15. Структурно-семантична та функціональна характеристика суфіксів

В україністику термін ввів П. Залозний у 1906 р. Суфікс – службова необов’язкова морфема в слові, що перебуває в постпозиції щодо кореня або іншого суфікса, має СЗ або ГЗ і виконує переважно словотвірну чи формозмінну функцію.

В укр. мові після кореня може бути від 0 до 6 суфіксів: 0-весел-ий, 1-лʹінгв-іст- ᴓ, 2-лʹіс-ов-ик- ᴓ, 3-перв-іст-оч-к-а, 4-твар-ин-н-иц-тв-о, 5-рос-л-ин-н-ицʹ-к-ий, 6-не-о-по-да-т-к-ов-ува-нʹ-ісʹтʹ- ᴓ.

• переважно закріплені за частинами мови і є їхніми показниками. Іменні: -ак- (служ-ак-а), прикметникові: -ов- (зим-ов-ий), дієслівні: -ува- (парубк-ува-ти- ᴓ), -а- (вечерʹ-а-ти- ᴓ)

• приєднуються до твірної основи тому змінюють значення базового слова і частиномовну приналежність:учи-ти- ᴓ - учи-телʹ- ᴓ. Деякі – не змінюють: біл-ий – біл-уват-ий.

СЛОВОТВІРНІ СУФІКСИ

Мутаційні – надають похідному слову нового значення, порівняно з твірним: кіоск- ᴓ «предмет» - кіоск-ер- ᴓ Модифікаційні – не змінюють ЛЗ твірного слова, а лише надають йому відтінків: зелен-ий «колір» - зелен-уват-ий «певний вияв кольору» Транспозиційні – не змінюють ЛЗ твірного слова, вони виражають це значення засобами іншої частини мови: чит-а-ти- ᴓ - чит-а-нʹнʹ-а «процес»

ФОРМОЗМІННІ СУФІКСИ

Виражають нерозчленовані ГЗ: Іменникові: утвор. форми непрямих відмінків іменника мати: -ерʹ- (мат-ерʹ-і), -ір- (матʹ-ір- ᴓ), -ір/й- (матʹ-ір/й-у) утвор. форми непрямих відмінків ім. 4 відміни (телʹ-а, імй-а): -ат- (телʹ-ат-и), -атʹ- (телʹ-атʹ-і), -ен- (ім-ен-ем), -енʹ- (ім-енʹ-і) утвор. форми множини окремих ім. 2 відміни: -ес- (неб-ес-а) Прикметникові: утвор. вищий ступінь порівняння: -ш- (тонк-ий –тон-ш-ий), -ч- (вис-ок-ий – виш-ч-ий), -іш- (зелен-ий-зеленʹ-іш-ий) Дієслівні: утвор. форму інфінітива: -ти-, -тʹ- утвор. форми мин.часу: -в- (малʹува-в-ᴓ), -л- (біг- ᴓ -л-а), - ᴓ- (віз- ᴓ- ᴓ- ᴓ) утвор. форми майб часу: -м- (біг- ᴓ-ти-м-у) утвор. видові форми: -и-/-а- (вийав-и –ти - вийавлʹ-а-ти), - ᴓ-/-ува- (надпис-а-ти- ᴓ-надпис-ува-ти- ᴓ

• суфіксам властиві всі типи системних відношень: омонімія: -ик- «особа, тварина, предмет, демінутив» (тайгов-ик- ᴓ, риж-ик- ᴓ, лʹодов-ик- ᴓ , горб-ик- ᴓ), синонімія: СЗ «збірність-сукупність однорідних предметів» -ик-, -ак-, -ад- (лекс-ик-а, вишнʹ-ак- ᴓ, арк.-ад-а), антонімія: СЗ «особа ч.р. – особа ж.р.» -ецʹ- ↔ -к- (украйін -ецʹ- ᴓ - украйін-к-а)

ЗА ВИРАЖЕННЯМ:
Фонемні:		Нульові
вокалічні: -а- (хоробрʹіш-а-ти- ᴓ) консонантні: -к- (зелен-к-а) вок-конс: -ник- (мрʹій-ник- ᴓ)	нульовий словотвірний: наказ-а-нʹнʹ-а – наказ- ᴓ нульовий формозмінний: чит-а-ти – чит-а-в

• фузійно поєднуються з іншими морфемами, що створює труднощі при їх встановленні

• структура: прості (непохідні): пт-аш-ник- ᴓ та складні (непохідні): с-по-глʹад-алʹн-ик- ᴓ

• походження: питомі(споконвічні) та іншомовні (запозичені): лимон-ад- ᴓ

• суфіксальну підсистему складають: давні індоєвроп. –ер-, -ен-, спільнослов. –б-, -ств-, -ач-, східнослов. –шчин-, -ик-, власне укр. –ошч-, -тв-, -ува-, запозичені –ит-, -ист-, -аж-.

• суфіксальна сис-ма не є сталою (деякі суфікси виходять з ужитку, інші функціонують як нові одиниці)

• сис-ма не є замкнутою, поповнюється новими

• існує понад 320 суфіксів.