Питання для самоконтролю:

1. Що таке соціальні відносини?

2. Що таке соціальна структура суспільства?

3. Як відбувається процес стратифікації?

4. Чим відрізняється приписані статус від досягнутого?

5. Що таке аскрипція ?

Теми рефератів:

1. Стратифікація й класова структура

2. Проблеми перехідного розвитку України в етнонаціональній сфері.

3. Етнонаціональна політика як засіб духовно-морального вдосконалення українського суспільства.

4. Політико-правове забезпечення національного етнічного відродження України.

5. Проблеми і перспективи співвідношення прав громадянина нації та держави в сучасній Україні.

Література

1. Горлач М. І., Кремень В. Г. Політологія: наука про політику К. : Центр учбової літератури, 2009. – 840 с.

2. Обушний М. I. Політологія: Довідник / М. І. Обушний, А. А. Коваленко, О. І. Ткач; За ред. М. І. Обушного. — К.: Довіра, 2004. — 599 с.

3. Політологія. Підручник для студентів вищих навчальних закладів /За ред. О.В. Бабкіної, В.П. Горбатенка. – К.: "Академія", 2001. – 528с.

4. Романюк А.С., Скочиляс Л.С. та ін. Електоральна карта Львівщини у міжрегіональному зрізі. – Львів: ЦПД, 2010. – 168 с.

5. Смолянюк В.Ф. “Політологія”: Підручник для курсантів вищих військових навчальних закладів Збройних Сил України- К.: МО, 2002 р.

6. Четверікова Л.О., Привалов Ю.О. Сучасна парадигма метасоціального інституту: історико-теоретичні виміри соціальної держави. – Львів: Астролябія, 2007. – 152 с.

7.Політичні режими сучасності План

7.1 Політичний режим: поняття і сутність.

7.2 Типи політичних режимів.

7.3 Тоталітарний, авторитарний, демократичний політичні режими.

7.1 Політичний режим: поняття і сутність

Слід відзначити, що політичний режим – це сукупність характерних для певного типу держави політичних відносин, засобів методів реалізації влади, неявних стосунків між державною владою і суспільством, домінуючих форм ідеології, стану політичної культури. Будь-який політичний режим насамперед визначається вживаними процедурами та засобами орієнтації установ влади і здійснення владних функцій, стилем прийняття рішень, відносинами між державою та громадою.

Політичний режим – це сукупність способів і методів здійснення політичної влади, яка відображає порядок взаємовідносин громадян і держави. Політичний режим визначається способом і характером формування представницьких установ, органів влади, співвідношенням законодавчої, виконавчої і судової влади, центральних і місцевих органів, роллю громадянських організацій, рухів, партій, правовим статусом особи. На характер політичних режимів впливає рівень стабільності суспільства, економічні, соціальні, культурні фактори, історичні традиції, сукупність яких визначає типологію політологічного режиму, авторитаризм, демократизм.

Політичний режим складається принаймні з трьох компонентів, які зберігають певну самостійність, автономність. Ця обставина має цілу низку важливих наслідків зумовлених передусім плюралізмом тлумачення політичного змісту режиму.

Перший компонент, який складає зміст поняття· "політичний режим", - це права та свободи особистості, пріоритетний тип її політичної культури, поведінки, свідомості, менталітету.

Другий компонент змісту поняття "політичний режим" також має кілька вимірів обумовлених рівнем та якістю соціально-економічного розвитку суспільства, принципом поділу влади, способами формування органів державної влади, кількістю правлячих суб'єктів, статусами партійної системи, політичної опозиції, засобів масової інформації, армії, поліції, церкви.

Третій змістовий компонент політичного режиму - це методи здійснення політичної влади, способи врегулювання й розв'язання соціальних і політичних конфліктів. Починаючи з ХІХ ст. ідея конфліктності суспільного, політичного життя отримала наукове визнання й розвиток. Причому чимало західних учених вважають, що теорія конфлікту багато в чому ґрунтується на творах К. Маркса. Існує безліч модифікацій теорії конфлікту, серед яких найбільш відомі конфліктний функціоналізм (Г. Зіммель, Л. Козер), діалектична теорія конфлікту (Р. Дарендорф), аналітична конфліктна теорія (Р. Коллінз). Конфлікт, оскільки він є соціальним атрибутом людського суспільства, наявний практично у будь-якому політичному явищі. Найбільш яскраво у західній політологічній літературі репрезентовані три ключові моделі політичного конфлікту: ліберальна, авторитарно-консервативна і соціалістична (класова) з відповідними способами врегулювання. Останні також є різноманітні й зосереджені у спектрі насильницьких, конфронтаційних та консенсусних, ненасильницьких способів. Так, американський вчений Д. Шарп у книзі "Політика ненасильницьких дій" описує майже дві сотні методів ненасильницького розв'язання політичних проблем, поділивши ці методи на три класи: методи не насильницького протесту й переконання, методи відмови від соціального, економічного й політичного співробітництва, методи ненасильницького втручання. Способи розв'язання політичних, соціальних конфліктів - також індикатори політичних режимів. У взаємозв'язку з цими показниками розрізняють ліберальні, авторитарні й терористичні режими.

Отже, політичний режим є осереддям взаємодії комплексу компонентів, кожний з яких, у свою чергу, містить не менш інтегровані складові. Політичний режим - це вираження політичного напряму здійснення політичної влади, й політичних пріоритетів. Він показує, докорінні інтереси яких груп громадян ця влада відстоює, які механізми пропонує для задоволення поточних потреб більшості, що робить для зняття соціальної напруженості й досягненням стабільності, тобто як в цьому суспільстві функціонує політична система. Політичний режим характеризує політичну систему, він пов'язаний з нею загалом і з усіма її складовими.

Розрізняють чотири головних елементи політичної системи: 1) політичні відносини - відносини боротьби, співробітництва, субординації, координації, панування, консенсусу; 2) політичні інституції - держава, партії, громадські організації, 3) політичні норми - юридичні норми, норми політичних партій, політизовані норми громадських організацій; 4) політичні ідеї, теорії, політична культура - стандарти політичної поведінки, політичні традиції та звичаї, політична наука, політична психологія, політична ідеологія. Політична система, отже, також є багатовимірною, але взаємодія її складових становить механізм політичного володарювання, тобто його внутрішній устрій. Важливо підкреслити змістову близькість понять "політична система" та "політичний режим", яка полягає в тому, що останній відображає функціонування механізму політичної системи. Тому політичні режими відрізняються один від одного передусім своєю політичною системою (її структурою, пріоритетами, методами дії тощо). Слід виокремити: тоталітаризм, авторитаризм, демократизм. Політична історія свідчить, що перехід від тоталітарних режимів до демократичних триває певний час і передбачає проходження у певній формі через авторитарний стан суспільства