- •2. Концепції походження філософії
- •3.Соціальні умови формування філософії
- •4.Духовні джерела філософії
- •5. Природа філософських проблем, їх традиційний поділ.
- •7. Особливості філософського знання
- •10. Метафізика. Головні розділи філософії.
- •12. Раціональна психологія як частина метафізики, її головне питання.
- •14. Метафізика як метод пізнання. Зв'язок з форм. Логікою.
- •15. Метафізика і діалектика – два методи філософського пізнання.
- •17. Агностицизм як філософська позиція.
- •18. Суб'єкт та об'єкт пізнання, структура пізнавального процесу.
- •19.Наука як особлива форма пізнання.
- •20. Істина як проблема гносеології
- •21. Матеріалістичний монізм.
- •22. Категорія «дух», її роль в осмисленні внутр. Світу людини.
- •23. Свідомість з точки зору науки і філософії.
- •24. Свідомість і несвідоме. Роль несвідомого в житті людини.
- •26. Моральна свідомість її роль в житті суспільства.
- •27. Проблема свободи волі в філософії.
- •28. Тягар свободи, феномен конформізму.
- •29. Творчість як найбільш адекватна форма людського існування.
- •30. Суспільство як філософська проблема
- •31. Проблема суб'єкта історичного процесу.
- •32. Формаційна модель історії
- •34. Мілетська школа в античній філософії.
- •35. Атомістична школа в Античній філософії.
- •36. Філософські погляди Геракліта.
- •37. Елейська школа в Античній філософії.
- •41. Епікуреїзм. Його місце в історії філософії.
- •42. Стоіцизм як філософська і життєва позиція.
- •43. Філософія скептицизму.
- •44. Особливості філософії Середніх віків.
- •45. Апологетика, її місце в історії європейської філософської думки.
- •47. Вплив арабської філософії на розв. Середньовічної ф-ії.
- •49. Філософська думка часів Київської Русі
- •50-51. Філософія Епохи Відродження. Ренесансний гуманізм й антропоцентризм.
- •52. Філософські ідеї Реформації.
- •54. Ф.Бекон як основоположник емпіризму.
- •55. Емпірична лінія в філософії Нового часу. Бекон, Гоббс, Локк.
- •56. Р. Декарт як основоположник раціоналізму.
- •57. Б.Паскаль про людину
- •58. Філософські погляди б.Спінози.
- •59 Монадологія Лейбніца.
- •60. Філософія Просвітництва
- •61. Коперніканський переворот і.Канта.
- •62. Філософія Китаю.
- •62. Філософія Китаю.
- •63-64. Давньоіндійська філософія
- •65. Гносеологія Канта.
- •66. І.Кант про моральні основи людського суспільства.
- •67. Суб'єктивний ідеалізм і. Фіхте
- •68-70. Г.-в.-ф. Гегель
- •69. Онтологія Гегеля.
- •76-77. Філософія марксизму
- •77. Екзистенційна філософія
- •77. Марксизм та екзистенціалізм про відчуження та шляхи його подолання.
- •78. Прагматизм і марксизм про можливості і межі перетворення світу.
- •80. Фрейдизм про роль несвідомого.
- •82. Головні концепції походження людини.
- •83. Проблема субстанції: матеріалістичний та ідеалістичний монізм.
- •84. Методологія як частина філософії.
- •85. Проблема буття у філософії
- •86. Обєктивний ідеалізм Фрідріха Шеллінга.
- •87. Смисл історії як філософська проблема.
- •88. Натхнення і творчість.
- •89. Філософія і професійна кар’єра.
- •90. Можливості і межі пізнання людини.
- •92. Спілкування та розуміння як проблема філософії.
- •93.Проблема спрямованості історії.
- •94.Саморозуміння, його значення для життєвого успіху.
- •95. Матеріальне виробництво як основа цілісності суспільства.
- •96.Добро і зло як філософська проблема.
21. Матеріалістичний монізм.
Монізм (гр. один, єдиний) - філософ. вчення, яке приймає за основу всього один існуючий початок. Матеріалісти вважають початком, основою світу матерію. Ідеалісти - дух, ідею. Тлумачення світу в цілому і пояснення всього розмаїття його проявів за доп. єдиної субстанції.
Під монізмом розуміється також логічний погляд, згідно з яким будь-яка цільна і послідовна теоретична побудова можлива лише на основі єдиного вихідного положення, проведеного через усю низку наукових міркувань і, відповідно, впевненвість в тому, що в основі кожної логічно побудованої наукової концепції лежить один і тільки один фундаментальний принцип, з якого виводяться усі інші теоретичні положення концепції.
Відносно до основного питання філософії М. означає вимогу його строго однозначного вирішення, що припускає визнання примата матерії над духом або духа над матерією. Ця вимога виключає всі вияви дуалізму, який з точки зору монізму вигладає як проста непослідовність.
Матеріалістичний і ідеалістичний М.
Матеріалістичний знаходить своє вираження у ствердженні єдності світу (буття), (космосу), ("універсуму") в його матеріальності. У протилежність йому ідеалістичний М. стверджується у постулюванні ідеальної (духовної) природи буття.
Найбільш послідовним напрямком ідеалістичного М. є ф-фія Гегеля.
На прикладі Дюрінга Ф.Енгельс показав, що скільки-небудь послідовна філософія може виводити єдність світу або з мислення, або з тієї об'єктивної реальності, яка існує поза ним, з давніх-давен у гносеології назив. матерією і вивчається природознавством.
Матеріалістичний М. характерний для діалектичного матеріалізму, який виходить з того, що світ за своєю природою матеріальний, що всі явища у світі є різними видами рухливої матерії. У ф-фії марксизму матеріалізм поширюється і на суспільні явища.
Протилежність монізму - дуалізм.
Історичні форми філософського монізму - як продукт розвитку моністичної тенденції у ф-фії на різних етапах розвитку науково-теоретичного мислення.
Перша історична форма моністичної філ-фії - космологічний М.
Характеризується естетично-філос. уявами про світ як про замкнутий, гармонійно організований космос, що виник із якоїсь космічної "стихії" (хаоса). В класично чистому вигляді ця форма виступила у стародавніх греків (Фалес, Анаксимандр) і особливо у Геракліта. Цю форму можна віднести до матеріалістичного типу.
Найвищий ступінь античного матер. М. - атомістичний М. Демокрита. Монізм досягає, з одного боку, більш високого рівня абстракції, а з другого - тісніше пов'язується з природничо-науковим способом розуміння світу.
Релігійно-етична форма монізму стояла в опозиції по відношенню до атомістичного монізму (предст. ф-фією Платона).Платон запевняв у приматі інтелект-го світу ("ідеї"), він поклав початок лінії ідеалізму у філософії. Пантеїстична форма М. створилась як реакція на дуалізм середньовічної ідеології (дуалізм бога і світу, душі й тіла). Отримала свій розв. у ф-фії Бенедикта Спінози (1632-1677).
Монізм німецького класичного ідеалізму. Спробу перебороти кантівський дуалізм на ґрунті суб'єктивного ідеалізму започаткував Йоганн Готліб Фіхте (1762-1814), але виявилося, що єдиною формою монізму, побудованої на основі послідовно проведеної суб'єктивно-ідеалістичної передумови, може бути тільки соліпсизм.
Матеріалистична форма монізму - філософія Людвіга Фейербаха (1804-1872), Ернста Геккеля (1834-1919), Йосифа Діцгена (1828-1888), діалектико-матеріалістичний монізм марксизму.
