Питання для самоконтролю:

1. Охарактеризуйте рух декабристів

2. Охарактеризуйте період просвітництва

3. Охарактеризуйте народництво

4. Охарактеризуйте політичні погляди П.О. Сорокіна

5. Охарактеризуйте марксистський напрям в соціально-політичній думці

Теми рефератів:

1. Дати аналіз твору „Слово про Закон і Благодать” Іларіона.

2. Аналіз твору „Повесть временних лет” (1113 р.).

3. Аналіз політичної проблематики славянофільства і західництва.

4. Аналіз політичної проблематики анархізму.

Література

1. Политология: Учебное пособие / Под ред. С.А. Матвеева. – Харьков: «Одиссей», 2004. – 336с.

2. Політологія: Підручник / За заг. ред. І.С. Дзюбка, К.М. Левківського. – К.: Вища шк , 2008. – 304 с

3. Порівняльна політика. Основні політичні системи сучасного світу / за заг. ред. В. Бакірова, М. Сазонова. - Х.: ХНУ імені В. Н. Каразіна, 2008. - 576 с.

4. Романюк А., Шведа Ю. Партії та електоральна політика. – Львів: ЦПД - „Астролябія”, 2005. – 348 с.

5. Романюк А.С., Сокирка Ю.М. та ін. Від соборності до незалежності: стан та динаміка інтеграції українського суспільства у контексті європейських процесів. – Львів: ЦПД, 2009. – 140 с.

5. Політика як суспільне явище. Політична влада. Політичне лідерство План

5.1 Політичні взаємини

5.2 Функції політики

5.3 Суб’єкти та об’єкти політики

5.4 Політична влада

5.5 Поняття лідерства

5.6 Типологія і функції політичних лідерів.

5.1 Політичні взаємини

Головна мета політики – влада як можливість задоволення власних потреб та інтересів. Влада – це система суспільних відносин, яка характеризується здатністю впливати на характер та напрям діяльності людей, суспільних груп. Для досягнення своєї мети влада використовує економічні, ідеологічні, організаційні та правові механізми, а також авторитет, примус, традиції. Сутністю влади є відносини керівництва і примусу.

Політика – породження взаємин, які виникають між соціальними одиницями: громадянами і їх різноманітними угрупуваннями – громадськими організаціями, рухами, партіями, трудовими колективами – одним словом між соціальними суб’єктами. Існування цих суб’єктів ґрунтується на задоволенні їхніх потреб та інтересів.

Саме заради задоволення своїх потреб та інтересів люди працюють і воюють, будують і руйнують, вчиняють революції і державні перевороти, приймають закони та запроваджують суспільні порядки.

Як кажуть, світом рухають інтереси. І це безпосередньо стосується політики. Політичне мислення і світосприйняття розпочинається з усвідомлення людиною своїх інтересів, їхньої відмінності від інтересів інших людей, розуміння необхідності докладати зусилля для подолання перешкод при їхньому здійсненні, чіткого усвідомлення того, що головною такою перешкодою є інші люди, котрі теж прагнуть задовольнити властиві їм інтереси.

Отже, в основі політики лежить змагання інтересів окремих соціальних суб’єктів заради переважного задоволення своїх потреб та інтересів.

Проте далеко не всі суспільні змагання набувають політичного характеру. Перехід у політичну якість відбувається лише тоді, коли якийсь соціальний суб’єкт прагне задовольнити свої обмежені, часткові щодо решти суспільства інтереси шляхом підпорядкування йому інтересів інших груп суспільства, коли частковий інтерес подається як загальний, як такий, що є обов’язковим для всіх, коли соціальний суб’єкт опосередковує розв’язання своїх проблем впливом на суспільство загалом.

Наприклад, коли робітники шляхом страйку домагаються підвищення заробітної плати на своєму підприємстві, це є виявом захисту економічних інтересів. Коли ті ж працівники виступають за прийняття відповідного закону, тобто загальної норми, обов’язкової для всіх, їхня діяльність набуває ознак політичності. Тобто політика є вираженням інтересу соціального суб’єкта, але неодмінно у загально-значимій, загальнообов’язковій формі.

Попри все розмаїття індивідуальних та групових інтересів і вподобань, у суспільстві завжди існують цінності, у яких зацікавлені всі. Це дотримання певного порядку і безпеки, збереження й розширення зв’язку, зміцнення цілісності суспільства, протистояння руйнівним впливам, покращення, чи хоча б відтворення умов життя гідних людини, звільнення суспільства від залежності, як щодо природи, так і інших суспільств.

Звідси, політика – це ще й засіб організації, підтримання певного порядку у суспільстві, узгодження інтересів окремих спільнот, збереження цілісності суспільства.

Підсумовуючи усі названі риси та складові політики, ми можемо її визначити як одну зі сфер суспільного життя; особливий вид діяльності, пов’язаний із владою як інструментом регулювання суспільного життя через задоволення інтересів соціальних суб’єктів при одночасному збереженні цілісності суспільства.