9.Принципи виокремлення морфів та зведення їх у морфему.

Морф – це конкретний лінійний представник морфеми як узагальненої одиниці мови, один із формальних її різновидів. В свою чергу морфема – це елементарна, неподільна одиниця мови, формально не подільна за семантикою двостороння одиниця, що має значення та матеріальне вираження.

Морфема є неподільною за формою, однак зі структурного погляду вона розкладається на компонентні частини. Морфема також може варіюватися у ПЗ і ПВ, це варіювання здійснюється за її реалізації в мовленні через своїх конкретних представників – морфів (Мф).

Єдність морфеми – інваріанта як узагальненої сукупності сукупності мофів-варіантів передбачає такі три ознаки:

1. тотожність значення: морфи однієї морфеми повинні мати те саме значення;

2. фонемна подібність: морфи однієї морфеми повинні бути фонемно однакові;

3. фонемна відмінність морфів можлива лише за умови реалізації їх у певній морфонологічній позиції

У словоформах берег- ᴓ-ти- ᴓ, на берез’-і, бер’іг- ᴓ - ᴓ - ᴓ , при-береж-н-ий, берег-ом, береж- ᴓ- ᴓ-и, берез-а, берег- ᴓ, уз-бережж- ᴓ-а кореневі морфеми репрезентують три різні морфеми, що мають різні значення:

1) M1Rn ПЗ «край землі, що межує з поверхнею водойми» ПВ {-бере-}

{-берез’-}

{-береж-}

{-бережж-}

2) M2Rv

ПЗ “не давати витрачатися, тримати в доброму стані»

ПВ {–берег-}

{-бер’іг-}

{-береж-}

3) M3Rn

ПЗ “білокоре дерево»

ПВ {–берез-}

{-берез’-}

{-бер’із-}

Часткова фонемна відмінність морфів однієї морфеми можлива лише тоді, коли вона зумовлена морфонологічною позицією – позицією морфа до або після іншого морфа, до якого відбувається пристосування.

10. Морфи, аломорфи та варіоморфи: їх дистрибутивні особливості.

Мофр – це мінімальна значенєва двобічна варіантна синтагматична одиниця мовлення, що виокремлюється у словоформі. Мофри як конткретні реалізації морфеми у мовленні можуть бутияк однакові за фонемним вираженням, так і відмінні. Ось такі відмінні морфи і є аломорфами. Аломорфи – це морфи однієї морфеми, які мають однакове значення, але частково відмінні за фонемним вираженням, що залежить від їхньої морфонологічної позиції. Для аломорфів характерні відношення додакової (доповнювальної) дистрибуції, тобто вони не можуть перебувати в тотожних морфонологічних позиціях. Наприклад, єдиноможливі кореневі аломорфи в наведених морфонологічних позиціях:

-берег- перед усіма Z_N, крім м.в.одн. -і (берег-Ø, -а, -у, -Ø, -ом, -и, -ів, -ам, -ами, -ах, -и);

-берез'- лише перед Z_N м.в.одн. –і (на берез'-і);

-береж- перед S_N -ок-, -ечок-, або S_Adj -н- (береж-ок-Ø, береж-ечок-Ø, при-береж-н-ий)

-бережж- перед S_N -Ø- (із -й-)(уз-бережж-Ø-а).

Варіоморфи – морфи однієї морфеми, які мають однакове значення, дещо відмінні за фонемним вираженням, які можливі в тій самій морфонологічній позиції і які можуть заміняти один одного в цій позиції. Тобто варіоморфи, на відміну від аломорфів, перебувають у відношеннях вільного варіювання – взаємозамінювання: гарн'-ус'ін'к-//-іс'ін'к-ий, с'піва-ти-//-т'- Ø, ход'-Ø-Ø-імо//-ім