21. Матеріалістичний монізм.

Монізм (гр. один, єдиний) - філософ. вчення, яке приймає за основу всього один існуючий початок. Матеріалісти вважають початком, основою світу матерію. Ідеалісти - дух, ідею. Тлумачення світу в цілому і пояснення всього розмаїття його проявів за доп. єдиної субстанції.

Під монізмом розуміється також логічний погляд, згідно з яким будь-яка цільна і послідовна теоретична побудова можлива лише на основі єдиного вихідного положення, проведеного через усю низку наукових міркувань і, відповідно, впевненвість в тому, що в основі кожної логічно побудованої наукової концепції лежить один і тільки один фундаментальний принцип, з якого виводяться усі інші теоретичні положення концепції.

Відносно до основного питання філософії М. означає вимогу його строго однозначного вирішення, що припускає визнання примата матерії над духом або духа над матерією. Ця вимога виключає всі вияви дуалізму, який з точки зору монізму вигладає як проста непослідовність.

Матеріалістичний і ідеалістичний М.

Матеріалістичний знаходить своє вираження у ствердженні єдності світу (буття), (космосу), ("універсуму") в його матеріальності. У протилежність йому ідеалістичний М. стверджується у постулюванні ідеальної (духовної) природи буття.

Найбільш послідовним напрямком ідеалістичного М. є ф-фія Гегеля.

На прикладі Дюрінга Ф.Енгельс показав, що скільки-небудь послідовна філософія може виводити єдність світу або з мислення, або з тієї об'єктивної реальності, яка існує поза ним, з давніх-давен у гносеології назив. матерією і вивчається природознавством.

Матеріалістичний М. характерний для діалектичного матеріалізму, який виходить з того, що світ за своєю природою матеріальний, що всі явища у світі є різними видами рухливої матерії. У ф-фії марксизму матеріалізм поширюється і на суспільні явища.

Протилежність монізму - дуалізм.

Історичні форми філософського монізму - як продукт розвитку моністичної тенденції у ф-фії на різних етапах розвитку науково-теоретичного мислення.

Перша історична форма моністичної філ-фії - космологічний М.

Характеризується естетично-філос. уявами про світ як про замкнутий, гармонійно організований космос, що виник із якоїсь космічної "стихії" (хаоса). В класично чистому вигляді ця форма виступила у стародавніх греків (Фалес, Анаксимандр) і особливо у Геракліта. Цю форму можна віднести до матеріалістичного типу.

Найвищий ступінь античного матер. М. - атомістичний М. Демокрита. Монізм досягає, з одного боку, більш високого рівня абстракції, а з другого - тісніше пов'язується з природничо-науковим способом розуміння світу.

Релігійно-етична форма монізму стояла в опозиції по відношенню до атомістичного монізму (предст. ф-фією Платона).Платон запевняв у приматі інтелект-го світу ("ідеї"), він поклав початок лінії ідеалізму у філософії. Пантеїстична форма М. створилась як реакція на дуалізм середньовічної ідеології (дуалізм бога і світу, душі й тіла). Отримала свій розв. у ф-фії Бенедикта Спінози (1632-1677).

Монізм німецького класичного ідеалізму. Спробу перебороти кантівський дуалізм на ґрунті суб'єктивного ідеалізму започаткував Йоганн Готліб Фіхте (1762-1814), але виявилося, що єдиною формою монізму, побудованої на основі послідовно проведеної суб'єктивно-ідеалістичної передумови, може бути тільки соліпсизм.

Матеріалистична форма монізму - філософія Людвіга Фейербаха (1804-1872), Ернста Геккеля (1834-1919), Йосифа Діцгена (1828-1888), діалектико-матеріалістичний монізм марксизму.