Історія держави і права_Тацій В.Я. Том 2

19—23 квітня 1924 р. в м. Балті відбувся І Всемолдавський з'їзд Рад, який затвердив Конституцію Молдавської АСРР, обрав ЦВК республіки і делегатів до складу Ради Національностей ЦВК СРСР та на Всесоюзний і Всеукраїнський з'їзди Рад. 10 травня 1925 р. Конституцію Молдавської АСРР затвердив IX Всеукраїнський з'їзд Рад1, чим і завершилося оформлення Молдавської АСРР у складі УСРР.

Слід зазначити, що в процесі утворення Молдавської автономної республіки виникали значні труднощі, адже Лівобережна Молдавія за національним складом була неоднорідною. Окрім молдаван, тут проживали українці, поляки, євреї, болгари, росіяни, німці та ін. Але партійне і державне керівництво досить легковажно підійшло до цієї проблеми. Молдавська АСРР включала території з переважно українським населенням. За переписом 1926 р. 48,5 % її мешканців становили українці і лише 30,1% — молдавани. Тимчасові кордони між Україною і АМСРР були визначені в 1924 р. досить приблизно, їх уточнення тривало аж до вересня 1926 р.

Збройні сили. Перехід до мирної господарської роботи позначився на становищі збройних сил. Було проведено скорочення Червоної армії і водночас накреслені заходи щодо її вдосконалення і зміцнення. Вся робота у збройних силах запроваджувалася на основі постанов X і XI з'їздів РКП(б).

У свій час укладення союзного робітничо-селянського договору між РСФРР і УСРР вимагало внесення змін до організації управління збройними силами в Україні. Виходячи з цього Раднарком УСРР постановою «Про командуючого всіма збройними силами на Україні і уповноваженого РВРР на Україні» від 25 січня 1921 р. установив, що командувач збройними силами в Україні, будучи начальником усіх військових частин, управлінь та установ Червоної армії, які перебувають в Україні, водночас с уповноваженим РВРР і безпосередньо підпорядковується Реввійськраді республіки. Нові умови викликали необхідність реформи збройних сил. Важливе значення мала розробка нових принципів комплектування Червоної армії. Першим кроком у цьому напрямі стала постанова ВУЦВК «Про обов'язкову військову службу» від 3 січня 1923 р.2. видана на підставі декрету ВЦВК і Раднаркому РСФРР від 28 вересня 1922 р. У постанові ВУЦВК зазначалося: «Всі громадяни УСРР чоловічої статі, незалежно від їхнього місцеперебування, притягаються до відбування обов'язкової військової служби». Вод- 1 Резолюції Всеукраїнських з'їздів Рад робітничих, селянських та червоноармійсь-

ких депутатів — X. 1932. — С. 223—231. 1 ЗУ УСРР. — 1923. — № 1. — Ст. 2.

230

ночас цей акт закріплював принцип класового комплектування Червоної армії і флоту. Постановою визначалися строки проходження дійсної військової служби, порядок увільнення, перебування в запасі тощо.

Удругій половині 1923 р. було визнано своєчасним перехід до міліційних начал у будівництві збройних сил. З цією метою 8 серпня 1923 р. ЦВК і Раднарком СРСР видали декрет «Про організацію територіальних військових частин і проведення військової підготовки трудящих», де детально визначався порядок комплектування Червоної армії

— так звана змішана система збройних сил (кадрові військові частини і територіальні військові формування).

З метою розроблення питань, пов'язаних з організацією територіальних формувань, а також допризовною позавійськовою підготовкою трудящих, постановою ВУЦВК і Раднаркому УСРР від 11 листопада 1925 р. при окрвиконкомах, де були розташовані територіальні частини, створюються спеціальні органи — постійні територіальні наради, в усіх інших округах — постійні наради з питань позавійськової підготовки трудящих.

Узв'язку із завершенням демобілізації та різким скороченням чисельності Червоної армії ЦК РКП(б) виробив план реформи збройних сил. Внаслідок проведення реформи розширилися і зміцніли, поряд з кадровою армією, територіальні формування, які в 1925 р. становили понад 50% усієї системи збройних сил, було реор-швано інститут військових комісарів і в управлінні військовими частинами запроваджено принцип єдиноначальності.

Реформа Червоної армії охоплювала також реорганізацію військового управління. Перебудовувався центральний апарат і апарат військових округів. В Україні було скасовано губернські військові комісаріати і створено корпусні та дивізійні територіальні управління. Важливі завдання у військовій галузі покладалися на місцеві органи державної влади. Активно розгорнулося будівництво національних військових частин. Схвалений 18 вересня 1925 р. ЦВК і Раднаркомом СРСР Закон • Про обов'язкову військову службу» підбив перші підсумки реформи Червоної армії й остаточно закріпив принцип централізованого будівництва збройних сил СРСР як єдиної союзної держави. Прокуратура, суд і ДПУ (ДІІК) УСРР. Нові форми відносин, створені на основі непу, перехід до ринкової економіки і заміна прямих адміністративних методів управління нею цивільно-правовим регулюванням мали набути свого виразу в запровадженні принципу законності і захисту у судовому порядку. Все це й обумо231

і 4. Держала і >і;ш«о України « умовах непу

4. Перебудова державного апарату УСРР у м'яіку І утяоренням СРСР

вило суттєві зміни в структурі і практичній діяльності правоохоронних органів. Так, прийняття Основ судоустрою СРСР і союзних республік, ліквідація губерній та перехід на триступеневу систему управління потребували перебудови органів

Прокуратури УСРР. Це завдання було розв'язано постановою ВУЦВК від 23 жовтня 1925 р. «Про надання чинності Положенню про судоустрій УСРР». За ним державна прокуратура, як і раніш, перебувала у складі наркомюсту, але 11 керівник — народний комісар юстиції діставав назву Генерального прокурора республіки. Під його загальним керівництвом перебував відділ прокуратури наркомюсту УСРР, помічники та прокурори наркомюсту УСРР. Було створено також спеціальну прокуратуру з трудових справ. Місцеві органи прокуратури УСРР складали прокурори округів, які безпосередньо підпорядковувалися Генеральному прокурору УСРР. Положення 1925 р. повніше і детальніше визначило права й обов'язки Прокуратури УСРР, її кожного округу, значно розширило ці права відповідно до завдань подальшого зміцнення законності.

Ще у ті часи, коли прокуратура тільки розпочинала свою діяльність, більшовицька партія взяла її під свій контроль. Так, у грудні 1922 р. ЦК РКП(б) своїм циркуляром установив, що партійні органи повинні здійснювати контроль за діяльністю прокуратури, заслуховуючи доповіді прокурорів на засіданнях губкомів партії.

Прокуратура УСРР проводила досить важливу роботу. Як зазначала сесія ВУЦВК у жовтні 1925 р., «діяльність органів прокуратури було скеровано на охоплення прокурорським наглядом усіх органів влади до сільрад включно». Насамперед прокуратура стежила за тим, щоб справи якнайшвидше розглядалися в судово-слідчих органах, щоб скоріше вирішувалися земельні спори тощо. Працівники органів прокуратури практикували виїзди до сіл, де приймали і розглядали заяви і скарги селян, систематично контролювали окремі райони.

У 1926 р. ЦВК і Раднарком СРСР схвалили Положення про військові трибунали і військову прокуратуру. Згідно з цим актом військові прокурори та їхні помічники були при всіх військових з'єднаннях. Військові прокурори округів, фронтів, окремих армій підпорядковувалися старшому помічникові прокурора Верховного Суду СРСР з військової колегії та військової прокуратури. Прокурори корпусів, дивізій та інших з'єднань підпорядковувалися прокуророві округу.

Суттєвих змін зазнала судова система республіки. Прийняття в 1924 р. загальносоюзного закону — Основ судоустрою Союзу РСР

232

•юзних республік — викликало необхідність перегляду Положення про судоустрій УСРР 1922 р., яке вже значно застаріло. З метою погодження судоустрою УСРР із загальносоюзним законом та постановою IX Всеукраїнського з'їзду Рад про перехід на триступеневу систему управління сесія ВУЦВК 23 жовтня 1925 р. затвердила нове Положення про судоустрій УСРР1.

Єдина система судових установ УСРР складалася з народних та окружних судів і Верховного Суду УСРР. Для розгляду справ особливих категорій поряд з єдиною системою діяли спеціальні суди: судово-земельні комісії, арбітражні комісії, військові трибунали тощо.

Основною ланкою в системі судових органів УСРР, як і раніше, лишався народний суд. Окружний суд складався з пленуму і відділів: цивільного, кримінального, адміністративного та дисциплінарної колегії. Верховний Суд УСРР мав такий склад: президія, пленум і кілька колегій.

Особливістю Положення про судоустрій УСРР 1925 р. було те, ноно регламентувало питання організації і діяльності не лише судових органів, а й Прокуратури УСРР, слідчих, колегії захисників, державного нотаріату, інститутів судової експертизи.

Узв'язку з тим, що до Положення про судоустрій УСРР 1925 р. протягом 1926—1929 рр. було внесено численні зміни й доповнення, ВУЦВК і Раднарком УСРР 11 вересня 1929 р. затвердили нове Положення про судоустрій УСРР.

Уреспубліці зберігалася колишня судова система — народний суд, окружний суд, Верховний Суд УСРР. Судовими установами Молдавської АСРР були народні суди і Головний суд АМСРР. Зберігалися також спеціальні суди й арбітражні, судово-земельні, трудові сесії народного суду тощо. Мережа судів у округах визначалася за новим Положенням не наркомюстом УСРР, а окружним зиконкомом. Народні судді районів обирались окружними з'їздами Рад, а в містах і селищах — пленумами міських і селищних Рад. Народні засідателі мали виконувати свої обов'язки два дні на рік, а не шість, як було раніше.

Детально визначалася структура окружного суду, який складався з пленуму, цивільного відділу, кримінального відділу, надзвичайної сесії та особливої сесії у справах про неспроможність кооперативних організацій. Дисциплінарні комісії було скасовано. У Положенні визначався також склад Верховного Суду УСРР.

ЗУ УСРР. — 1925. — X» 92—93. — Ст. 522. 233

Розділ 4. Держава і право України в умовах непу

§ 4. Перебудова державного апарату УСРР у зв'язку з утворенням СРСР