8. Концепції морфеми в сучасному мовознавстві. Морфема за і. О. Бодуеном де Куртене.

Поняття морфеми є одним із основних в описовій граматиці, однак розуміють його по-різному.

Морфема є одиницею двобічною, а отже, має план значення і план вираження. Із цього проблеми: чи можна вважати однією морфемою –ей та –ів (гост-ей і бат`к-ів), якщо вони мають тотожне значення `Р. мн.`; чи можна вважати однією морфемою –и (сл`оз-и, сл`оз-и, кріз` сл.`оз-и). Відомі 3 основні напрями в поглядах на морфему:

1. М – одиниця ПВ: - значення не важливе при визначенні морфеми, - морфема лише повторювана частина окремих висловлювань: М=ПВ а: школ-а, вікн-а, пис-а-ти- ᴓ, а-морал`ний;

2. М – одиниця ПЗ: - форма не важлива для виконання морфемою її функцій, - морфема є суто функціональна одиниця: М=ПЗ `К.одн`: друж-е, син-у.

3. М – двобічна одиниця: - важливими є обидва плани: і значення, і форма, - морфема – одиниця, яка розмежовує обидва плани й одночасно об’єднує їх:

ПЗ `відносність`

Мs ПВ –с`к- (кийів-с`к-ий)

ПЗ `відносність`

Мs ПВ –ов- (степ-ов-ий)

Морфема також осмислюється як інваріантно-варіантна одиниця – морфема/морф. Дискусійним є питання: у яких межах варіює форма морфеми, тобто які фонемно відмінні морфи можна вважати морфами однієї морфеми: ПЗ`жін.ст`, а ПВ –к- (студент-к-а)

-ок-(студент-ок- ᴓ)

-ч-(студент-ч-ин- ᴓ)

-ц`(студент-ц`-і)

або ПЗ загальна відносність, а ПВ –с`к-(київ-с`к-ий)

-инс`к-(йалт-инс`к-ий)

-івс`к-(порт-артур`-івс`к-ий)

-йс`к-(дел`і-йс`к-ий)

І.О. Бодуен де Куртене увів сам термін і поняття. Він увів його поряд з поняттям «фонема». Нема жодної статті повністю присвяченій морфемі, тільки окремі фрагменти.

1881 р. – дає визначення поряд з фонемою, але усвідомлення прийшло в 1877 р.: у лекціях Казанського університету в програмі 1877-78 рр. – «морфологічні частини слів» (те, що пізніше наз. «морфема»), ( ще один термін, що вживався на позначення морфеми - «морфемний склад»).

1881 р.: «…Суцільне зв’язане мовлення поділяється на речення або фрази значеннєві. Речення – на значеннєві слова. Слова – на морфологічні склади або морфеми. Морфеми – на фонеми ».

1) термінологічне визначення;

2) окреслив як системну одиницю, що займає певне, чітко визначене місце:

- мінімальна одиниця,

- значеннєва одиниця,

- синтаксично несамостійна.

1895 р. – зазначив, що поняття «морфеми» охоплює корінь, усі можливі афікси: суфікси, префікси, закінчення.