LABORATORNIJ_PRAKTIKUM_Z_FIZIKI
.pdf
Лабораторна робота №24
густина досліджуваної рідини ρ р = 1,26 ∙103 кг/м3, густина матеріалу кульки ρ T = 11,3 ∙103 кг/м3, відстань між позначками на трубці L = 650 мм, внутрішній діаметр трубки D = 25 мм.
GПри розрахунках η і FT перевести результати вимірювань всіх величин в одиниці СІ.
Таблиця результатів вимірювань і розрахунків
№ кульки |
d, мм |
t, с |
. |
. |
|
|
|
η, Па с |
η, Па с |
1 |
вимір. |
вимір. |
розрах. |
розрах. |
2 |
вимір. |
вимір. |
розрах. |
розрах. |
3 |
вимір. |
вимір. |
розрах. |
розрах. |
4 |
вимір. |
вимір. |
розрах. |
розрах. |
сер. |
|
|
розрах. |
розрах. |
Контрольні запитання
1.Що називається коефіцієнтом в’язкості?
2.Пояснити молекулярно-кінетичний механізм в’язкості в рідинах.
3.Що називається ґрадієнтом швидкості?
4.В яких одиницях вимірюється коефіцієнт в’язкості?
5.У чому полягає метод Стокса?
6.Вивести формулу для визначення коефіцієнта в’язкості методом Стокса.
161
Лабораторна робота № 25
ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА В’ЯЗКОСТІ РІДИНИ
ЗА ДОПОМОГОЮ ВІСКОЗИМЕТРА
163
Інструкції до лабораторних робіт
Мета роботи
Визначити коефіцієнт в’язкості рідини.
Прилади і матеріали
Капілярний віскозиметр, шприц, секундомір, мікрокомпресор, дистильована вода, досліджувана рідина.
Опис вимірювального пристрою
Рис. 1
У даній роботі коефіцієнт в’язкості вимірюється за допомогою віскозиметра. Це U-подібна трубка з широким лівим коліном (1), праве коліно якої має вимірний резервуар (2) з капіляром (3). На резервуар нанесені дві позначки A і B, які обмежують певний об’єм рідини. Час витікання рідини вимірюють секундоміром. Рівень рідини у резервуарі можна змінити мікрокомпресором (4). Систему від’єднують від атмосфери краном (5), а кран (6) використовується для зливу рідини в посудину (7).
Виведення розрахункової формули
У даній роботі використано порівняльний метод визначення коефіцієнта в’язкості рідини. Метод полягає в тому, що через один і той самий капіляр спочатку протікає рідина з відомими коефіцієнтом в’язкості і густиною, а потім – рідина з невідомим коефіцієнтом в’язкості і відомою густиною. Різниця тисків на кінцях капіляра p створюється стовпчиком самої рідини заввишки h. Тому для першої рідини:
164
Лабораторна робота №25
p1 = ρ 1gh, |
(1) |
а для другої рідини |
|
p2 = ρ 2gh. |
(2) |
Об’єми обидвох рідин беруть однаковими. Підставивши (1) і |
|
(2) у формулу Пуазейля, отримуємо для цих рідин |
|
|
πr4ρ ght |
1 |
|
|
|
|
η = |
|
1 |
, |
|
(3) |
|
|
8VL |
|
||||
1 |
|
|
|
|
|
|
|
|
πr4ρ ght |
|
|||
η = |
2 |
2 |
. |
(4) |
||
8VL |
|
|||||
2 |
|
|
|
|
|
|
де t1 , t2 − час витікання першої і другої рідини відповідно. Поділимо (4) на (3) і визначимо в’язкість досліджуваної
рідини через в’язкість відомої рідини: |
|
ρ2 t2 |
|
|
|||
η |
2 |
= η |
|
. |
(5) |
||
|
|
||||||
|
|
1 ρ t |
1 |
|
|
||
|
|
|
1 |
|
|
||
При підготовці до виконання роботи використати: Теоретична частина. Розділ 6.1.
Послідовність виконання роботи
1.У початковому положенні обидва крани закриті (ручки
кранів у горизонтальному положенні).
2.Відкрити верхній кран (ручка верхнього крану у вер-
тикальному положенні).
3.Набрати у шприц 20 мл рідини.
4.Підставити під патрубок для витікання рідини колбу з досліджуваною рідиною.
5.Ввести голку шприца у верхній лівий отвір (кінець голки по-
винен бути нижче рівня патрубка для нагнітання повітря).
6.Витиснути рідину зі шприца і закрити верхній кран.
7.Увімкнути мікрокомпресор і нагнітати повітря до того часу, поки рідина не ввійде у верхній розширений об’єм правого коліна віскозиметра.
8.Вимкнути мікрокомпресор.
9.Відкрити нижній кран (ручка нижнього крана у вертикаль-
ному положенні).
10.Увімкнути секундомір в момент проходження рівнем рідини позначки А та вимкнути секундомір у момент проходження позначки В. Результати вимірювань записати в таблицю.
165
Інструкції до лабораторних робіт
11.Злити рештки рідини в колбу.
12.Привести установку у початкове положення.
13.З кожною досліджуваною рідиною повторити виміри три рази.
14.За формулою (5) і обчислити коефіцієнт в’язкості досліджуваної рідини.
15.Обчислити абсолютну і відносну похибки вимірювань.
в’язкість води η1 = 1,0019∙10-3 Па×с, густина досліджуваної рідини ρ2 = 790 кг/м3,
густина води ρ1= 1000 кг/м3.
Таблиця результатів вимірювань
№ |
t1 , с |
t1 , с |
t2 , с |
t2 , с |
1 |
вимір. |
розрах. |
вимір. |
розрах. |
|
|
|
|
|
2 |
вимір. |
розрах. |
вимір. |
розрах. |
|
|
|
|
|
3 |
вимір. |
розрах. |
вимір. |
розрах. |
|
|
|
|
|
сер. |
розрах. |
розрах. |
розрах. |
розрах. |
|
|
|
|
|
Контрольні запитання
1.Що називається коефіцієнтом в’язкості?
2.Пояснити молекулярно–кінетичний механізм в’язкості в рідинах.
3.Що називається ґрадієнтом швидкості?
4.В яких одиницях вимірюється коефіцієнт в’язкості?
5.Від чого залежить величина в’язкості рідини?
6.Пояснити використаний в даній роботі метод вимірювання коефіцієнта в’язкості.
Рекомендована література
1.Курс фізики / За ред. І.Є. Лопатинського. – Львів: Вид-во “Бескид Біт”, 2002.
2.Трофимова Т.И. Курс физики. – М.: Высш. шк., 1990.
3.Савельев И.В. Курс общей физики. Т. 1. – М.: Наука, 1982.
166
Лабораторна робота № 26
ВИЗНАЧЕННЯ КОЕФІЦІЄНТА В’ЯЗКОСТІ РІДИНИ
КАПІЛЯРНИМ МЕТОДОМ
167
Інструкції до лабораторних робіт
Мета роботи
Визначити коефіцієнт в’язкості рідини методом витікання з капіляра.
Прилади і матеріали
Прилад Арреніуса, секундомір, мензурка, досліджувана рідина, міліметрова лінійка.
Опис вимірювального пристрою
Рис. 1
Прилад Арреніуса складається з довгого капіляра (1) радіусом r, що має розширення у вигляді циліндричного резервуару (2). Розширення обмежене позначками а і b. Капіляр з резервуаром знаходиться в термостаті (3) (заповнена водою зовнішня скляна труба). Об’єм рідини, що витекла з капіляра, вимірюється мензуркою (4).
168
Лабораторна робота №26
Виведення розрахункової формули
Згідно з формулою Пуазейля коефіцієнт в’язкості рідини, об’єм якої V витікає з капіляра за проміжок часу t, визначається формулою:
η = |
πΔpr4t |
, |
(1) |
|
8VL |
||||
|
|
|
де p – різниця тисків на кінцях капіляра;
L і r – відповідно довжина і радіус капіляра.
Різниця тисків на кінцях капіляра створюється силою тяжіння, а середня величина p при зміні висоти стовпа від (L+h) до L внаслідок витіканні рідини визначиться формулою:
|
ρg(L + h)+ ρgL |
æ |
h ö |
|
|||
p = |
|
= ρg çL + |
|
|
÷ , |
(2) |
|
2 |
2 |
||||||
|
è |
ø |
|
||||
де ρ - густина рідини;
h – довжина резервуару.
Підставивши (2) в (1), одержимо розрахункову формулу :
|
πρgr 4t æ |
hö |
|
|||
η = |
|
çL + |
|
÷ . |
(3) |
|
8VL |
2 |
|||||
|
è |
ø |
|
|||
При підготовці до виконання роботи використати: Теоретична частина. Розділ 6.1.
Послідовність виконання роботи
1.Виміряти лінійкою довжину резервуара h (відстань між позначками а і b).
2.Закрити нижній отвір капіляра пальцем і налити досліджувану рідину у верхній розширений отвір капіляра до верхньої позначки а.
3.Відкрити нижній отвір, одночасно ввімкнувши секундомір. У момент досягнення рівнем рідини нижньої позначки b вимкнути секундомір, одночасно закривши пальцем нижній отвір.
4.Записати в таблицю час витікання рідини і об’єм рідини, що витекла.
5.Дії, зазначені в пунктах 1–4, повторити тричі.
169
Інструкції до лабораторних робіт
6.За формулою (3) розрахувати коефіцієнт в’язкості.
7.Визначити абсолютну і відносну похибки.
довжина капіляра L = (0,60 ±0,0005) м, радіус капіляра r = (1,1 ± 0,05)10-3 м, густина рідини ρ = (1 ± 0,0005)103 кг/м3.
GПри розрахунку η перевести результати вимірювань всіх величин в одиниці СІ.
Таблиця результатів вимірювань
№ |
h, мм |
h, мм |
t, с |
t, с |
V, см3 |
V, см3 |
1 |
вимір. |
розрах. |
вимір. |
розрах. |
вимір. |
розрах. |
2 |
вимір. |
розрах. |
вимір. |
розрах. |
вимір. |
розрах. |
3 |
вимір. |
розрах. |
вимір. |
розрах. |
вимір. |
розрах. |
сер. |
розрах. |
розрах. |
розрах. |
розрах. |
розрах. |
розрах. |
Контрольні запитання
1.Що називається коефіцієнтом в’язкості?
2.Пояснити молекулярно-кінетичний механізм в’язкості в рідинах.
3.Що називається ґрадієнтом швидкості?
4.В яких одиницях вимірюється коефіцієнт в’язкості?
5.Як залежить величина коефіцієнта в’язкості рідини від температури?
6.Записати і пояснити формулу Пуазейля.
7.Пояснити метод вимірювання коефіцієнта в’язкості, який використовується в даній роботі.
Рекомендована література
1.Курс фізики / За ред. І.Є. Лопатинського. – Львів: Вид-во “Бескид Біт”, 2002.
2.Трофимова Т.И. Курс физики. – М.: Высш. шк., 1990.
3.Савельев И.В. Курс общей физики. Т. 1. – М.: Наука, 1982.
170
