- •Контрольні запитання до змістового модуля №1 «Сучасна українська мова. Морфемологія»
- •1.Морфеміка як підсистема мови
- •2. Морфемологія як розділ морфології. Об*єкт, предмет та завдання морфемології.
- •3. Зв’язок морфемології з іншими дисциплінами (фонетикою, словотвором, лараднгмологією, лексикологією, синтаксисом, стилістикою).
- •4. Теоретичне і практичне значення морфології.
- •6. Поняття інваріантності / варіантності. Морфема як інваріантна одиниця мови.
- •7. Морфема і слово: спільні та відмінні ознаки.
- •8. Концепції морфеми в сучасному мовознавстві. Морфема за і. О. Бодуеном де Куртене.
- •10. Морфи, аломорфи та варіоморфи: їх дистрибутивні особливості.
- •9.Принципи виокремлення морфів та зведення їх у морфему.
- •11. Морфема і морф. Спільні та відмінні ознаки.
- •12. Структурно-семантична характеристика кореневих морфем
- •13. Структурно-семантична та функціональна характеристика афіксальних морфем.
- •14. Структурно-семантична та функціональна характеристика префіксів
- •15. Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів
- •16. Структурно-семантична та функціональна характеристика закінчення
- •17. Структурно-семантична та функціональна характеристика постфіксів та інфіксів.
- •18. Функціональна характеристика афіксів. Словотвірні, формозмінні та словозмінні морфеми української мови.
- •20. Поняття конфікса. Види та структурно-семантична роль конфіксів в ум.
- •21.Проблема інтерфіксів. Різні погляди на правомірність їх виділення.
- •22. Афіксоїди як морфеми перехідного типу. Види афіксоїдів.
- •23. Явища асиметрії в морфемі. Омонімія, синонімія, антонімія коренів, префіксів, суфіксів, постфіксів.
- •24. Морфонологія як підрозділ морфемології. Завдання морфонології
- •25.Явище морфемного шва. Можливість не єдиної інтерпретації явищ морфемного шва.
- •27.Поняття морфонеми. Приголосні морфонеми укр. Словотворення.
- •28. Усічення та накладання морфів як характерні явища українського словотворення
- •29. Інтерфіксація як морфонологічне явище. Види інтерфіксів. Умови їх виникнення.
- •Інтерфікси
- •30.Морфемні та інверсійні словники. Принципи укладання.
- •Контрольні запитання до змістового модуля №2 «Сучасна українська мова. Словотвір»
- •1. Словотвір як підсистема мови та як розділ морфології. Завдання словотвору
- •2. Зв’язок словотвору з іншими лінгвістичними дисциплінами.
- •3. Діахронний та синхронний аспекти словотворення.
- •4. Похідне слово. Критерій г.О. Винокура для визначення синхронних відношень похідності між словами.
- •5. Твірна і похідна основи. Словотвірний формант. Види словотвірних формантів.
- •6.Твірні бази і морфонологічні засоби
- •8. Словотвірна структура похідного слова.
- •9.Словотвірне гніздо як комплексна одиниця системи словотворення. Структура і типологія словотвірних гнізд української мови
- •10.Словотвірна парадигма
- •11. Словотвірний тип. Класифікація словотвірних типів: а) за ознакою «синтаксична/лексична деривація»; б) за ознакою «мутаційні/модифікаційні»
- •V →n (віддієсл. Іменники) боро-ти-ø-с’а – борот’-б-а. Adj→n мужн’-ій – мужн’-іст’-ø.
- •12. Словотвірне значення похідного слова; методика його визначення
- •13. Словотвірне значення. Види словотвірних значень. Засоби його вираження.
- •14. Словотвірна категорія. Типові словотвірні категорії укр. Мови.
- •16. Афіксальні способи творення похідних української мови.
- •17. Безафіксні способи творення похідних української мови.
- •18. Способи творення складних і складених слів
- •19. Способи творення іменників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).
- •20. Словотворення прикметників. Загальна характеристика (способи словотворення, твірні бази, словотвірні значення).
- •21. Афіксальне словотворення в українському іменнику
- •22.Безафіксні способи творення іменників
- •23. Іменники-композити: способи творення, твірні бази, словотвірні типи
- •24. Абревіація як спосіб творення похідних. Види абревіатур.
- •25. Субстантивація як особливий різновид синхронного словотворення.
- •26.Особливості творення якісних прикметників української мови.
- •27. Особливості творення відносних прикметників української мови.
- •28. Прикметники-композити:способи словотворення,твірні бази,словотвірні бази.
- •30. Словотворення прислівників в українській мові. Загальна характеристика
- •31. Актуальні процеси в українському словотворенні (девербативи, абревіатури, абстрактні іменники та ін.).
- •32.Словотвірні словники. Принципи укладання.
9.Принципи виокремлення морфів та зведення їх у морфему.
Морф – це конкретний лінійний представник морфеми як узагальненої одиниці мови, один із формальних її різновидів. В свою чергу морфема – це елементарна, неподільна одиниця мови, формально не подільна за семантикою двостороння одиниця, що має значення та матеріальне вираження.
Морфема є неподільною за формою, однак зі структурного погляду вона розкладається на компонентні частини. Морфема також може варіюватися у ПЗ і ПВ, це варіювання здійснюється за її реалізації в мовленні через своїх конкретних представників – морфів (Мф).
Єдність морфеми – інваріанта як узагальненої сукупності сукупності мофів-варіантів передбачає такі три ознаки:
тотожність значення: морфи однієї морфеми повинні мати те саме значення;
фонемна подібність: морфи однієї морфеми повинні бути фонемно однакові;
фонемна відмінність морфів можлива лише за умови реалізації їх у певній морфонологічній позиції
У словоформах берег- ᴓ-ти- ᴓ, на берез’-і, бер’іг- ᴓ - ᴓ - ᴓ , при-береж-н-ий, берег-ом, береж- ᴓ- ᴓ-и, берез-а, берег- ᴓ, уз-бережж- ᴓ-а кореневі морфеми репрезентують три різні морфеми, що мають різні значення:
1) M1Rn ПЗ «край землі, що межує з поверхнею водойми» ПВ {-бере-}
{-берез’-}
{-береж-}
{-бережж-}
2) M2Rv
ПЗ “не давати витрачатися, тримати в доброму стані»
ПВ {–берег-}
{-бер’іг-}
{-береж-}
3) M3Rn
ПЗ “білокоре дерево»
ПВ {–берез-}
{-берез’-}
{-бер’із-}
Часткова фонемна відмінність морфів однієї морфеми можлива лише тоді, коли вона зумовлена морфонологічною позицією – позицією морфа до або після іншого морфа, до якого відбувається пристосування.
10. Морфи, аломорфи та варіоморфи: їх дистрибутивні особливості.
Мофр – це мінімальна значенєва двобічна варіантна синтагматична одиниця мовлення, що виокремлюється у словоформі. Мофри як конткретні реалізації морфеми у мовленні можуть бутияк однакові за фонемним вираженням, так і відмінні. Ось такі відмінні морфи і є аломорфами. Аломорфи – це морфи однієї морфеми, які мають однакове значення, але частково відмінні за фонемним вираженням, що залежить від їхньої морфонологічної позиції. Для аломорфів характерні відношення додакової (доповнювальної) дистрибуції, тобто вони не можуть перебувати в тотожних морфонологічних позиціях. Наприклад, єдиноможливі кореневі аломорфи в наведених морфонологічних позиціях:
-берег- перед усіма ZN, крім м.в.одн. -і (берег-Ø, -а, -у, -Ø, -ом, -и, -ів, -ам, -ами, -ах, -и);
-берез'- лише перед ZN м.в.одн. –і (на берез'-і);
-береж- перед SN -ок-, -ечок-, або SAdj -н- (береж-ок-Ø, береж-ечок-Ø, при-береж-н-ий)
-бережж- перед SN -Ø- (із -й-)(уз-бережж-Ø-а).
Варіоморфи – морфи однієї морфеми, які мають однакове значення, дещо відмінні за фонемним вираженням, які можливі в тій самій морфонологічній позиції і які можуть заміняти один одного в цій позиції. Тобто варіоморфи, на відміну від аломорфів, перебувають у відношеннях вільного варіювання – взаємозамінювання: гарн'-ус'ін'к-//-іс'ін'к-ий, с'піва-ти-//-т'- Ø, ход'-Ø-Ø-імо//-ім
