діяли раніше, і акти, що регулюють те саме коло суспільних відносин. При всій широкості кола норм , що містяться в кодексі, він характеризується цілісністю, внутрішньою єдністю і власною системою. Кодифікаційні акти покликані бути основою законодавчої діяльності. На відміну від інкорпорації кодификація завжди має офіційний характер.
Інкорпорація– діяльність офіційних органів і приватних осіб щодо об'єднання правових норм у єдині інкорпоровані акти (збірники) на основі певних критеріїв (предметного, системно-предметного, хронологічного, алфавітного та ін.):
• мета інкорпорації - забезпечення впорядкованого стану законодавства;
• інкорпорація не пов'язана з переробкою правових норм і зміною змісту правового регулювання;
• інкорпорація припускає об'єднання норм такого змісту, що вони мали спочатку та придбали в результаті офіційних (законодавчих) змін (поєднуються, таким чином, всі прийняті редакції відповідної норми з відповідного питання);
• генеральна інкорпорація припускає об'єднання всіх прийнятих у державі правових норм (напр., звід законів держави);
• звичайна (приватна) інкорпорація припускає об'єднання норм, що стосується певної сфери регулювання (напр., корпоративне законодавство).
Найпоширеніші види інкорпорації: хронологічна — спосіб (форма) систематизації, в який упорядкування нормативно-правових актів провадиться за часом їх опублікування і вступу в дію
систематична — спосіб (форма) систематизації, в який упорядкування нормативно-правових актів провадиться за предметною ознакою: за галузями права, їх інститутами, сферами державної діяльності
Консолідаціяяк різновид інкорпорації характеризується тими ж ознаками, але на відміну від інкорпорації завжди пов'язана з об'єднанням діючих норм (консолідуються норми такого змісту, що вони мають з урахуванням всіх офіційних змін на момент консолідації):
• офіційна консолідація здійснюється уповноваженими органами, відповідальними за достовірність змісту (тексту) консолідуємих норм;
• неофіційна консолідація здійснюється організаціями та приватними особами з їх ініціативи і має довідковий характер.
Вона використовується там, де відсутня можливість кодификації; є уніфікацією нормативних актів; усуває їх численність; позбавляє їх надмірної роздробленості; сприяє об'єднанню загальних положень поточної правотворчості в родинні групи; є проміжною ланкою між поточною правотворчістю і кодификацією.
Значення:
Здійснювати систематизацію нормативно-правових актів необхідно для: усунення суперечностей між нормативними актами; підвищення якості та ефективності законодавства; забезпечення доступності його використання громадянами, державними органами, громадськими організаціями, комерційними корпораціями.