- •1. Поняття теорії права та держави як науки. Співвідношення теорії права та держави і енциклопедії права.
- •2. Об'єкт і предмет дослідження теорії права та держави як юридичної науки.
- •3. Теорія права та держави в системі юридичних наук.
- •4. Місце і роль права в системі регулювання суспільних відносин.
- •5. Поняття права, його основні ознаки.
- •6. Зміст права. Право як міра свободи особи та масштаб її поведінки.
- •7. Сутність права і його соціальна цінність.
- •8. Джерела (форми) права. Місце і роль правозастосовчої (судової) практики в правовому регулюванні суспільних відносин.
- •10. Поняття правотворчості. Стадії та суб'єкти правотворчого процесу.
- •11. Правові акти: поняття та види. ???
- •12. Поняття, ознаки та види нормативно-правових актів.
- •13. Юридична техніка: поняття значення, елементи.
- •14. Поняття, види і значення систематизації нормативно-правових актів
- •15. Дія нормативно-правових актів у часі: принципи, порядок введення в дію та припинення дії.
- •Принцип негайної дії означає, що будь-який закон (нпа) поширює свою дію на відносини, що виникли після початку його дії.
- •16. Дія нормативних актів у просторі.
- •17. Поняття та структура системи права. Класифікаційні критерії виділення галузей права.
- •19. Правова система: поняття, структура, співвідношення із системою права.
- •20. Поняття, зміст і ознаки правової норми. Способи викладення правових норм у нормативно-правових актах.
- •21. Структура правової норми. Види структурних елементів.
- •22. Поняття, ознаки та види правових відносин.
- •23. Структура (склад) правових відносин.
- •24. Суб'єкти правових відносин.
- •25. Підстави виникнення, зміни та припинення правових відносин. Їхня класифікація.
- •27. Форми реалізації права: поняття, види, співвідношення зі способами правового впливу.
- •28. Застосування права: поняття, ознаки, суб'єкти
- •29. Стадії застосування права: поняття, види, зміст, співвідношення із процесуальними формами правозастосування.
- •30. Прогалини в праві: поняття і види, способи їх заповнення та подолання.
- •31. Застосування права при колізії та конкуренції норм.
- •32. Поняття, зміст, етапи та способи тлумачення правових норм.
- •33. Види тлумачення правових норм за обсягом і за суб'єктами.
- •34. Поняття та структура механізму правового регулювання.
- •2. Суб’єктивні права і юридичні обов’язки.
- •4. Акти застосування норм права у механізмі правового регулювання.
- •35. Законність і правопорядок: поняття, співвідношення та значення в забезпеченні ефективності правового регулювання суспільних відносин.
- •36. Поняття, рівні, види і структура правової свідомості.
- •37. Поняття і зміст правової культури, значення правової освіти та правового виховання для її формування.
- •38. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення.
- •39. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою.
- •40. Поняття та види складів правопорушень
- •41. Об'єкт і об'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.
- •42. Суб'єкт і суб'єктивна сторона в структурі складу правопорушення.
- •43. Юридична відповідальність: поняття, зміст, підстави, співвідношення зі свободою волевиявлення.???
- •44. Види та функції юридичної відповідальності. Її співвідношення з державним примусом.
- •45. Держава як соціальне явище в суспільстві
- •46. Держава як юридичне поняття.
- •47. Поняття та ознаки правової держави.
- •Верховенство права
- •48. Права людини: поняття, історичний розвиток, сучасне значення.
- •49. Види та покоління прав людини.
- •50. Система захисту прав людини. Значення інституту омбудсмена
38. Правомірна поведінка: поняття, зміст, види, значення.
Правомірна поведінка— це суспільно необхідна, бажана, допустима, усвідомлена поведінка індивідуальних та колективних суб'єктів, яка відповідає правовим приписам та гарантується державою; АБО - вид правової поведінки, яка відповідає вимогам діючих правових норм, правам та законним інтересам інших осіб, а також не є соціально-небезпечною для людей, держави, суспільства.
Правомірна поведінка характеризується певними особливостями:
передбачена нормами права;
відповідає правовим нормам та/або; не порушує їх
не спричиняє шкоди інтересам інших людей, суспільства, держави;
є кінцевою метою правового регулювання.
Класифікація правомірної поведінки:
I. Залежно від суб'єктів:
правомірна індивідуальна поведінка;
колективна поведінка (діяльність трудових колективів, державних органів).
II. За зовнішньою формою прояву:
активні дії;
бездіяльність.
III. Залежно від форм реалізації норм права:
дотримання;
виконання;
використання;
застосування.
IV. Залежно від юридичних наслідків, які бажає досягти суб'єкт реалізації:
юридичні акти;
юридичні вчинки.
V. За мотивацією:
Соціально-активна правомірна поведінка характеризується високим ступенем правової активності та відповідальності особи, що не тільки знає правові приписи, але і активно реалізує їх у своїй поведінці, прагнучи досягти максимального ефекту.
Законослухняна правомірна поведінкахарактеризується трохи меншим, у порівнянні із соціально-активною поведінкою, ступенем правової активності та проявляється у свідомому підпорядкуванні осіб вимогам правових приписів (насамперед, це стосується зобов’язань і заборон).
Звична правомірна поведінкаявляє собою вид правомірної поведінки, яка здійснюється через звичку (багаторазове повторення).
Конформістська правомірна поведінкахарактеризується прагненням особи пристосуватися до зовнішніх обставин, до навколишнього середовища, діяти за принципом: «Як всі, так і я», що свідчить про низький рівень правосвідомості та правової активності.
Маргінальна правомірна поведінка характеризується підпорядкуванням особи вимогам правових норм, але не через високий ступінь усвідомлення необхідності такої поведінки, а з урахуванням інших (негативних) мотивів – страху перед покаранням, осудом з боку оточення або з міркувань вигоди.
Правова поведінка ширша за правомірну поведінку, адже включає до себе ще й зловживання правом.
Зловживання правом— це особливий вид правової поведінки, який полягає у використанні громадянами своїх прав у недозволені способи, що суперечать призначенню права, внаслідок чого завдаються збитки (шкода) суспільству, державі, окремій особі.
Види зловживання правом:
такі, що не характеризуються явною протиправністю;
такі, що характеризуються явною протиправністю, тобто такі, що належать до розряду правопорушень.
39. Правопорушення: поняття, ознаки, види, співвідношення з неправомірною поведінкою.
Правопорушення— протиправне, винне, суспільно небезпечне або шкідливе діяння (дія або бездіяльність) деліктоздатного суб'єкта, яке спричиняє шкоду інтересам суспільства, держави або особи i тягне за собою юридичну відповідальність.
Ознаки правопорушення:
суспільна шкідливість (небезпека);
протиправність діяння (дії, бездіяльності);
винність;
деліктоздатність (осудність) суб'єкта;
караність.
Види правопорушень:
проступки (делікти);
адміністративні проступки- такі, що посягають на державний чи громадський порядок, власність, права і свободи осіб, на встановлений порядок управління; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них закон передбачає адміністративну відповідальність.
дисциплінарні проступки- такі, що посягають на дисципліну праці, військову, державну, навчальну та інші види дисциплін; протиправні, винні дії чи бездіяльність осудної особи, яка досягла певного віку, що за них законодавством (іншими нормативними актами) передбачено дисциплінарну відповідальність.
цивільно-правові проступки- шкідливі, протиправні, винні порушення деліктоздатною особою врегульованих нормами цивільного права майнових і зв'язаних з ними немайнових особистих відносин, а також схожих з ними майнових і особистих відносин, передбачених нормами сімейного, земельного.
злочини.
Злочини– це правопорушення, що передбачається кримінальним законом, тобто суспільне небезпечні, кримінальне протиправні, винні дії чи бездіяльність фізичної осудної особи, яка досягла певного віку, що посягають на суспільний чи державний устрій країни, її політичну чи економічну системи, власність, особу, громадянські, економічні, політичні та інші права і свободи особи.
Правопорушення є складовою неправомірної поведінки. Окрім правопорушення до неправомірної поведінки належить ще й об’єктивно-протиправні діяння, які містять всі ознаки правопорушення, крім деліктоздатного суб’єкта.
