7.9. Особливості виконання робіт в екстремальних умовах

Природно, що негативні температури найбільш впливають на виконання покрівельних робіт по влаштуванню рулонних та мастичних покрівель. Тому роботи по влаштуванню таких покрівель допускається виконувати при температурах повітря не нижче -20^оС. Матеріали необхідно підготов­ляти відповідним чином: в теплому приміщенні вони відігріваються до позитивних температур, доставляння до місця використання здійснюється в утепленій тарі.

Покрівля з рулонних матеріалів в зимових умовах вкладається, як пра­вило, з одного шару руберойду марки РМ або з одного шару толь-шкіри з фарбуванням його гарячою дьогтьовою мастикою. Основу такої покрівлі найчастіше виконують з гарячого асфальтобетону.

З встановленням позитивних температур вкладений шар покрівлі переві­ряється й при необхідності ремонтується. Після цього можливе наклею­вання останніх шарів рулонного килима у відповідності до проекту.

Наклеювання першого шару може здійснюватися при температурах мас­тик:­ гарячої бітумної — не нижче 180^оС, холодної бітумної — не нижче 70^оС, гарячої дьогтьової — не нижче 140^оС. До місця використання мастики доставляються в термосах.

Наклеювання рулонних матеріалів в зимових умовах допускається: на основу із асфальтобетону — безпосередньо після його вкладання; на будь-яку іншу основу — попередньо підготовлену під наклеювання до настання негативних температур; на збірну основу — з попередньо огрунтованих плит. Поверхня основи перед наклеюванням має бути висушена й підігріта до позитивних температур.

Наклеювання на поверхні, що мають негативні температури та не відчи­щені від снігу, криги або на заледенілі основи — заборонене.

При влаштуванні покрівель з листів або штучних матеріалів вплив зи­мових умов на технологію виконання робіт менш значущий. Ці матеріали необхідно відчищати від снігу, криги тощо. Лати та інші основи також від­чи­­ща­ються від снігу та криги. Промазування щілин цементним розчином треба перенести до надход­ження теплого періоду й виконувати знизу (з горища).

Вплив позитивних температур на виконання робіт по влашту­ванню покрі­вель незначний. Для запобігання стікання верхнього шару мастики під впливом сонячного розігріву рекомендується вживати посипки білого кольо­ру або інші світловідбивні матеріали (наприклад, слюдяні). Посип­ку вико­ну­вати в ранкові або надвечірні часи, коли шар мастики застигає й може утримувати посипку.

8. Штукатурні роботи (тинькування)

8.1. Загальна характеристика й класифікація

Від якості опоряджувальних робіт в значній мірі залежить зовнішній вигляд фасаду і інтер'єру будинку, термін його служби, тому що шар шту­ка­турки підвищує довговічність будинку.

Штукатурні роботи більш трудомісткі ніж загальнобудівельні і менш меха­нізовані. Трудомісткість складає 25...28%, а тривалість до 40% від будівництва усього будинку.

В індустріальному будівництві (ВПБ-великопанельні будинки) частіше обмежуються затиранням поверхні і оштукатуренням з'єднань.

Штукатурку розрізняють (див. Рисунок 8.1):

за призначенням — звичайна, декоративна і спеціальна (термо-, звуко-, гідроізоляційна, рентгенонепроникна, армована);

по виду в'яжучого — цементна, цементно-вапняна, вапняна, вапняно-гіп­сова, вапняно-глиняна;

за якістю виконання — проста (для опоряджування складів і допоміж­них­ приміщень), поліпшена (для житлових приміщень, торговельних залів, учбових закладів) і високоякісна (для театрів, адміністративних і іншіх бу­динків першого класу, а також фасадів капітальних багатоповерхових будинків).

Товщина штукатурки складає по дереву 20...25 мм, по цегляним і бетон­ним поверхням 10...15 мм.

Для захисту від шкідливих випромінювань шар штукатурки роблять тов­щиною до 100 мм на стінах і 30 мм на стелі.

Штукатурний намет складається з одного або кількох шарів (2...3). Од­разу на всю товщину намет наносити не потрібно й неможливо, бо він буде спливати, тому його наносять шар за шаром.

Штукатурний намет має три шари (див. Рисунок 8.2):

I шар-оббризк служить для з'єднання штукатурки з основою і робиться більш рідким, щоб краще заповнити щілини, тріщини, пустоти основи.

II шар-грунт для вирівнювання поверхні і отримання необхідної товщини штукатурки. Він складається з більш густішого розчину, його наносять шарами не більше 7 мм кожний.

III шар-накривку наносять рідким розчином на дрібному піску для виконання загладжувального шару. Товщина біля 2 мм.

Загальна товщина штукатурки:

простої (звичайної) — до 18 мм;

поліпшеної — до 20 мм;

високоякісної — до 25 мм.

Для виготовлення штукатурних розчинів використовують в основному портланд-цемент, для виконання водонепроникної штукатурки — пуцола­но­вий цемент. Іноді вживають полімерцементні та гіпсополімерцементні в'яжучі з додатком ПВА-емульсії та синтетичного латекса у спів­відношенні з цементом 0,2:1.

В якості заповнювачів для звичайних штука­турок використовують пісок річний або зі зруй­нованих гірничих пород. В декора­тивних шту­ка­турках вживають мармуровий та граніт­ний дрібняк, кольорове скло розміром 0,3...5 мм. Як наповнювач використовується глина, що підвищує щільність розчину та його легко­укла­дальність.

Складний технологічний процес виконання тинькування представлений на Рисунку 8.3.