специальная селекция

компонентів схрещування, а також додатних значень ефектів їх взаємодії ( СКЗ) практично отримати дуже важко.

Асоціативна комбінаційна здатність (АКЗ) і вибір результуючо-

го параметра. Останніми роками вагомого значення набуває селекція, що ґрунтується на переосмисленні і практичному використанні добору з позицій цілісного організму. Свого часу ще І.І. Шмальгаузен писав, що “природний добір ведеться не за окремими ознаками…

– відображаються цілі організми в їх конкретному розвитку”… Аналогічно можна стверджувати, що і штучний добір, який є ос-

новою селекції як формотворного процесу, спрямований на те, що добираються організми і, зокрема, рослини не за окремими ознаками, не окремі гени або полігени, а цілі генні комплекси – фенотипи як єдина система.

Якщо селекціонер успішно працює над покращенням певної ознаки (продуктивності, якості сировини, комбінаційної здатності) у селекційних матеріалів і досягає його, то в подальшому в разі передачі цієї ознаки гібридам за схрещування компонентів він може стикатися з об’єктивними труднощами, оскільки ознаки в цілісному організмі взаємозалежні через кореляції, взаємодію генів, зчеплення, плейотропні ефекти і т.п.

Іншими словами, лінія або певна селекційна форма з високим значенням параметрів за однією ознакою може мати низькі оцінки за іншими, і невідомо, яким чином внаслідок рекомбігенезу у процесі гібридизації вони вплинуть на формування головної, результуючої ознаки, що визначає основний селекційний інтерес. Тому В.К. Савченком(1984) був запропонований термін “асоціативної комбінаційної здатності” (АКЗ), який визначає здатність батьківських форм як цілісних генетичних систем під час схрещування з іншими лініями певним чином впливати на комплекс асоційованих ознак у гібридів. З урахуванням оцінювання загальної комбінаційної здатності (ЗКЗ) за кожною полігенно контрольованою ознакою, він запропонував формулу визначення АКЗ:

m

АКЗ= qo +∑bk qk ,

k=1

де qо – ЗКЗ за збором цукру; qk – ЗКЗ k-тої ознаки;

bk – коефіцієнт регресії k-тої ознаки,

яка, на його думку, дозволить вести добір одночасно за комплексом господарсько-цінних ознак. В.В. Редько(1996) пропонував асоціативне оцінювання кращих ліній розраховувати як суму бальних оцінок, які вони займають за багатьма ознаками, проте такий підхід є дещо спрощеним.

Стосовно цукрових буряків, спочатку оцінюються всі вихідні форми за загальною комбінаційного здатністю за ознакою “збір цукру”, яку

310

слід вибрати як результуючий параметр, що визначає головну селекційну мету. Асоційованими ознаками вважаються всі інші, які прямо чи побічно впливають на її прояв (врожайність, цукристість, вміст шкідливих іонів К+ і Nа+, схожість насіння і т.п.), які теж повинні бути вивчені за ЗКЗ. Оскільки кращими показниками за вмістом К+ і Nа+ є найбільші від’ємні значення (чим вищий вміст цих “шкідливих” іонів, тим менший збір цукру), то ефекти ЗКЗ за вмістом цих іонів вводяться у формулу АКЗ з протилежним знаком. Якщо комплексний добір ведеться за сумою рангів, то їх ранг також враховується у зворотному напрямі. Якщо ж за результуючий параметр вибрати технологічну якість коренеплодів, то асоційованими ознаками будуть слугувати вміст шкідливих іонів, втрати цукру в мелясі, імовірний вихід цукру і вихід меляси, МБфактор, коефіцієнти натуральної лужності та якості буряків, чистота нормально очищеного соку, коефіцієнт зрілості буряків.

Приклад добору генетично цінних ліній за збором цукру наведено у табл. 14.

Таблиця 14 – Комбінаційна здатність самозапилених ліній різного ступеня гомо-гетерозиготності за комплексом господарсько цінних ознак

* істотно високі значення ефектів комбінаційної здатності.

У ліній (табл.14) за ознакою врожайності виділилися 3 генотипи (СЦ 4І2, СЦ 63І3 та СЦ 57І1 ), за цукристістю – лінії СЦ 5І2 та СЦ 42І4. За збором цукру кращі лінії СЦ 57І1 та СЦ 5І2 мали від’ємні значення ЗКЗ за схожістю насіння. Ці ж лінії відрізнялися як кращі за ЗКЗ “вміст Nа+”, проте були гіршими за ЗКЗ “вміст К+”. У лінії СЦ 4І2 і популяцій В1002 та ЛР 14759, у яких у гібридах добре успадковувалася висока схожість насіння, комбінаційна здатність за цукристістю і збором цукру була на середньопопуляційному рівні. Такі різні характеристики за багатьма ознаками перешкоджають добору кращих матеріалів з урахуванням всіх ознак. За інтегральними показниками асоціативної комбінаційної здатності (АКЗ) лінії СЦ 4І2, СЦ 63І3 та популяція ЛР 14759 виявилися “ре-

311

кордистами” і саме їх слід залучати у подальше селекційне опрацювання – для формування гетерозисних комбінацій.

Таким чином, комплексний добір з урахуванням всіх асоційованих ознак, які успадковуються гібридами в системі цілісного генотипу разом з основним (результуючим) параметром, на основі визначення асоціативної комбінаційної здатності сприяє більш обґрунтованому генетичному підбору компонентів для гетерозисної селекції. Він є сучасним підходом, який необхідно поглиблювати і розвивати.

Особливості випробування ЧС гібридів у селекційному процесі. На початкових етапах селекції, коли проводиться оцінювання окремих рослин, ЧС гібридне насіння випробовується у попередньому сортовипробуванні. У зв’язку з тим, що насіння зазвичай недостатньо, випробування проводиться однорядковими ділянками без повторень, або у дворазовій повторності за наявності насіння, але з застосуванням частих стандартів. Це – так званий “дактиль”-метод, коли почергово висіваються кожні два досліджуваних номери, а потім стандарт.

За подальшого опрацювання ліній вони розмножуються і схрещуються за вибраною системою контрольованого запилення. Отримане ЧС гібридне насіння випробовують у станційному (основному) випробуванні з використанням рендомізованих (з випадковим розташуванням) блоків на тлі групових стандартів, до яких входять кращі гібриди врожайного і цукристого напрямів добору. Повторність – чотириабо шестиразова. На Верхняцькій ДСС розроблена і діє модифікована система основного випробування, яка ґрунтується на застосуванні оцінювання всіх номерів на тлі різних фонів удобрення, площ живлення і строків збирання. Така система випробування дозволяє більш глибоко оцінити генотипну складову у продуктивності гібридів і застерегти від впливу модифікаційних факторів.

Кращі материнські компоненти і кращі запилювачі з кожного селекційного закладу у подальшому проходять міжстанційне екологічне оцінювання у системі “Бетаінтеркрос”, аналогу якого немає у випробуванні інших культур. Особливістю його є те, що поряд з оцінюванням генетичного потенціалу всіх компонентів гібридизації проводиться створення експериментальних гібридів у всіх комбінаціях за участю всіх оригінаторів і їх випробування за шифрами, що забезпечує об’єктивність одержаних результатів. Для цього в Інститут цукрових буряків надсилається насіння материнської форми масою 2 кг кожна, де формуються ідентичні набори зі всіх материнських ліній, які залучені до схрещувань, і відсилаються на всі селекційно-дослідні станції мережі. З них вирощуються штеклінги (сівба для розмноження здійснюється у червні). Наступного року на ізольованих клумбах висаджують весь набір ЧС компонентів і коренеплоди одного запилювача. Кількість таких клумб залежить від кількості запилювачів, з якими створюються гібриди. Гібридне насіння (5-6 кг) з кожної гібридної комбінації направляється на насіннєвий завод, де проводиться підготовка його до сівби та визначення посівних

312

якостей, а також формування 12-16 стандартних серій для кожної станції. Сортовипробування здійснюється за загальноприйнятими методиками, результати його надсилаються в лабораторію селекції Інституту цукрових буряків, де проводиться статистична обробка даних. Її результати оприлюднюються одночасно з розшифровкою оригінаторів компонентів. Кращі гібриди передаються до Державного сортовипробування, де в разі підтвердження оцінювання заносяться до Державного Реєстру сортів рослин України.

Кращими гібридами на сьогодні вважаються такі: ЛВЧС 31, Український ЧС 70, Іванівський ЧС 33, ЛВЧС 40, УлВ ЧС 37, БЦ ЧС 51, Верхняцький ЧС 63, Уманський ЧС 78, Ялтушківський ЧС 72, Альтій, Ярина, Галина, БЦЧС 57, БЦЧС 90, Слов’янський ЧС 94, Каверось, Олександрія, Максим, Шевченківський, Анічка, Ворскла, Софія, Ризольт та інші, які характеризуються високою продуктивністю і стійкістю до хвороб. Всі вони є конкурентоспроможними на вітчизняному і світовому ринках.

КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ

1.Розкажіть про історію введення цукрових буряків у культуру.

2.Викладіть систематику цукрових буряків.

3.Що слугує вихідним матеріалом у селекційному процесі?

4.Які ознаки можна запозичити у диких видів роду Beta L.?

5.Як здійснюється лінійна селекція цукрових буряків?

6.Який вплив чинить інбридинг на рослини цукрових буряків?

7.Назвіть методи підвищення результативності створення ліній.

8.Що Ви знаєте про гетерозис, теорії, які пояснюють це явище?

9.Викладіть схему створення гібридів на ЧС основі.

10.Як створюється материнський компонент гібридів?

11.Яким чином створюються закріплювачі стерильності?

12.Як створюється батьківський компонент гібридів?

13.Як здійснюють оцінювання комбінаційної здатності компонентів гібридів?

14.Які особливості випробування ЧС гібридів у селекційному процесі?

Література

1.Чекалін М.М. Селекція та генетика окремих культур: навч. посібник / М.М. Чекалін, В.М. Тищенко, М.Є. Баташова. – Полтава: ФОП Гово-

ров С.В., 2008. – 368 с.

2.Биология и селекция сахарной свеклы / Под ред. И.Ф. Бузанова. – М.:

Колос, 1968. – 775 с.

3.Збірник наукових праць Інституту цукрових буряків. – Київ: Аграрна наука, 1997. – 270 с.

4.Зозуля О.Л. Селекція і насінництво польових культур / О.Л. Зозуля,

В.С. Мамалига. – К.: Урожай, 1993. – 416.

313

15. СЕЛЕКЦІЯ КАРТОПЛІ

Осипчук А.А. – доктор с.-г. наук, професор

Молоцький М.Я. – доктор с.-г. наук, професор

15.1. Досягнення, поширення картоплі, історія розвитку селекції

Картопля є однією з найважливіших сільськогосподарських культур, яку використовують для харчування, технічної переробки та на корм худобі. Її вирощують у 150 країнах світу в різних грунтовокліматичних зонах планети, вживають понад 3млрд людей.

Бульби містять близько 26 % сухих речовин, у т.ч. крохмалю –

14-22 %, білків – 1,4-3,0, клітковини – 0,8-2,5, жиру – 0,3 %, вітаміни С, В1, В2, В6, РР, К, а також каротиноїди.

Усвіті спостерігається тенденція до збільшення валових зборів і врожайності картоплі за незначного розширення площ садіння.

Укінці ХХ ст. посівні площі картоплі у світі стабілізувалися на рівні 18 млн га. Поширена культура здебільшого в помірних широтах світу. В останні роки лідерами з виробництва картоплі є Китай (72 млн т), Росія (36 млн т), Індія (26,3 млн т), США (20 млн т) і Україна (18-20 млн т).

Урожайність картоплі в зарубіжних країнах значно вища, ніж в Україні. Якщо в Новій Зеландії вона становить 50,2 т/га, у США – 44,6, у Білорусі – 21,2, то в Україні лише 13,8 т/га.

В Україні відбувається малоефективне використання продуктивних можливостей сучасних сортів з наступних причин: недостатньої кількості якісного насіннєвого матеріалу та недотримання системи сортооновлення і сортозаміни; значного скорочення площ садіння в сільськогосподарських підприємствах (із 40 до 2%), збільшення їх у селянських господарствах до 98%, морального та фізичного старіння матеріальнотехнічних ресурсів, недостатнього й неефективного використання органічних і мінеральних добрив та засобів захисту рослин.

Концепція розвитку картоплярства в Україні передбачає: довести до 2015 р. урожайність бульб до 14,5-15 т/га, а валове виробництво залишити на рівні 19-20 млн т, що дозволить скоротити площу насаджень до 1,3 млн га. За прогнозами ФАО світове виробництво картоплі до 2020 року збільшиться до 450 млн т.

Поширення картоплі в Україні. Батьківщиною культурної картоплі є Південна Америка. Населення країн, які знаходяться на території гірського масиву Анд – від Чилі до Колумбії, знає цю рослину дуже давно. Вважають, що зустріч первісної людини з дикою картоплею на території Південної Америки могла відбутися близько

314

14 тис. років тому, а, можливо, й раніше. Очевидно, спочатку первісна людина використовувала бульби дикої картоплі для харчування, придумавши своєрідний спосіб її приготування – заморожування, промивання та сушіння.

Уперше картоплю виявили у 1536-1537 рр. іспанські мореплавці на території сучасної Перу, а через рік, у 1538 р. на території сучасного Еквадору. Ці м’ясисті бульби індійці називали “папа”. Перша партія картоплі з Південної Америки була завезена в Іспанію в 1567 р., опісля вона потрапила до Італії, Франції, Німеччини, Англії та в інші країни Європи. До Росії її завезли в 1700 р., а в 1930 р. вже вирощували на багатьох городах.

Точно не з’ясовано, з якого року почали вирощувати картоплю на території України. Відомо лише, що спочатку садили її на Лівобережжі, в Харківській та Полтавській губерніях, а з 1742 р. почали вирощувати по всьому Правобережжю, тобто в Подільській, Волинській та Київській губерніях.

На городах киян вона була відома в 1764 р. Широко була поширена картопля в 1770 р. і в Закарпатській Україні, яка тоді входила до складу Угорщини. В Галичині вона вперше з’явилась у 1780 р. Спочатку її вирощували в поміщицьких господарствах, а пізніше вона поширювалася і в селянських садибах. З кожним роком, залежно від зони, посіви збільшувалися, удосконалювалось її використання.

Відомо, що у 80-х роках XVIII ст. у Ніжинському окрузі Чернігівського намісництва картопля на городах родила майже щороку і давала задовільний урожай. Досить високий урожай картоплі збирали в цей час у Харківській губернії. Так, 1795 р. на городах Чернігівського округу врожай досягав “сам” двадцять і більше, а у Волчанському окрузі – “сам” двадцять п’ять.

УТаврійській губернії у 1796 р. бульби вирощували на деяких городах.

УКриму в 90-х роках XVIII ст. картоплю вирощували лише на городах росіян. Серед архівних матеріалів зустрічаються дані про те, що в Катеринославській, Таврійській, частково Херсонській, Чернігівській губерніях інтенсивне розведення картоплі в 1795–1804 рр. здійснювалося іноземними колоністами: німцями, болгарами, греками. У цих областях картоплею засаджували близько 360 десятин.

Таким чином, наприкінці XVIII ст. картоплю вирощували на всій території України.

Початок селекційної справи. Велике значення для підвищення врожайності має сорт та його високоякісне насіння. В Україні селекція картоплі була започаткована професором сільськогосподарського факультету Київського політехнічного інституту М.К. Малюшицьким на Київський крайовій сільськогосподарській дослідній станції. У 1914-1916 рр. він зібрав першу в Україні колекцію картоплі, потім створив перший сорт під назвою Пиріжок Малюшицького. У 1923 р.

315

розпочав роботу з поліпшення німецького сорту Вольтман, і під сортовою назвою Вольтман 1177 його було районовано в 1938 р.

У1929–1930 рр. селекційна робота розпочалась на Носівській дослідній станції В.Д. Щербачовою. 1929 р. селекцію картоплі почали проводити на Поліській дослідній станції ім. О.М. Засухіна. Ця установа розташована в Українському Поліссі на піщаних ґрунтах. Специфічні умови вказаної зони давали змогу ефективно вести селекцію

йотримувати високоякісний насіннєвий матеріал. На станції із селекційного матеріалу Київської сільськогосподарської дослідної станції був створений сорт картоплі Роза Полісся, а від Носівської дослідної станції – Поліська 36. Були також створені сорти Крепиш, Островська, Баранівська. Тут працювали відомі селекціонери М.Ф. Островський, І.М. Бодисько, І.В. Карпович.

Основним напрямом селекції на станції в той час було створення столових сортів, стійких проти хвороб. За відсутності установи, яка проводила б оцінку матеріалу на стійкість проти раку картоплі, селекція на цю ознаку не проводилася.

Спочатку застосовували метод внутрішньовидової гібридизації в межах виду S. tuberosum, потім використовували вихідний матеріал міжвидового походження.

Із селекційного матеріалу міжвидового походження Немішаївської дослідної станції на Поліській станції були створені високопродуктивні сорти – середньоранній Житомирянка і середньопізній Поліська рожева. На станції були виведені також інші високопродуктивні сорти: Ікар, Малинчанка, Зов, Пост 86, Посвіт, Гарт, Берегиня, Радич, Малич, Косень 95, Поран, Поліська 96, Дубравка, Тетерів, Дара, Тирас, Малинська біла, Жеран, Карлик, Завія, Поліська ювілейна, Дорогинь, Звіздаль, Ведруска, Партнер та інші.

З 1967 до 1982 рр. відділ селекції картоплі на станції очолював заслужений агроном України, лауреат Державної премії СРСР І.В. Карпович, а з 1982 р. цю роботу продовжив кандидат сільськогосподарських наук В.І. Сидорчук.

У1932 р. розпочато селекцію картоплі на дослідному полі Всесоюзного науково-дослідного інституту ферментативної і плодоовочевої промисловості (с. Немішаєве Київської області). 1933 року дослідне поле разом з полями спиртозаводів Головспирту було реформоване в се- лекційно-насінницьку сітку, на базі якої в 1935 р. була створена Київська селекційно-дослідна станція Всесоюзного НДІ спиртової промисловості (з 1944 року – Київська сільськогосподарська дослідна станція Всесоюзного НДІ спиртової промисловості, пізніше – Немішаївська дослідна станція Українського НДІ землеробства) .

У1968 р. на базі станції, за Постановою Ради Міністрів УРСР від 9 серпня № 406, засновано Український НДІ картопляного господарства (з 1992 р. – Інститут картоплярства УААН). Одним з напрямів його діяльності є селекція, насінництво і технологія вирощування картоплі.

316

Одним із головних завдань селекції картоплі на дослідній станції у перший період роботи в Немішаєві було створення і насінництво сортів для спиртової промисловості. Тут, у 1932-1946 рр. під керівництвом РД. Шехаєва були створені технічні сорти картоплі: Стаханівска, Червоноспиртова, Рясна. У цей період застосовували, в основному, внутрішньовидову гібридизацію і клоновий добір.

Після 1946 р. на дослідній станції за участю та під керівництвом відомого селекціонера, заслуженого агронома України, кандидата сільськогосподарських наук Терещенка Олександра Івановича на міжвидовій основі створені нові високопродуктивні сорти картоплі з комплексом корисних ознак: Катюша, Чотирьохсотка, Бородянська, Чарівниця, Смачна.

З 1968 до 1973 рр. під керівництвом О.І. Терещенка виведені високопродуктивні сорти: Немішаївська ювілейна, Луговська, Українська рожева. Сорт Луговська занесений до Реєстру сортів України, Росії, Білорусі і був одним з найбільш поширених сортів. Його й досі вирощують на городах селян і дачних ділянках. Він стійкий до виродження, слабо уражується фітофторозом, має багато бульб у кущі.

Вже в Інституті картоплярства селекціонерами О.Й. Онищенком і Б.Г. Шевченком був створенний ранній, стійкий до вірусних хвороб сорт Незабудка.

Із 1973 р. відділ селекції картоплі в Інституті картоплярства очолює доктор с.-г. наук А.А. Осипчук. Під його керівництвом були створені сорти різних груп стиглості і господарського призначення, стійкі проти хвороб і шкідників та комплексу інших ознак: Зарево, Воловецька, Віхола, Світанок київський, Ромашка, Либідь, Бородянська рожева, Водограй, Обрій, Кобза, Горлиця, Купава, Ракурс, Слов’янка, Повінь, Явір, Віринея, Фантазія, Багряна, Поляна, Дніпрянка, Немішаївська 100, Лілея, Загадка, Забава, Червона рута, Мелодія, Надійна, Промінь, Подолянка, Левада, Довіра, Скарбниця, Оберіг, Вернісаж, Поліське джерело, Зелений гай та ін.

В Інституті здійснюється селекція на стійкість проти раку, вірусних, грибних, бактеріальних і нематодних захворювань та на адаптивність до різних умов вирощування.

Починаючи з 90-х років ХХ ст., проводиться селекція картоплі на стійкість до нематоди та придатність для переробки на різні види картоплепродуктів.

Селекціонерами інституту та його мережі створено понад 100 сортів картоплі різних груп стиглості і господарського призначення з добрими якісними показниками.

Вченими установи за допомогою біотехнологічних методів з ге- нетико-селекційною метою розроблено низку клітинно-інженерних технологій, що використовуються в генетиці і селекції картоплі для створення нових вихідних форм та поліпшення існуючих сортів за

317

окремими господарсько цінними ознаками. Методом клітинної інженерії створено сорт картоплі Ольвія.

Генетичні ресурси картоплі в Україні, утримувачем яких є Інститут картоплярства, складають 2904 колекційних зразків. Ця колекція є основою розширення генетичної бази для створення нових сортів картоплі, які використовуються у практичній селекції. Слід зазначити, що підтримання генетичного різноманіття сортів дає змогу попередити значне поширення вірусних хвороб.

Слід також враховувати, що в останні роки поряд з імунологічними характеристиками сортів все більше уваги приділяється їх споживчим властивостям. Якщо раніше виробники в основному намагались отримати високі врожаї, то нині ринкові умови ставлять вищі вимоги до товарних характеристик. Високо цінується привабливий зовнішній вигляд і вирівняність бульб, гарна форма із поверхневими вічками. Це значною мірою визначає споживчий попит і суттєво впливає на ціну. Має значення також забарвлення шкірки і м’якоті та смакові якості. Важливими показниками є вміст крохмалю, сухої речовини, вітамінів тощо.

За вирощування в науково-дослідних установах та сортовипробувальних станціях урожайність вітчизняних сортів сягає 60-70 т/га, а за сприятливих умов і більше. За продуктивністю вони не поступаються закордонним, а за стійкістю проти хвороб (особливо грибних), столовими і смаковими якостями, вмістом сухих речовин перевищують їх.

На перспективу головним напрямом селекції залишаються: ранньостиглість; нематодостійкість; придатність до переробки; стійкість проти шкідників, грибних і бактеріальних хвороб; висока продуктивність.

УВсесоюзному селекційно-генетичному інституті (нині Селек- ційно-генетичний інститут НААНУ) у 60-70-х роках минулого століття велась робота зі створення сортів для півдня України. Її здійснювали академік ВАСГНІЛ О.М. Фаворов та кандидат с.-г. наук А.Ф. Котов. Одним з важливих завдань селекції картоплі для півдня України є створення посухота жаростійких сортів. У цьому інституті були створені сорти картоплі Одеська 24 і Одеська 65.

З 1947 до 1968 рр. селекцію картоплі проводили в Українському НДІ овочівництва і картоплярства (Харків) та його дослідній мережі. Тут були створені доктором с.-г. наук О.Й. Онищенком посухостійкі сорти Харківська рання та Сіянець 10/22, а на його Одеській овочекартопляній дослідній станції селекціонером В.Г. Гойко методом клонового добору поліпшено сорт Богарна, який був районований під сортовою назвою Богарна одеська.

УЗахідному регіоні України селекцію картоплі розпочали після Великої Вітчизняної війни. В Інституті землеробства і тваринництва Західного регіону спочатку зібрали і вивчили місцеві сорти. Окремі з них передавались до Державного сортовипробування (сорт Трембіта).

Від самозапилення форми, відібраної в горах під керівництвом академіка О.М. Фаворова, було створено фітофторостійкий сорт

318

Карпатська. На основі цього сорту створили низку сортів, які характеризуються високою крохмалистістю і стійкістю проти фітофторозу. Селекцію картоплі в цьому інституті проводили під керівництвом доктора с.-г. наук В.Г. Влоха, а згодом – кандидата с.-г. наук Л.А. Ільчук. Тут створені сорти картоплі Мавка, Полонина, Слава, Віра, Оксамит 99, Легенда.

Узахідному регіоні селекція картоплі ведеться також у Львівському національному аграрному університеті. Спочатку під керівництвом доктора с.-г. наук І.Д. Нечипорчука, а потім – доктора с.-г. наук І.І. Тимошенка. В цьому закладі створено сорти: Львівська біла, Львівська синьовічкова, Львівська рання, Гібридна 14, Прикарпатська, Тетянка, Нестерівська, Львів’янка, Західна, Воля, Ліщина.

УКарпатах селекцією картоплі займаються в Гірському підрозділі Закарпатського інституту АПВ. Умови для вирощування, селекції і насінництва картоплі тут є унікальними.

Селекціонером Д.В. Равликом створені сорти картоплі: Нижньоворітська, Свалявська, Гірська, Ужгородська.

У1963 р. селекцію картоплі розпочато на Чернігівській дослідній станції по картоплі (зона Полісся). З 1968 до 1990 рр. станція входила до складу Інституту картоплярства, а потім у приватне ЗАТ НВО “Чернігівеліткартопля”. У різні часи селекцію картоплі проводили заслужений агроном України Я.І. Прошко, кандидати с.-г. наук В.Д. Волков, В.М. Шолом, О.Ф. Онищенко. Тут створені сорти картоплі: Радуга Полісся, Витязь, Седнівська рання, Пекуровська, Придеснянська, Чернігівська рання, Чернігівська 98, Зоряна, Нагорода.

У60-х роках минулого століття селекцію картоплі проводили на Житомирській обласній державній сільськогосподарській дослідній станції (нині Інститут сільського господарства Полісся). У різний час над створенням сортів картоплі працювали селекціонери В.М. Сергієнко, М.С. Литовченко, А.О. Піндак. У цій установі створені сорти картоплі: Древлянка, Рум’янка, Дзвін, Дарина, Красень.

У80-х роках ХХ ст. селекцію картоплі здійснювали в Сумському національному аграрному університеті, яка тривалий час проводилась під керівництвом лауреата Державної премії СРСР, заслуженого

діяча науки і техніки України, доктора с.-г. наук, професора М.Д. Гончарова. Поряд з ним працювала доктор с.-г. наук, професор Н.С. Кожушко, яка і продовжує цю справу і нині. У цій установі створені сорти: Молодіжна, Ластівка, Аграрна, Фермерська.

Таким чином, на сьогодні селекцію картоплі в Україні проводять в Інституті картоплярства НААНУ і його Поліській дослідній станції ім. О.М. Засухіна, в Інституті землеробства і тваринництва Західного регіону НААНУ, Інституті сільського господарства Полісся НААНУ, Гірському підрозділі Закарпатського інституту АПВ НААНУ, Львівському та Сумському національних аграрних університетах, ЗАТ НВО “Чернігівеліткартопля”.

319