10.4. Технологія виконання підготовчих процесів

Малярні роботи починаються після закінчення всіх попередніх: сані­тарно-технічних, електромонтажних, штукатурних, облицювальних тощо. Обов'язкове виконання засклення. Малярні роботи всередині приміщень виконують при температурі повітря не нижче +10^оС відносній вологості — не вище 70%.

Увага! Температура повітря при виконанні робіт усередині має бути не більше 20^оС.

Технологічний процес малярних робіт наведено на Рисунку 10.4.

Основи під малярні роботи відповідно готуються:

— штукатурні поверхні, бетон, керамзитобетон повинні бути висушені до вологості 8 %, а дерев'яні поверхні мають бути жорсткі, без провисання і мати вологість не більше 12 %.

В залежності від якості поверхні під фарбування підрозділяють на чотири категорії: 1) поверхні, що не потребують шпаклівки; 2) облицьовані дере­винно-вилокнистими плитами, а також на 15 % площини яких викону­єть­ся­ замазування тріщин та шпаклівка; 3) обштукатурені поверхні, на 35 % площини яких необхідно виконувати шпаклівку та замазування тріщин; 4) поверхні, на яких по всій площині необхідно виконувати ці операції.

До підготовчих операцій відносяться: загладжування поверхні, розрі­зання тріщин, вирубання сучків та засмолів, очищення поверхні, прооліф­лення, грунтування, підмазування, шпаклювання й шліфування.

Згладжування може виконуватися при невеликих обсягах піщаним ка­менем або цеглиною, пемзою чи торцем куска деревини. Під час механізо­ваного згладжування використовують універсальні зати­рально-шліфу­вальні машинки (див. Рисунок 10.3а,б).

Розрізання тріщин виконують одночасно з загладжуванням, або зра­зу після нього. Його виконують малярним ножем для штукатурки (див. Рисунок 10.2) або металевим шпателем на глибину не менше, як 2 мм, таким чином, щоб потім їх можна було заповнити підмазочною пастою.

Сучки й засмоли вирубують в дерев'яних основах за допомогою напів­круглої стамески на глибину 2...3 мм. Потім їх місця замазують шпаклів­кою.

Очищення поверхні від пилу виконують стиснутим повітрям або щіт­ками. Якщо є дуже брудні або жирні плями, їх протирають ганчирками, сталевими щітками або лугами. Особливу увагу треба приділяти очищенню металевих поверхонь від іржі, для чого використовують щітки, шпателі, пневмоскребачки, шарошки. При великих площинах використовують піско­струменні апарати.

Грунтування — це попереднє фарбування рідким фарбувальним скла­дом, що забезпечує міцне з'єднання (зчеплення) з нею наступних фарбую­чих складів.

При підготовці поверхні під фарбування водними фарбуючими матеріа­лами грунтування виконують декілька разів. Перший раз — перед частко­вою підмазкою окремих місць на очищеній і згладженій поверхні. В подаль­шому поверхні грунтують перед нанесенням кожного шару шпаклівки та перед самим фарбуванням.

Грунтування миловареним або галуновим складом виконують механі­зованим або ручним інструментом; мідно-купоросним складом — тільки вручну. При механізованому нанесенні використовують різноманітні розпо­ро­шувачі, при ручному — валики або щітки.

Підготування поверхонь під масляне фарбування виконують вручну шля­хом прооліфлювання їх за допомогою щіток або валиків. При цьому в оліфу додають не більше 10 % пігменту. Для прооліфлювання використо­вують оліфу-оксоль, що висихає не більше, як за 24 години.

Передчасне фарбування або шпаклювання (до утворення міцної плівки) призводить до утворення пухирів і облуплювання покриття.

Підмазування — це заповнення шпакльовочним складом (підмазоч­ними пастами) обгрунтованих розрізаних щілин в дерев'яних конструкціях, тріщин в штукатурці й пошкоджених місць на бетонних поверхнях. Під­мазування виконується вручну дерев'яними, гумовими чи металевими шпателями.

Шпаклювання складається з нанесення шпаклівки на обгрунтовану поверхню рівномірним шаром завтовшки 0,5...2 мм з загладжуванням й зняттям надлишків. Під час поліпшеного й високоякісного фарбування використовуються ручні методи з суцільним нанесенням шпаклівки.

В цьому разі також можливе механізоване нанесення шпаклювального складу; до механічних шпателів склад подається стиснутим повітрям. По­віт­ряне розпорошення виконується за допомогою звичайної фарбувальної установки. Можливе використання вудок, пістолетів-розпорошувачів.

Шпаклювання може виконуватися один або декілька разів в залежності від якості фарбувального покриття.

Шліфування — це процес згладжування поверхні. Його виконують слідом за кожним процесом підмазування чи шпаклювання, а деінде й після грунтування та нанесення першого шару фарбування.