2.3. Визначення довжини господарських поїздів

Усі окремі поїзди з технологічного ланцюжка машин, крім самохідних, мають у своєму складі локомотив та турний вагон довжиною

, (2.6)

де ,– довжина відповідно турного вагона i локомотива, м;

–довжина машини (це може бути довжина ВПО-3000 або іншої машини), м. Треба мати на увазі, що ВПО-3000, ЩОМ-4, ЕЛБ-3 та стандартна вертушка з хопер-дозаторів потребують двосекційного локомотива або дві секції односекційних локомотивів.

Довжина колійних машин, локомотивів i вагонів наведена в дод. В.

Довжина колієрозбирального поїзда

, (2.7)

де – довжина прийнятого колієукладального крана, м;

, , – довжина платформ немоторної, моторної та лебідочної,м (треба мати на увазі, що в робочому поїзді, у склад якого входить кран, повинна бути платформа прикриття, яка під час руху поїзда розміщається під стрілою крана, але в розбиральному поїзді її роль може зіграти лебідочна платформа, тому в колієрозбиральному поїзді окремої платформи прикриття нема).

Кількість моторних (самохідних) платформ визначається з умови забезпечення перетягування пакетів ланок уздовж складу колієрозбирального поїзда. Звичайно такі платформи розташовуються через 10 немоторних платформ із урахуванням довжини троса 150 м. У разі застосування обвідних роликів можливе розміщення моторних платформ через 15 немоторних. Крім того, потрібна ще одна моторна платформа для перевезення пакетів ланок від робочої (хвостової) частини поїзда до основної. Наприкінці колієрозбирального поїзда розміщується лебідочна платформа, яка має трос довжиною 250 м, що дозволяє розмістити між нею та моторною платформою до 16 немоторних платформ.

Кількість немоторних платформ визначається за формулою

, (2.8)

де – кількість ланок або ярусів у пакеті (дод. Б);

–кількість платформ під один пакет, для ланок довжиною 12,5 м,для ланок довжиною 25 м.

При цьому кількість платформ, що розраховані з виразу (2.8), слід округляти в більший бік: при до цілої величини, а придо парної величини. Кількість моторних платформ колієрозбирального поїзда визначається з виразу

. (2.9)

Довжина колієукладального поїзда визначається за тими самими принципами, що й довжина колієрозбирального поїзда. Однак, обчислюючи його довжину, необхідно враховувати, шо замість лебідочної платформи він має звичайну платформу прикриття. Тому кількість немоторних платфом розраховується з виразу (2.8). Але треба мати на увазі, що кількість ланок або ярусів у пакеті може відрізнятись від їхньої кількості в пакеті колієрозбираль-ного поїзда. Кількість моторних платформ буде дорівнювати

. (2.10)

Для того, щоб знайти кількість хопер-дозаторних вагонів, спочатку необхідно за табл. 2.1 визначити параметри баластного шару після ремонту в залежності від категорії ділянки.

Таблиця 2.1

Геометричні розміри баластного шару

Категорія колії	Вантажонапруженість, млн. т·км брутто на 1 км за рік	Товщина баластного шару, см	Ширина плеча баластної призми, см
1*	>80	40/20	45
2	50…80	40/20	45
3	30…50	35/20	40
4	15…30	30/20	35
5	5…15	25/20	30
6	<5	25/20	25

Примітка: * наведені дані дійсні тільки для курсового проекту. 1. У знаменнику товщина піщаної подушки. 2. Для подушки із гравію товщина шару щебеневого баласту зменшується на 5 см за рахунок збільшення на цю величину товщини подушки.

Довжина хопер-дозаторної вертушкивизначається з виразу

, (2.11)

де ,,– довжина відповідно хопер-дозаторного вагона, турного вагона i локомотива, м;

, ,– кількість хопер-дозаторів, локомотивів та турних вагонів. Кількість хопер-дозаторів у одній стандарній вертушці повинна бути в межах 20...25 вагонів. Якщо необхідно використовувати більшу кількість вагонів, формуються дві або декілька вертушок. Якщо ж ваш состав формується з декількох стандартних вертушок, то кількість двосекційних локомотивів та турних вагонів повинна відповідати кількості стандартних вертушок у поїзді.

Потрібна кількість хопер-дозаторів визначається з даного виразу та округляється до цілого числа

, (2.12)

де – об’єм баласту, що вивантажується з хопер-дозаторів за нормами на 1 км, м³(дод. Г чи Д);

–обсяг баласту в одному хопер-дозаторі, м³;

–об’єм щебеню, який потрібно резервувати на малу вертушку, у розрахунку на 1 км (100 м³/км). При цьому треба мати на увазі, що за нашою технологією ми використовуємо дві малі вертушки (одну – в основні роботи, а другу – в опоряджувальні).

Довжина малої хопер-дозаторної вертушки:

; (2.13)

. (2.14)

Приклад ланцюжка машин наведений на рис. 2.1.

Рис. 2.1. Технологічний комплект машин