9.4. Улаштування покрить суцільних рулонних

Це підлоги, які найбільш поширені в житлових приміщеннях: лінолеумні та килимові покриття. Вони відрізняються міцністю, безшумністю під час ходіння, малотеплопроводні, красиві й гігієнічні.

Використовується декілька різновидів полівінілхлоридного лінолеума: безосновний, на тканинній підоснові, зі спіненим шаром, на теплозвуко­ізоляційній основі; на картоновій основі тощо.

Килимові покриття виготовляють з коротким густим ворсом на лицевій поверхні. За технологією виготовлення розрізняють килими ткані, неткані, ворсово-прошивні й голкопробивні (повстяні); з теплозвукоізоляційною підосновою й без підоснови. Ширина коливається від 1,1 до 3,0 м.

Вітчизняна промисловість випускає килимові покриття типу «Ворсоплен» — синтетичний нетканий двошаровий без теплозвукоізолюючої підоснови матеріал, однокольоровий чи багатокольоровий, шириною 0,7 м, довжиною 6м, зав­товшки 5мм.

Ковроплен складається з двошарової нетканої основи з друкованим малюнком та прозорої полівінілхлоридної плівки, довжина рулона 15 м, ширина 1200...1500 мм, товщина — 4,5 мм.

Ворсовий матеріал на спіненій латексній підоснові — найбільш поширене килимове покриття для підлог, верхній лицьовий шар з ворсової синте­тичної тканини, яка має високу зносостійкість; випускається в рулонах дов­жиною 6м, шириною 900 мм.

Лінолеум та килими приклеюють до основи клеями й мастиками, вибір яких залежить від матеріалу покриття підлог. Витрати клею й мастик для наклеювання 1 м² покриття підлог наведено в Таблиці 9.1.

Дисперсні клеї «Бустилат», АДМ-К, АК являють собою склади на основі латексів і дисперсії з наповнювачами й добавками. Під час наклею­вання лінолеума на тканій підоснові клей наносять на основу зубчастим шпателем шаром завтовшки 0.4...0.5 мм, а при наклеюванні лінолеума на теплозвуко­ізоляційній підоснові — завтовшки 0.6...0.7 мм. Покриття накле­ю­­­ють відразу після нанесення клею.

Холодна бітумна мастика «Биски» та бітумносинтетичний клей представ­ляють собою розчин бітуму в уайт-спіріті з наповнювачем та добавками. Перед початком робіт мастику й клей необхідно ретельно перемішати. При наклеюванні лінолеуму на тканій основі холодні бітумні мастики наносять на основу зубчастими шпателями шаром завтовшки 0.4...0.5 мм. Саме покриття наклеюють через 15...20 хвилин після нане­сення мастики. Клеї на основі синтетичних смол «Пермінід» КН-2, КН-3 — представляють собою розчини синтетичних смол та каучуків з наповню­вачами й добавками.

Каучукові клеї вогне- та вибухонебезпечні. Тому їх заборонено наносити на основу металевими шпателями, щоб виключити можливість виникнення іскрення. Не можливо клеї розігрівати, а також розбавляти розчинниками.

Підготовка основи та улаштування покрить підлог.

Настилати лінолеум та килимові покриття дозволяється на будь-які основи: бетонні, дерев'яні тощо. Головною умовою отримання якісного покриття є добра підготовка основи. Вона полягає в тім, щоб поверхня основи була рівною й гладенькою без вибоїн та наростів. Бетонні основи вирівнюють стяжкою з цементно-піщаного розчину складу 1:2,5 або 1:3. Цемент використовують марки 400. Підготовлений розчин повинен мати консистенцію тіста.

Вкладений розчин не повинен мати раковин. Після того, як розрівняний розчин затужавіє, його можна затирати штукатурною теркою. Стяжку зво­ложують водою на протязі п'яти днів по два-три рази на день, що виключає утворення тріщин, підвищує її якість.

Рівність стяжки можна перевіряти за допомогою правила, що вкладається в різних напрямах на її поверхні. Місця з просвітом між рейкою й основою біль­ше за 2 мм помічають крейдою, після чого затирають цементним розчином, що наносять за допомогою шпателя.

Перед наклеюванням лінолеуму вологість основи (стяжки) має бути не більш 6 %, тому що на більш вологі стяжки не вдається міцно наклеювати матеріал.

Для експрес-оцінки вологості використовують так званий «польовий» спосіб: на стяжку вкладається аркуш фільтрувального паперу, який закри­ва­­ється квадратним куском лінолеуму або плиткою ПХВ розміром 300х300 мм лицьовим боком донизу. Щоб не випарювалася волога, на края лінолеуму (плитки) вкладають який-небудь вантаж. Вологість основи (стяжки) буде рахуватися задовільною, якщо за добу фільтрувальний папір не буде насичений водою, а нижній бік лінолеуму не зволожиться.

Дерев'яні основи придатні для настилання лінолеуму в тому разі, якщо вони достатньо міцні, без щілин та дощок, що прогинаються.

Перед наклеюванням рулони лінолеуму необхідно витримати в приміщен­ні­ при температурі повітря не нижче 15^оС на протязі двох діб.

Технологія наклеювання різних видів лінолеуму однакова й відрізняється тільки видом клею чи мастики. За 3...4 доби до наклеювання лінолеум розкотують насухо в призначеному приміщенні з таким розрахунком, що кромки суміжних полотнищ накладаються одне на одне з напуском 15.. ..20 мм. За цей час лінолеум прийме постійні розміри й розрівняється. Куски можна нарізати й в спеціальних майстернях по альбомах розкрою, комплектуючи їх на кімнату й в такому вигляді постачати на об'єкт.

Витримані й розкладені на поверхні основи полотнища лінолеуму обе­режно відгинають до середини. Починаючи від середини, на прогрунтовану основу наносять тонкий шар мастики й ретельно її розрівнюють. З кожного боку полотнища залишають непромазаною смугу шириною 80...100 мм, потім на підготовлену основу (з нанесеною мастикою) наклеюють відігнуту половину полотнища. Таким же чином наклеюють і другу його половину. Після наклеювання лінолеум прикочують котком. Суміжні полотнища повинні перекривати одне одного на 15...20 мм для прирізання кромок.

Кромки прирізають за допомогою спеціальних ножів (див. Рисунок 9.4)­ наступним чином:

— на кромки лінолеуму накладають металеву лінійку, ножом прирізають обидва полотнища й викидають обрізані кромки;

— під полотнище лінолеуму в місцях прирізання підкладають по всій дов­жині смуги картонну (або іншого матеріалу) підкладку завтовшки 2...3 мм, завширшки 30...40 мм й по лінійці ножем прирізають кромки. При­різані кромки відгинають, промазують основу мастикою й приклеюють кромки, придавлюючи їх котком.

Влаштування підлог з килимових покрить аналогічне до техно­логії на­кле­ю­вання лінолеуму. Клейові склади використовуються в залеж­ності від виду покриття, його підоснови, вони завжди вказані на етикетці до матеріалу, що ви­ко­ристовується.

Плинтуси й галтелі прибивають до дерев'яних пробок, що закладе­но в стіни. Полівінілхлоридні плінтуси на­клеюють на мастиці КН-2.

При влаштуванні підлог на тепло- та звукоізоляційній основі килими на кім­нату з теплого лінолеуму заготов­ляють в майстернях, зварюючи полотнища то­ка­ми високої частоти. Накручений на дерев'яний сердечник килим доставляють до місця вкладання, розкочують: в коридорах — поздов­жньо, в кімнатах — по напрямку світла з вікон і витримують в такому становищи одну добу. Потім ножем прирізають килим по місцю, залишаючи біля стін зазор не більше 10 мм.

Після цього в дверних отворах вибирають паз V-подібної форми й заварю­ють стик електроінструментом, розплавлюючи присадочний прутик в струмені повітря з температурою 260...300^оС.

Після розкочування килимового покриття і його прирізання ножем (після витримання 3...5 діб для стабілізації деформацій), кромки склеюють, підкладаючи під стик смугу з міцної тканини, промазаної клеєм КН-2 й притискують кромки шпателем.