9. Процеси влаштування підлог

9.1. Загальні поняття та класифікація

Конструкція підлог та вимоги до їх конструктивного складу, як правило, вказуються в проекті АР. Підлоги завжди призначаються для сприймання експлуатаційних навантажень і складаються з таких конструктивних еле­ментів (див. Рисунок 9.1):

Покриття або чиста підлога — це верхній шар підлоги, що безпо­середньо сприймає експлуатаційні навантаження.

Прошарки — проміжні шари, що зв'язують покриття з нижчерозташо­ваними елементами підлоги чи перекриття або послуговують для покриття пружною постіллю. Як прокладки використовують синтетичні клеї, бітумні мастики, цементно-піщані розчини тощо.

Стяжки або збірна основа — шар, що утворює жорстку й щільну корку по нежорстких або пористих елементах покриття. Завжди вико­нується з цементно-піщаного розчину або мілкозернистих бетонів. Стяжки використовують також для вирівнювання поверхні елемента підлоги або перекриття для надання йому необхідного нахилу. Їх товщина коли­вається від 15 до 40 мм.

Вирівнювальний шар — суцільний шар з полімерцементного розчину або другого складу завтовшки 8...15 мм, призначений для вирівнювання цементно-піщаних чи керамзитобетонних стяжок тощо.

Підстилаючий шар — розподіляє навантаження на грунт підвалин (якщо підлоги влаштовуються на грунті). Цей шар виконується з гравія, шлаку, щебеню, асфальтобетону, бетону тощо.

Теплоізоляційний шар — зменшує теплопроводність підлоги й вико­нується з теплоізоляційних матеріалів.

Звукоізоляційний шар — перешкоджає передаванню звука.

Гідроізоляційні шари — перегороджують доступ води та інших рід­ин до елементів підлог. Тому вони можуть влаштовуватися як зверху так і знизу підлоги.

В залежності від якості покриття всі підлоги можна поділити на:

— суцільні: монолітні й рулонні;

— штучні (з окремих виробів — деталей);

— дерев'яні: з окремих дощок, паркету, плит.

В свою чергу монолітні підлоги бувають: бетонні, асфальтобетонні, це­ментно-піщані, теразитові, мозаїчні, ксилолітові, металоцементні, полімер­цементобетонні тощо.

Рулонні підлоги поділяються: з лінолеуму, з реліна, синтетичних ворсо­вих килимів та полівінілхлоридної плівки тощо.

Штучні матеріали для підлог: кам'яні плити, плитки керамічні та кам'яні, коврова мозаїка і т.п.

Загальний склад технологічного процесу влаштування підлог наведено на Рисунку 9.2.

9.2. Улаштування основ, підготовок та підстилаючого шару

Зазначені процеси виконуються при влаштуванні підлог безпосередньо на грунті (Рисунок 9.1а). Для цього знімається рослинний шар грунту (використовується в місцях благоустрію). Мерзлі та здимовні грунти, домішки снігу та криги необхідно видаляти й заміняти на піщані підсипки.

Основи на некам'янистих грунтах ущільнюють щебенем або гравієм з крупністю зерен 40...60 мм за один шар, вдавлюючи їх в грунт котками й поливаючи при цьому водою. До влаштування бетонної підготовки (підсти­лаючого шару) треба звести підземну частину будівлі, зробити зворотну засипку пазух між фундаментом і котлованом, зпланувати й вкатати грунт.

Бетонні підготовки виконують з бетону В12,5, що вкладається смугами шириною до 8 м. В підготовці влаштовуються температурні шви; в неопалю­ва­них будинках розміри картин (10...13)х(5...6)м, шириною шва 8...10 мм. Температурні шви заповнюють бітумом. Стяжки можуть бути також асфальтобетонні або дьогтьобетонні. Тоді їх товщина 25...30 мм. По таких стяжках заборонено виконувати покриття з мастик, листових, рулонних та плиточних синтетичних матеріалів.

Прошарки можуть бути тепло- або звукоізоляційними. Звукоізоляційні бувають у вигляді мінераловатних, скловолокнистих, деревоволокнистих плит (r Ј 250 кг/м³).

Водоізоляційні прошарки — з цементно-піщаних сумішей з дода­ванням хлорного заліза (в житлових та громадських приміщеннях товщина дорівнює 30 мм, в мокрих промислових цехах — 50 мм).

Для захисту підлог на грунтах від грунтових вод використовують про­шарки з цементно-піщаних сумішей на бітумній емульсії.