38. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення.

Правомірна поведінка— це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних суб'єктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою; АБО - вид правової поведінки, яка відповідає вимогам діючих правових норм, правам та законним інтересам інших осіб, а також не є со­ціально-небезпечною для лю­дей, держави, суспільства.

Правомірна поведінка характеризується певними особливостями:

1. передбачена нормами права;

2. відповідає правовим нормам та/або; не порушує їх

3. не спричиняє шкоди інтересам інших людей, суспільства, держави;

4. є кінцевою метою правового регулювання.

Класифікація правомірної поведінки:

I. Залежно від суб'єктів:

• правомірна індивідуальна поведінка;

• колективна поведінка (діяльність трудових колективів, державних органів).

II. За зовнішньою формою прояву:

• активні дії;

• бездіяльність.

III. Залежно від форм реалізації норм права:

• дотримання;

• виконання;

• використання;

• застосування.

IV. Залежно від юридичних наслідків, які бажає досягти суб'єкт реалізації:

• юридичні акти;

• юридичні вчинки.

V. За мотивацією:

Соціально-активна правомірна поведінка характеризується високим ступенем правової активності та відповідальності особи, що не тільки знає правові приписи, але і активно реалізує їх у своїй поведінці, прагнучи досягти максимального ефекту.

Законослухняна правомірна поведінкахарактеризується трохи меншим, у порівнянні із соціально-активною поведінкою, ступенем правової активності та проявляється у свідомому підпорядкуванні осіб вимогам правових приписів (насамперед, це стосується зобов’язань і заборон).

Звична правомірна поведінкаявляє собою вид правомірної поведінки, яка здійснюється через звичку (багаторазове повторення).

Конформістська правомірна поведінкахарактеризується прагненням особи пристосуватися до зовнішніх обставин, до навколишнього середовища, діяти за принципом: «Як всі, так і я», що свідчить про низький рівень правосвідомості та правової активності.

Маргінальна правомірна поведінка характеризується підпорядкуванням особи вимогам правових норм, але не через високий ступінь усвідомлення необхідності такої поведінки, а з урахуванням інших (негативних) мотивів – страху перед покаранням, осудом з боку оточення або з міркувань вигоди.

Правова поведінка ширша за правомірну поведінку, адже включає до себе ще й зловживання правом.

Зловживання правом— це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.

Види зловживання правом:

1. такі, що не характеризуються явною протиправністю;

2. такі, що характеризуються явною протиправністю, тобто такі, що належать до розряду правопорушень.

39. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою.

Правопорушення— протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи i тягне за собою юридичну відповідальність.

Ознаки правопорушення:

1. суспільна шкідливість (небезпека)​​;

2. протиправність діяння (дії, бездіяльності);

3. винність;

4. деліктоздатність (осудність) суб'єкта;

5. караність.

Види правопорушень:

• проступки (делікти);

• адміністративні проступки- такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них закон передбачає адміністративну відповідальність.

• дисциплінарні проступки- такі, що посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисциплін; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законодавством (іншими нормативними актами) передбачено дисциплінарну відповідальність.

• цивільно-правові проступки- шкідливі, протиправні, винні порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв'язаних з ними немайнових особистих відносин, а також схожих з ними майнових і особистих відносин, передбачених нормами сімейного, земельного.

• злочини.

Злочини– це правопорушення, що передбачається кримінальним законом, тобто суспільне небезпечні, кримінальне протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну системи, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свободи особи.

Правопорушення є складовою неправомірної поведінки. Окрім правопорушення до неправомірної поведінки належить ще й об’єктивно-протиправні діяння, які містять всі ознаки правопорушення, крім деліктоздатного суб’єкта.